Рішення № 30022721, 12.03.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.2013 Справа № 5021/1867/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Глухівський тепловий район», м. Глухів Сумська область

про стягнення 382 867 грн. 06 коп.

Головуючий суддя В.Л.Котельницька

Суддя Ю.А.Джепа

Суддя П.І.Левченко

Представники сторін:

від позивача - Р.Ахметов (довіреність № 14-16 від 18.01.2013р.)

від відповідача - Рудяк А.В. (директор), Губенко В.Г. (довіреність № 01/13 від 10.01.2013р.)

За участю секретаря судового засідання - Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач згідно поданого позову просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №14/2390/11 від 30.09.2011 року у сумі 382 867 грн. 06 коп., у тому числі: основний борг - 204 006 грн. 33 коп., пеня - 46 798 грн. 85 коп., 7% штрафу - 114 686 грн. 28 коп., інфляційні збитки - 8 104 грн. 69 коп., 3% річних - 9 270 грн. 91 коп., а також судові витрати у розмірі 7 658 грн. 00 коп.

Відповідачем до господарського суду був поданий відзив на позовну заяву № 34 від 15.01.2013р., в якому вимоги позивача ним не визнаються з наступних підстав: по-перше, відповідач зазначає, що ним сплачено основний борг, який вказаний у позовній заяві у повному обсязі; по-друге, відповідач зазначає, що він не вбачає своєї вини щодо невчасно проведених розрахунків, в більшості випадків невчасність підписання «спільних протокольних рішень» відбувалася за вини позивача, та вважає, що позивач сам створює такі умови для підприємств, в яких неможливо працювати в беззбитковий спосіб та не отримувати штрафів.

Представниками позивача, присутніми в судових засіданнях, які відбулись 15.01.2013р., 21.02.2013р., усно була підтверджена сплата відповідачем основного боргу, а заборгованість по штрафним нарахуванням - підтримана в повному обсязі.

Додатково від відповідача надійшли доповнення № 127 від 07.02.2013р., № 152 від 21.02.2013р., № 175 від 06.03.2013р. до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що не вбачає своєї вини в затримках платежів, які призвели до нарахування штрафних санкцій позивачем, а також просить суд скасувати або зменшити розмір штрафних санкцій, які просить стягнути з нього позивач за несвоєчасні розрахунки за природний газ.

Від позивача надійшли письмові пояснення № 14/2-699 від 18.02.2013р., в яких він зазначає, що штрафні санкції відповідачу були нараховані правомірно, оскільки це передбачено умовами договору та не суперечить вимогам законодавства.

В судове засідання 12.03.2013р. представником позивача було подане клопотання (вхідний реєстраційний № 3441 від 12.03.2013р.), в якому були уточнені позовні вимоги згідно з доданим до клопотання розрахунком, підписаним директором Департаменту реалізації газу ПАТ НАК «Нафтогаз України».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі 30 вересня 2011 року був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2390/11, відповідно до умов якого позивач - НАК «Нафтогаз України» зобов'язався передати відповідачеві - КП «Глухівський тепловий район» у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України») для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Ціна договору встановлена пунктом 5.2 договору і склала 1 309,20 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1 000 куб.м природного газу (з відповідним внесенням змін до даного пункту у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання).

Відповідно до пункту 3.1 договору продавець продає покупцю газ у пунктах приймання-передачі на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця, право власності на газ переходить до покупця в пунктах приймання-передачі газу, а пунктом 3.3 передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 6.1 укладеного договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., підписаними повноважними представниками сторін, підтверджується факт купівлі відповідачем природного газу на загальну суму 5 228 806, 28 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однак, в порушення вказаних положень законодавства та умов договору, відповідачем своєчасно не були проведені розрахунки з позивачем за отриманий природний газ, що призвело до утворення заборгованості та звернення позивача з позовом до суду про стягнення цієї заборгованості в судовому порядку.

В ході судового розгляду було встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму основного боргу, що неодноразово було підтверджено присутніми в судових засіданнях представниками позивача (копія платіжного доручення №8 від 26.12.12р. міститься в матеріалах справи).

Враховуючи, що сплата заборгованості відповідачем відбулась після порушення провадження у справі, суду надані докази такої сплати, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу, відповідно до уточнених позовних вимог (як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків, підписаного директором Департаменту реалізації газу НАК «Нафтогаз України» В.Франчуком), позивач просить стягнути з відповідача 43 956,15 грн. пені за несвоєчасні розрахунки, 3% річних в сумі 8 702,14 грн., 8 104,69 грн. інфляційних збитків, 114 686,28 грн. штрафу у розмірі 7%.

Умовами укладеного договору (пунктом 7.2) сторонами узгоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору (щодо оплати вартості газу) він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо заявлення ним до стягнення з відповідача 43 956,15 грн. пені за несвоєчасні розрахунки, 3% річних в сумі 8 702,14 грн., 8 104,69 грн. інфляційних збитків, 114 686,28 грн. штрафу у розмірі 7%.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Доказів понесення збитків позивачем надано не було.

Беручи до уваги той факт, що протягом останніх трьох років комунальне підприємство «Глухівський тепловий район» є фінансово збитковим, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області № 03-22/211 від 28.02.2013р., а також те, що фактичний рівень відшкодування населенням вартості послуг з теплопостачання по комунальному підприємству «Глухівський тепловий район» за 2012 рік склав 77,8% (згідно довідки виконкому Глухівської міської ради № 03-14/206 від 27.02.2013р.), суд вважає такі обставини винятковими, в зв'язку з чим зменшує розмір штрафних санкцій та зазначає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 000,00 грн. та сума штрафу - 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню в повному обсязі витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Глухівський тепловий район» (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, 14; код ЄДРПОУ 31264398) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 1 000 грн. 00 коп. пені, 1 000 грн. 00 коп. штрафу, 3% річних в сумі 8 702 грн. 14 коп., інфляційні збитки в сумі 8 104 грн. 69 коп., 7 658 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 204 006 грн. 33 коп. основного боргу - припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2013р.

Головуючий суддя В.Л.Котельницька

Суддя Ю.А.Джепа

Суддя П.І.Левченко