Рішення № 30022720, 11.03.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2013 р.Справа № 916/102/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Брагіна Я.В.

секретар судового засідання Джелілова М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Моісєєв Д.А. за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Розглянув справу:

за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (м.Іллічівськ, Одеської обл.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" (м.Одеса)

про стягнення 12803,08грн.

14.01.2013р. Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12803,08грн. із яких 12715,63грн. - основний борг за надання послуг по оформленню прибуття суден „Майкан" і „Прорвін", оформлення відходу зазначених суден, інспекторський огляд суден зі складанням актів за формою В та інших послуг і 87,45грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною оплатою вартості послуг.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена в п.21 Інформаційного листа №01-08/530т від 10.12.09.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем - Державним підприємством „Іллічівський морський торгівельний порт" були надані послуги відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „Чорноморінвестгруп", пов'язані із прибуттям та відходом суден „Майкан" і „Прорвін" на загальну суму 12715,63грн. що підтверджується справками рахунками: №1709 від 09.12.11., №847 від 01.08.12., №1133 від 12.10.12.

На оплату наданих позивачем послуг, відповідачу виставлено рахунки № Пр/52324 від 14.12.2011 року на суму 2878,92грн., № 19468 від 01.08.12. на суму 4961,18грн. та №27092 від 12.10.12. на суму 4299,75грн., які були отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, але останній їх не оплатив.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

За формою та способом волевиявлення правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідківі (ч.ч.1-2 ст.205 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підписуючи справки-рахунки: №1709 від 09.12.11., №847 від 01.08.12., №1133 від 12.10.12. відповідач підтвердив прийняття послуг, наданих позивачем.

Враховуючи вищевикладені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем виник правочин по наданню послуг та відповідні зобов'язання за правочином.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, виставлені портом рахунки відповідач мав сплатити протягом 7 днів з моменту його отримання.

Проте, як свідчать матеріали справи, отримані рахунки відповідач не оплатив станом на час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи.

Отже, у відповідача перед позивачем існує борг в сумі 12715,63рн.

Крім того, суд задовольняє позов в частині стягнення 87,45грн. - 3% річних враховуючи наступне.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми

За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як суд зазначав вище відповідач в семиденний строк не оплатив вартість послуг, що є простроченням виконання зобов'язання.

Тому, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд приходить до висновку, що нарахування 87,45 грн. 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у цій частині.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав звернутись позивача з

позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33,34,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморінвестгруп" (65044, м.Одеса, проспект Шевченка, 4-а, код ЄДРПОУ 36289815) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (68001, м.Іллічівськ, вул. Праці,6, Одеська область, код ЄДРПОУ 01125672)

- 12715,63грн. - боргу,

- 87,45грн. - 3% річних,

- 1720,50грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 18 березня 2013 року.

Суддя Брагіна Я.В.