Рішення № 30022537, 18.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" березня 2013 р. Справа № 8/906/9/13-Г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Ковальчук Н.В. довіреність б/н від 02.01.13р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (м.Київ)

до 1. Приватного підприємства "Нива-В.Ш." (м.Київ);

2. Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції (м. Бердичів)

про визнання договору про проведення прилюдних торгів в частині встановлення винагороди в розмірі 14,5% недійсним

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору про проведення прилюдних торгів в частині встановлення винагороди в розмірі 14,5% недійсним, та визнання утримання, здійснені ПП "Нива-В.Ш" в сумі 28168,26грн. за реалізацію нерухомого майна - незаконними.

Представники позивача та 1-го відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 64-67).

Представник 2-го відповідача проти позову заперечив з викладених у відзиві № 1502 від 14.02.13р. (а.с. 43-45) мотивів. Надав усні пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника 2-го відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві 29 липня 2008 року між Стовповим Віктором Івановичем та ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк" (позивач) був укладений Кредитний договір №14.1.8/02/08-КМУ, а у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором позичальником був укладений з позивачем Іпотечний договір №14.1.8/02/І01/08-ІМК від 29.07.08р. (а.с. 11-16).

Згідно вказаного Іпотечного договору позичальник надав в іпотеку позивачу нежитлові приміщення І-го поверху та підвалу загальною площею 276,3кв.м., що знаходяться за адресою: м. Бердичів, вул. Низгірецька, будинок №119 (далі - предмет Іпотеки).

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, 27.08.10р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Рачковою Т.О. вчинено виконавчий напис №464 про звернення стягнення на майно згідно іпотечного договору №14.1.8/02/І01/08-ІМК від 29.07.08р. (а.с. 17-18).

Постановою ВДВС Бердичівського МРУЮ (надалі - 2-й відповідач) від 10.10.11р., на підставі виконавчого напису нотаріуса №464, було відкрито виконавче провадження ВП №29273279 відносно боржника Стовпового В.І. (а.с. 19).

Позивач вказує, що у відповідності до вимог Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який зверталося стягнення за виконавчим написом нотаріуса, проводилося шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

Організатором торгів виступило приватне підприємство "Нива-В.Ш. (надалі 1-й відповідач) в особі філії "06 ПП "Нива В.Ш.".

Листом за №1531 від 04.04.12р. організатор торгів повідомив позивача про те, що 04.07.12р. відбулась реалізація арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу (літера А), що знаходиться по вул. Нізгурецькій №119 в м. Бердичеві, загальною площею 276,3 кв.м. і є власністю Стовпового В.І., за договором №0612063 від 27.03.12р. (а.с. 20).

Позивач вказує, що у відповідності до протоколу прилюдних торгів (а.с. 21) переможцем торгів була запропонована ціна у сумі 296508,00грн. та внесено гарантійний внесок у розмірі 14825,40грн., що складає 5% початкової ціни продажу предмета іпотеки. В протоколі ціни продажу зазначено, що винагорода відповідача складає 42993,60грн. Дана сума винагороди, як вказує позивач, склала 14,5% від початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Підставою звернення позивача до суду стало те, що останній не погоджується з визначеною відповідачами в оспорюваному договорі сумою винагороди, оскільки вважає, що у відповідності до приписів ст. 44 Закону України "Про іпотеку", розмір винагороди не повинен перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу.

За даними позивача, завищена сума винагороди для 1-го відповідача складає 28168,26грн., що є різницею між фактично отриманою 1-м відповідачем винагороди в сумі 42993,66грн. та сумою гарантійного внеску в розмірі 14825,40грн.

Згідно відзиву від 14.02.13р. (а.с. 43-45), відповідач-2 позовні вимоги заперечує. Вважає, що спірний договір в частині визначення розміру винагороди за надані послуги з реалізації арештованого нерухомого майна не суперечить вимогам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яким встановлено розмір такої винагороди, та вимогам Закону України "Про іпотеку", яким такі відносини не врегульовано.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача-2, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 27.03.12р. між Відділом державної виконавчої служби Бердичівсського міськрайонного управління юстиції" та Філією 06 ПП "Нива-В.Ш., яка діє від імені та в інтересах ПП "Нива В.Ш.", було укладено Договір №0612063 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).

Згідно п. 1.2. вказаного Договору, Відділ передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XІV, Законом України "Про іпотеку" №898-ІV від 05.06.2003 року, іншими Законами України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року №68/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 02.11.1999 року №745/4038 (із змінами і доповненнями), іншими нормативно-правовими актами України.

У відповідності до п. 3 Договору, на прилюдні торги передається нерухоме майно (предмет іпотеки) за наступною характеристикою: Нерухоме майно (предмет іпотеки) арештоване при примусовому виконанні виконавчого напису №461 вчиненого 27.08.2010 року приватним нотаріусом луцького міського нотаріального округу Рачковою Т.О. Постанова про відкриття виконавчого провадження №29273279 від 10.10.2011 року. Найменування майна, яке передається на прилюдні торги: нежитлові приміщення 1 поверху на підвалу (літера А), що знаходиться по вул. Низгірецькій №119 в м. Бердичеві, загальною площею - 276,3 кв.м. і є власністю Стовпового В.І., адреса: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 119 (магазин). Правовстановлюючі документи: договір купівлі-продажу від 04.09.2007 року, зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Литвином О.С. Стягувач: ПАТ "Кредитпромбанк", м. Луцьк, вул. І.ФЯранка, 52.

Згідно п. 1.4. Договору, стартова ціна становить: 370635,00грн. (без ПДВ). Ціна нерухомого майна визначена суб'єктом оціночної діяльності - приватним підприємцем Лисюком Д.В., призначеним постановою про призначення експерта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні за №39273279 від 29.11.2011 року, у звіті незалежної оцінки майна за №62 від 23.02.2012 року.

Пунктом 3.1. сторони погодили, що винагорода організатора прилюдних торгів за цим Договором становить 14,5 відсотки (в. т.ч. ПДВ) від продажної ціни предмета іпотеки (майна). Частина суми винагороди вноситься покупцем майна на рахунок Організатора прилюдних торгів як гарантійний внесок та після реалізації майна залишається Організатору прилюдних торгів в рахунок оплати за надані послуги .

Предметом даного судового розгляду є вимоги іпотекодержателя нерухомого майна про визнання недійсним договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна укладеного між Державною виконавчою службою та Спеціалізованою організацією в частині встановлення розміру винагороди, яка вноситься покупцем майна в якості гарантійного внеску та визнання утримання, здійсненого Спеціалізованою організацією за реалізацію нерухомого майна незаконими, у зв'язку з суперечністю вимогам Закону України "Про іпотеку", якими обмежено розмір гарантійного внеску до 5 % початкової ціни продажу предмета іпотеки, що вноситься покупцями, які беруть участь в прилюдних торгах іпотечного майна.

Частиною 1 ст.41 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються: опис придбаного покупцем предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки; інформація про покупця предмета іпотеки; день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки; банківський рахунок органу державної виконавчої служби для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки (ч.ч. 2, 5 ст.45 Закону України "Про іпотеку").

За результатами проведених 04.07.12р. прилюдних торгів, було складено протокол №0612063 (3), з якого вбачається, що переможцем торгів став ПП Михайлов О.В. Ціна продажу - 296508,00грн. Сума гарантійного внеску, перерахованого на рахунок Організатора прилюдних торгів вказана у розмірі 14825,40грн. (а.с. 21).

Пункт 2.10. розділу 2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року №68/5 (далі - Тимчасове положення), визначає, що гарантійний внесок - завдаток, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа, розмір якого дорівнює сумі винагороди спеціалізованої організації за надані нею послуги з реалізації майна, визначеній виходячи зі стартової ціни лота.

У відповідності до п. 3.1. Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна не повинен перевищувати з урахуванням податку на додану вартість 15 відсотків від вартості майна. У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, спеціалізована організація здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі прилюдних торгів суму винагороди, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок спеціалізованої організації, на який необхідно сплатити дані кошти.

Отже, обмеження у розмірі 5%, визначене у Законі України "Про іпотеку" стосується гарантійного внеску, а обмеження розміру винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна визначені п.3.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме не більше 15 відсотків від вартості майна з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, позивач помилково ототожнює поняття "гарантійний внесок" та "винагорода за надані послуги з реалізації арештованого майна".

Закон України "Про іпотеку" взагалі не містить поняття винагороди спеціалізованої організації за надані нею послуги з реалізації предмета іпотеки та не регламентує і не регулює поняття та розмір винагороди спеціалізованої організації за надані нею послуги з реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Пунктом 2 цієї Постанови передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що Договір №0612063 від 27.03.12р. про проведення прилюдних торгів в частині встановлення винагороди за надані послуги з реалізації арештованого нерухомого майна в розмірі 14,5% суперечить Цивільному кодексу, Закону України "Про іпотеку", чи іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, а тому вимога позивача про визнання вказаного Договору недійсним в цій частині задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню вимога про визнання утримання, здійснені ПП "Нива-В.Ш" в сумі 28168,26грн. за реалізацію нерухомого майна - незаконними, оскільки вона є похідною та пов'язаною з вимогою про визнання частково недійсним договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.03.13

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу за адресою в позовній заяві (рек. з повід.) .

3 - 1-му відповідачу (рек. з повід.)