Постанова № 30021198, 19.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року (13 год. 10 хв.)Справа № 0870/12596/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю:

представників позивача: Шостак А.П., Верлинської Л.Л.

відповідача: Андрусєва А.О., Сілецького Д.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства

«Запорізький завод гумово - технічних виробів»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі

м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 №0000842211 та від 18.12.2012 №0000852211.

В адміністративному позові зазначено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС проведена планова виїзна перевірка ПАТ «ЗЗГТВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №1985/2211/00152371 від 30.11.2012. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.179, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1 п.198.3 п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України. З висновками акту позивач не погоджується, вважає висновки зроблені перевіряючими необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам діючого законодавства, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000842211, №0000852211, прийняті на підставі акту перевірки, вважає протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що протягом перевіряємого періоду ПАТ «ЗЗГТВ» мало господарські взаємовідносини з ПНВКП «Атон», ПАТ «ВТП «Селена», ПП «Нова - Тор». Перевіркою встановлено, що правочини, укладені між ПАТ «ЗЗГТВ» та ПНВКП «Атон» є недійсними, оскільки вони укладені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та не сплати податків. Суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту ПАТ «ЗЗГТВ» по взаємовідносинам з ПП «Нова - Тор» є не підтвердженими податковими накладними. Суми податку на додану вартість за отриманими та повернутими передплатами від контрагента ПАТ «ВТП «Селена» позивачем не відображалися у реєстрах виданих податкових накладних та не включались до складу податкових зобов'язань декларацій з ПДВ.

Також перевіркою було встановлено, що контрагенти ТОВ «ДАЗ ЛТД» та ДП «ЗВК «Спецгазпром», є пов'язаними особами ПАТ «ЗЗГТВ», у зв'язку з придбанням гумової суміші за договірними цінами, що відрізняються більш ніж 20 % від звичайної ціни позивачем було завищено податковий кредит на суму 30 218 грн. З урахуванням вищевикладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях, просив відмовити в задоволенні адміністративному позові в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В період з 15.10.2012 по 23.11.2012 фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький завод гумово - технічних виробів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 3 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за наслідками якої був складений Акт № 1985/2211/00152371 від 30.11.2012, який був отриманий позивачем 30.11.2012.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем були подані заперечення на акт планової виїзної перевірки №837 від 06.12.2012.

Листом ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС №6031/10/2211 від 13.12.2012 заперечення позивача № 837 від 06.12.2012 залишені без задоволення, а висновки акта перевірки № 1985/2211/00152371 від 30.11.2012 - без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000842211, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 59997 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 85 грн., та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 №000085221, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 30218 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7554,5 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 21.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 219 грн. та листопад 2011 року на суму 336 грн., на загальну суму 555 грн.

Протягом перевіряємого періоду ПАТ «ЗЗГТВ» мало взаємовідносини з ПНВКП «Атон», в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про нікчемність правочинів, безтоварність господарських операцій, без мети реального настання правових наслідків. Такий висновок було зроблено на підставі акту ДПІ у м. Херсоні № 86-1/22-4 від 29.09.2011 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП «Атон» з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року» та акту №456/22-4/30667437 від 30.08.2012 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП «Атон» з контрагентами - постачальниками та покупцями за листопад, грудень 2011 року.

Судом встановлено, що ПНВКП «Атон» виписано ПАТ «ЗЗГТВ» податкову накладну №363 від 12.04.2011 та видаткову накладну №363 від 12.04.2011 на суму 1314 грн. у т.ч. ПДВ 219 грн. на поставку товару підшипника 97521 у кількості 1 шт.; податкову накладну №1582 від 07.11.2011 та видаткову накладну №1582 від 07.11.2011 на суму 2016 грн. у т.ч. ПДВ 336 грн. на поставку товару підшипника 3626 у кількості 1 шт.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 57 000 грн., у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкової накладної №100 від 22.04.2011 отриманої від контрагента - постачальника ПП «Нова-Тор». Податковим органом в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту ПАТ «ЗЗГТВ» по взаємовідносинам з ПП «Нова-Тор» є не підтвердженими.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За приписами п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, чинного на час правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Твердження податкового органу про безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 57 000 грн. спростовується тим фактом, що в судовому засіданні представником позивача було надано податкову накладну №100 від 22.04.2011 на загальну суму 342 000 грн. у т.ч. ПДВ - 57 000 грн. чим підтвердив суму податку на додану вартість, включеного до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Нова-Тор».

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст. 187, п.п.192.1.1 п.192.1, п.192.3 ст. 192, п.200.1 ст.200, п.201.4 п.201.6, п.201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового зобов'язання по господарських взаємовідносинах з ПАТ «ВТФ «Селена» за липень 2011 року у сумі 4133 грн., серпень 2011 року у сумі 6667 грн., вересень 2011 року у сумі 3925 грн. грудень 2011 року у сумі 31 000 грн., лютий 2012 року у сумі 20 833 грн., березень 2012 року у сумі 2667 грн., що у сукупності становить 69 225 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем від ПАТ «ВТФ «Селена» отримано передплати на загальну суму 716 937,97 грн. у т.ч. ПДВ 119 489,66 грн. В подальшому позивачем на адресу ПАТ «ВТФ «Селена» було повернуто грошові кошти на загальну суму 702 287,97 грн. в т.ч. ПДВ 117 048 грн. При цьому, при зарахуванні коштів на банківський рахунок позивачем не виписувались податкові накладні, а при поверненні коштів - розрахунки коригування кількісних і вартісних показників. Відповідно, суми податку на додану вартість за отриманими та повернутими передплатами, ПАТ «ЗЗГТВ» не відображались у реєстрах виданих податкових накладних та не включалися до складу податкових зобов'язань декларацій з ПДВ.

Відповідно до п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п.п. 192.1.1 п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно з п.192.3 ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.200.1 ст. 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У зв'язку з тим, що позивачем був порушений порядок формування та заповнення податкових накладних, передбачений ст. 201 Податкового кодексу України, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року у сумі 2722 грн. та червень 2012 року у сумі 27496 грн. на загальну суму 30218 грн.

Перевіркою встановлено придбання гумової суміші у ТОВ «ДАЗ ЛТД» та ДП «ЗВК «Спецгазпром», які є пов'язаними особами ПАТ «ЗЗГТВ», у зв'язку з тим що директор ТОВ «ДАЗ ЛТД» володіє 100% статутного капіталу ТОВ «Юрнік», який є власником 1 520 000 акцій ПАТ «ЗЗГТВ». Таким чином, у зв'язку з придбанням у контрагентів - постачальників гумової суміші за договірними цінами, що відрізняються більше ніж на 20 % від звичайної ціни, податковим органом було зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит на суму 30 218 грн.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у випадках визначених цим кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1. п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

У відповідності до п.1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Судом встановлено, що 1 520 000 акцій ПАТ «ЗЗГТВ», якими володіє директор контрагента - постачальника ТОВ «ДАЗ ЛТД» - це 8,4686 % статутного фонду позивача, що не перевищує 20 % від статутного капіталу платника податку, яка визначена у п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що є необхідною ознакою (умовою) для поняття «пов'язана особа).

Відповідно до п.п.1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Листом ДПА України від 30.09.2009 № 21255/7/15-0217 встановлено, що згідно з абзацом другим підпункту 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках та у порядку передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 зазначеного Закону та підпункту 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З метою забезпечення дотримання вказаної процедури керівник (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування «звичайної ціни», передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому у окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування «звичайної ціни», передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються «звичайні ціни», тощо. Розраховані з використанням «звичайних цін» суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акту перевірки та додатках до нього.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

1) з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням «звичайних цін» сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративну суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням «звичайних цін» податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Судом встановлено, що рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань податковим органом не приймалось тому, будь-яке донарахування податкових зобов'язань до рівня звичайних цін, здійснене виключно на підставі акта перевірки шляхом вручення платнику податків повідомлення-рішення, та застосування штрафних санкцій не відповідає чинному законодавству та є перевищенням компетенції податкового органу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 №0000842211 та від 18.12.2012 №0000852211 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 18.12.2012 №0000852211.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 18.12.2012 №0000842211 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 57555 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 84 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз