Постанова № 30020688, 13.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 809/490/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Кобринської Л.М.,

представника позивача Пастушенка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ТзОВ «ФЕШН М.П.Л.» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012201 від 10.01.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕШН М.П.Л.» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012201 від 10.01.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «ФЕШН М.П.Л.», Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську 10.01.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012201, яким Товариству безпідставно, в порушення податкового законодавства збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 14202 грн. При цьому податковий орган керувався тим, що Товариством господарська діяльність фактично не здійснювалося, як наслідок ним неправомірно включено до складу валових витрат витрати в сумі 52 494 грн., в тому числі 9252 грн. - амортизація необоротних матеріальних активів, 3764 грн. - витрати на придбання ліцензії та 48730 грн. - орендна плата. Така позиція Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську є помилковою враховуючи наступне.

З метою здійснення основної діяльності, Товариством було придбано майно (стелажі), яке віднесено до 11 групи основних засобів - малоцінні необоротні активи. Амортизація ж вказаного майна проведена у відповідності до умов та в порядку передбаченому ст.145 Податкового кодексу України. Також, з метою залучення обігових коштів було укладено договір позики з нерезидентом. Вказані договори передбачають реєстрацію їх в НБУ та отримання відповідного дозволу (ліцензії), за яку справляється плата визначена законодавством. Щодо внесення до складу валових витрат сум орендної плати за приміщення по вул. Промисловій 2 К в м. Івано-Франківську, зазначено, що вищевказана адреса є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням Товариства, тому висновок податкового органу про те, що вказані приміщення є складськими, а сплата орендних платежів за приміщення, які є місцезнаходженням юридичної особи не пов'язані з господарською діяльність - не відповідає дійсності. За таких обставин, прийняте за результатами перевірки Товариства податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач належно повідомлений. Причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕШН М.П.Л.» 11.01.2011 року Державним реєстратором виконкому Івано-Франківської міської ради зареєстроване юридичною особою, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №620638 (а.с.52). Крім того, позивач з 12.01.2011 року перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Івано-Франківську.

Позивач, як вбачається з довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області серії АА №659869 від 15.08.2012 року, обрав види діяльності -оптова, роздрібна торгівля одягом та взуттям (а.с.51).

Відповідачем з 12.12.2012 року по 18.12.2012 року проводилася документальна позапланова перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №14058/22-1/37409320 від 25.12.2012 року (а.с.8-17).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення пп.138.10.2, пп.138.10.3 та пп.138.10.4 п.138.10 ст. 138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 14202 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем подавалися заперечення, які відхиленні відповідачем 04.01.2013 (відповідь № 82/0/1305-13/10) (а.с.18-21).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 10.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 14202 грн.

Вирішуючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до висновку, що його прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

Порядок адміністрування податків і зборів з 01.01.2011 року визначається положеннями Податкового кодексу України.

В статті 138 Податкового кодексу України, зокрема в пункті 138.1, зазначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються:

138.10.2 адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

138.10.3 витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

138.10.4 інші операційні витрати, що включають, зокрема:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу;

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів;

в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім тих пенсій, що призначені особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, включаючи особовий склад гірничорятувальних частин, з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України), сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань; суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до Закону України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд».

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що позивачем у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства до складу адміністративних витрат віднесено амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського використання - 9252 грн. Оскільки позивач не отримував доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) і не поніс витрат операційної діяльності (в частині собівартості реалізованих товарів), а придбані стелажі вартістю 9252 грн. не використовувалися в господарській діяльності, то позивачем завищені адміністративні витрати в сумі 9252 грн. Також відповідач вважав, що не є витратами господарської діяльності витрати позивача на придбання ліцензії в сумі 3764 грн., а саме на придбання свідоцтва від 22.02.2011 року №218, виданого НБУ в Івано-Франківській області, яке свідчить про реєстрацію договору позики, укладеного з нерезидентом, так як позивач її не отримував. Крім того, позивачем неправомірно віднесено до складу інших витрат суму орендної плати в розмірі 48730 грн., оскільки ним не здійснювалася господарська діяльність та недотримувалися доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

Представником позивача представлено суду копію накладної №0205 від 31.01.2011 року, якою підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ «Фармако» 30 штук стелажів на суму 9252 грн. (з врахуванням ПДВ) та копію акту №1 від 31.03.2011 року про введення в експлуатацію цих основних засобів (а.с.22-23).

Крім того, суду представлено копію договору №2 від 07.02.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг по обслуговуванню кредиту від нерезидента, укладеного між позивачем та Івано-Франківською філією ПАТ КБ «Приватбанк», як банком - уповноваженим по обслуговуванню кредиту, одержаного від нерезидента, а також копію акту №1 прийому-передачі наданих послуг (а.с.24-25).

В матеріалах адміністративної справи міститься копія договору оренди нежитлових приміщень №15-01/11 від 15.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ фірмою «Каскад-Карпати-Плюс», згідно умов якого позивач на платній основі користується приміщенням площею 406,7кв.м у будинку по вул. Промислова, 2«К» в м. Івано-Франківську та копії рахунків -фактур, актів здачі-прийняття робіт на виконання зазначеного договору (а.с.27-36).

Суд зазначає про помилковість суджень відповідача, під час проведення перевірки, що позивач орендує складські приміщення. У вказаному договорі оренди відсутні будь-які характеристики нежитлових приміщень, як складських. Крім того, відповідач не звернув уваги на те, що орендовані приміщення позивачем є приміщеннями його місцезнаходження, як юридичної особи.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що платник податків має право включити до складу адміністративних витрат амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського використання. До витрат господарської діяльності відносяться витрати на придбання ліцензії, а саме на придбання свідоцтва, виданого НБУ в Івано-Франківській області, яке свідчить про реєстрацію договору позики, укладеного з нерезидентом. До складу інших витрат платник податків вправі включити суму орендної плати.

При цьому, для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат з господарською діяльністю підприємства, які при відповідному підтвердженні можуть бути віднесені на витрати щодо збуту продукції.

Такий висновок узгоджуються із позицією Верховного Суду України, що викладена у висновках рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за 2010 - 2011 роки. В ній зазначено, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

У зв'язку з цим включення до складу валових витрат витрат на здійснення господарської операції є правомірним.

Посилання податкового органу на неотримання доходів позивачем, тобто збитковість господарської діяльності, суд не бере до уваги, оскільки Товариство при її здійсненні мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Товариства причин, що спростовує висновки податкового органу про не здійснення ним господарської діяльності. Неотримання Товариством доходу від господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід..

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача проти даного адміністративного позову в суду відсутні. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

В статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства передбачено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

В частині 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства зазначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську за №0000012201 від 10.01.2013 року про визначення ТзОВ «ФЕШН М.П.Л.» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 14202 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ТзОВ «ФЕШН М.П.Л.» 34,41 грн. сплаченого ним судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 18.03.2013 року.