Постанова № 30018980, 13.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р. Справа №805/1907/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Козаченка А.В.

при секретарі Фоміній О.Д.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ігнатова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління капітального будівництва Облдержадміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління капітального будівництва Облдержадміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з наданням правової допомоги ОСОБА_3, позивач 28.01.2013р. подав до відповідача адвокатський запит з вимогою надати певні документи.

Листом відповідача від 12.02.2013р. позивачу відмовлено у наданні запитуваних документів, оскільки позивач повинен роз'яснити відповідачу питання, що стосується надання позивачем правової допомоги.

Позивач вважає вищевказану відмову відповідача протиправною, оскільки у відповідності до вимог ст.ст.20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат не зобов'язаний роз'яснювати в адвокатському запиті причини своїх вимог до відповідача та обставини справи.

Як вважає позивач, у відповідності до вимог ст.ст.22, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інформація, яку вимагає відповідач, є адвокатською таємницею.

Також позивач вважає, що згідно ст.ст.1, 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є безпідставними зауваження відповідача щодо належності витребуваної позивачем документації до інформації з обмеженим доступом.

Крім цього, позивач зазначає, що в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідачем надано відповідь на запит позивача після спливу встановленого законом п'ятиденного строку для надання відповіді на адвокатський запит.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу інформації згідно адвокатського запиту від 25.01.2013р. б/н та зобов'язати відповідача надати таку інформацію.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмові заперечення (а.с.17-18), згідно яких просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, Договору про надання правової допомоги адвокатом від 14.12.2012р., укладеного з ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач 28.01.2013р. звернувся до відповідача з адвокатським запитом про отримання інформації, а саме: копій договору №02/3-253 від 14.12.2007р., укладеного між Головним управлінням капітального будівництва Донецької облдержадміністрації та ТОВ «Донсервісстрой» (ЄДРПОУ 32942802), додатків до вказаного договору та актів виконаних робіт за даним договором (а.с.7-9).

Листом відповідача від 12.02.2013р. №0129/02-03/3 позивачу повідомлено про необхідність обґрунтування у запиті підстав для витребування документів, які просить надати позивач (а.с.10).

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 20, 22, 23, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.ст.1, 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проблемою даного спору є питання щодо правомірності не надання позивачу інформації згідно адвокатського запиту від 25.01.2013р. б/н.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-ХІI (далі за текстом - Закону України № 2657-ХІІ), суб'єктами інформаційних відносин є, зокрема, суб'єкти владних повноважень, яким у даних правовідносинах є відповідач, котрий в розумінні вимог ст.ст. 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України здійснює надані йому діючим законодавством України повноваження у сфері владних управлінських функцій.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-ХІI (далі за текстом - Закону України № 2657-ХІІ), інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України № 2657-ХІІ, основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.

Згідно ст.5 Закону України № 2657-ХІI, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 2657-ХІI, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Також суд зазначає, що п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VI (далі за текстом - Закону України №5076-VI) передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України №5076-VI, адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Згідно п.2 ч.1, ч.3 ст.23 Закону України №5076-VI, професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.24 Закону України №5076-VI, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Як вже зазначалось судом, листом відповідача від 12.02.2013р. №0129/02-03/3 позивачу повідомлено про необхідність обґрунтування в адвокатському запиті підстав для витребування документів, які просить надати позивач, у зв'язку з чим суд вважає, що даний лист відповідача є саме повідомленням про необхідність зазначення додаткової інформації щодо мети витребування вищевказаних документів в межах надання правової допомоги ОСОБА_3

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не було порушено право позивача на отримання публічної інформації згідно вищевказаного адвокатського запиту, оскільки вищезазначений лист відповідача від 12.02.2013р. №0129/02-03/3 не є відмовою у задоволені адвокатського запиту у розумінні вимог ст.24 Закону України №5076-VI.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління капітального будівництва Облдержадміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18.03.2013р.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.