Рішення № 30018315, 15.03.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/11741/2012

Провадження № 2/344/1163/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення витрат по оплаті судового збору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №227/КВ/Ф-06 від 21.11.2006 року в розмірі 30 170 грн. 16 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0597 га. для ведення садівництва, яка належить відповідачу ОСОБА_3, посилаючись на те, що згідно кредитного договору №227/КВ/Ф-06 від 21.11.2006 року позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 5 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних, на строк з 21.11.2006 року по 10.11.2021 року. Кредит надавався на споживчі цілі. Внаслідок неналежної сплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами та погашення кредиту станом на 10.05.2012 року за відповідачем ОСОБА_2 наявна заборгованість в загальній 30 170 грн. 16 коп., в тому числі: 24 565 грн. 47 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 5 604 грн. 69 коп. - заборгованість по відсотках. Виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором забезпечується іпотекою відповідно до укладеного з ОСОБА_3 іпотечного договору від 22.11.2006 року. Предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,0597 га., надана для ведення садівництва, що розташована на території Івано-Франківської міської ради в садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів наведених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення на позов. Просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості за вказаним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

21 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк». За кредитним договором №227/КВ/Ф-06 від 21.11.2006 року (а.с.6-11), банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 5 000 доларів США терміном на 180 місяців. Умовами п. 1.5. договору передбачено обов'язок відповідача сплатити банку проценти за користування кредитом в розмірі 13,5% річних.

Згідно п. 2.4. договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісяця, по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення кредиту частини в сумі 28 доларів США.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач належно їх не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №227/КВ/Ф-06 від 21.11.2006 року.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Згідно п. 6.2 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 10.05.2012 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №227/КВ/Ф-06 від 21.11.2006 року відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідач ОСОБА_2 за кредитом в розмірі 30 170 грн. 16 коп., в тому числі: 24 565 грн. 47 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 5 604 грн. 69 коп. - заборгованість по відсотках.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 20.11.2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем ОСОБА_3 22.11.2006 року укладено іпотечний договір (а.с.12-15), згідно п. 1.2 якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0597 га., надану для ведення садівництва, що розташована на території м. Івано-Франківська Івано-Франківської міської ради в садівничому товаристві «Бистриця Надвірнянська», яка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 31.03.1999 року, серії ІФ №15/02-005965, виданого на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 17.02.1998 року № 65, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5965 належить відповідачу ОСОБА_3.

Згідно п. 1.3 іпотечного договору вартість предмету іпотеки визначена сторони в розмірі 39 000 грн.

У відповідності п. 2.1.6 (а.с.13), іпотечного договору, у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за цим та/або боржником за кредитним договором вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель (іпотекодержатель) набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). За рахунок предмета застави, іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб реалізації предмета застави, іпотеки встановлений ст. 591 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Однак, пунктом 41 вказаної Постанови закріплено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Отже, зважаючи на те, що загальна сума заборгованості становить 30 170 грн. 16 коп., а вартість предмета іпотеки сторонами закріплена в розмірі 39 000 грн., то виходячи з принципів розумності, справедливості, співмірності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, а у зверненні стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу ОСОБА_3 слід відмовити. У випадку якщо відповідач ОСОБА_3 не сплатить заборгованість, позивач матиме право звернутись до суду з позовом про звернення стягнення не предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача ОСОБА_2 також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до п. п. 9, 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3, 16, 20, 526, 527 ч. 1, 530, 546 ч.1, 548 ч.1, 589, 590, 611, 612, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат по оплаті судового збору задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», місцезнаходження якого вул. Щорса, буд. № 36 «б», в м. Києві, 01133, на р/р 373980009, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020 - 30 170 грн. 16 коп. (тридцять тисяч сто сімдесят гривень 16 копійок) заборгованості за кредитним договором № 227/КВ/Ф-06 від 21 листопада 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», місцезнаходження якого вул. Щорса, буд. № 36 «б», в м. Києві, 01133, на р/р 6499100199, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020 - 301 грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.