Ухвала суду № 30017949, 18.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

18 березня 2013 рокуСправа № 812/2630/13-а Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Наумчук М.І. про визнання неправомірними дій та бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Наумчук М.І., в якому позивач посилається на те, що на виконання ухвали від 03.12.2012 року отриманої ним 21.12.12 року, 24.12.2012 року було відправлено заказаним листом оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 296,55 грн. Але відповіді позивач не отримав.

На підставі чого позивач просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача і зобов'язати надати позивачу відповідь на його письмове звернення від 30.01.2013 року.

Суддя, вивчивши матеріали позову разом з додатками, та оцінивши їх у сукупності, вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з наступних підстав.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що предметом позову є оскарження дій відповідача, пов'язаних з процесуальними питаннями, які не є діями суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

У розумінні положень частин 1 та 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і судді»).

Крім цього, згідно правової позиції, яку висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 15.04.2008 у справі №21-319во07 (справа за позовом ОСОБА_3 до Ічнянського районного суду Чернігівської області, Президента України про визнання неправомірними дій судді, поновлення процесуальних прав, відшкодування моральної шкоди), законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

На випадки, коли суд (суддя) протягом визначеного законом процесуального строку не вчиняє процесуальну дію та не ухвалює за нею рішення, створюючи тим самим перешкоди для подальшого руху справи (допускає процесуальну бездіяльність), поширюється правило про апеляційне оскарження, оскільки конституційне право на оскарження судових рішень за своїм обсягом є ширшим, ніж воно реалізоване в процесуальному законі.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що зазначений позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Даний позов може бути розглянуто судом загальної юрисдикції в порядку процесуального законодавства, на підставі якого була прийнята ухвала від 03.12.2012.

Відповідно до статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За таких обставин, у відкритті провадження по справі за вказаним адміністративним позовом позивачеві слід відмовити.

Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Наумчук М.І. судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про визнання неправомірними дій та бездіяльності.

Роз'яснити позивачеві право звернення з даними вимогами до суду загальної юрисдикції в порядку процесуального законодавства, на підставі якого була прийнята ухвала від 03.12.2012.

Адміністративний позов разом з додатками повернути позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Борзаниця