Постанова № 30017872, 11.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 р. Справа №805/1419/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Каліущенко Д.М. (довіреність від 30.08.2012 року), відповідача - Шаповалової І.В. (довіреність від 25.02.2013 року № 1789/10/10-013), Фінагіної Н.Ю. (довіреність від 21.02.2013 року № 1721/10/10-013), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6 та зобов'язання надати нову індивідуальну консультацію,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» (далі - ТОВ «Мако-Трейдінг», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби у Донецькій області (ДПС у Донецької області, відповідач) про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6 та зобов'язання надати нову консультацію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна податкова консультація щодо неможливості застосування факсиміле при оформленні документів первинного бухгалтерського обліку є незаконною, оскільки законодавство не містить обмежень з цього приводу, а тому позивач у судовому порядку просить визнати її недійсною.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що спірна податкова консультація ґрунтується на нормах діючого законодавства та надана з врахуванням позиції Державної податкової служби України з зазначеного питання. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Мако-Трейдінг» є юридичною особою та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі 07.12.2011 року за № 1 266 102 0000 040275, ідентифікаційний код - 37967910, місцезнаходження - 83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, буд. 102. Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 11.06.2012 року № 60592 ТОВ «Мако-Трейдінг» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 08.12.2011 року за № 55130.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та Державної податкової служби у Донецькій області надіслано запит про надання податкової консультації від 17.07.2012 року № 355 (а.с. 6).

У зазначеному запиті позивачем зазначено, що згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також у п. 2.5 Положення № 88 передбачено, що при оформленні первинних документів допускається використання факсимільного відтворення підпису у порядку встановленому актами цивільного законодавства. Таким актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України, статтею 207 якого встановлений порядок використання факсимільного відтворення підпису, згідно якому сторони повинні укласти письмову угоду про можливість використання факсиміле та у якій мають міститися зразки відповідного аналога факсимільного зразку та зразки власноручних підписів.

При цьому, як вказує позивач у своєму запиті, можливість використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису у порядку, встановленому актами цивільного законодавства, підтримується Міністерством фінансів України, що викладено, зокрема, у листах від 19.01.2005 року № 31-04200-30-29/819 та від 27.02.2012 року № 31-08410-07-29/4796.

Враховуючи вимоги п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, згідно якому платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів, для уникнення негативних наслідків для позивача щодо визнання податковим органом первинних документів, підписаних із застосуванням факсиміле неналежним чином, позивач просить податкові органи, у тому числі, ДПС у Донецької області надати наступну консультацію: чи будуть вважатися первинні документи, підписані із застосуванням факсиміле, оформлені належним чином і являтися підставою для податкового обліку у разі укладання сторонами договору письмової угоди про можливість оформлення первинних документів за допомогою факсимільного відтворення підпису, у якій будуть міститися зразки відповідного аналога власноручних підписів.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень представників відповідача у судовому засіданні, ДПС у Донецької області надано позивачу лист-відповідь від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6, у якому з посиланнями на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88 визначено, які обов'язкові реквізити повинні мати первинні та зведенні облікові документи, а також, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Щодо визначення у цьому пункті про допущення при оформленні первинних документів використання факсимільного відтворення підпису у порядку встановленому актами цивільного законодавства, то порядок факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів діючим законодавством не встановлено, отже при визначені об'єкту оподаткування не можуть використовуватись документи, оформлені з використанням факсиміле. Таким чином, платники податку з метою ведення обліку доходів, витрат та інших зобов'язань можуть використовувати тільки первинні документи, що підписані особисто та дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також відповідач вказав, що зазначені доводи підтверджуються роз'ясненням ДПС України, викладене у листі від 01.10.2012 року № 4947/0/71-12/15-1417.

У розумінні Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 ст. 14). Надання податкових консультацій знаходиться у межах повноважень органів Державної податкової служби відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу».

Правовідносини з надання податкових консультацій, їх застосування та оскарження визначені ст.ст. 52-53 ПКУ.

Зокрема, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (підпункту 5.3. ст. 53 ПКУ).

Таким чином, у розумінні ПКУ податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позиції органу Державної податкової служби із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Термін «первинний документ» наданий у ст. 1 Законі Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зазначене також кореспондується з п. 2.1 Положення № 88, згідно якому первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п. 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 цього Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно п. 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

На підставі статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Статтею 207 Цивільного кодексу України закріплено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд зазначає, що чинним законодавством не наданий конкретний перелік первинних документів, а тільки встановлено, які реквізити повинні містити первинні документи. Виходячи з такого, до первинних документів можна віднести договори, додаткові угоди, специфікації, накладні, різноманітні акти та інші документи, які фіксують і підтверджують здійснення господарської операції.

При цьому, як встановлено судом, наведеними вище актами прямо не заперечується використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису.

Наведений довід також підтверджується правовою позицією Донецького апеляційного адміністративного суду, викладеній в ухвалі від 20 листопада 2012 року у справі 2а/0570/11354/2012 за позовом ТОВ «Мако-Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (розглянуто колегією суддів у складі: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.; а.с. 36-42), у якій зазначено, що проаналізовані судом норми законодавства стосовно первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, не містять обмежень стосовно можливості використання факсимільного відтворення підпису. Водночас, як вже зазначалось судом, відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (а.с. 41).

Разом з цим суд зазначає, що чинним законодавством передбачені випадки, коли використання факсимільного відтворення підпису не допускається. Це стосується, зокрема, оформлення платіжних документів: грошових чеків та розрахункових документів (п. 1.10 гл. 1 розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 року за № 790/19528; п. 2.8 Глави 2 «Загальні правила документообігу» Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованого в міністерсві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976).

Таким чином, з урахуванням наведених доводів та обставин суд вважає необґрунтованим висновок відповідача, що при визначенні об'єкту оподаткування не можуть використовуватися первинні документи, оформлені з використанням факсиміле з посиланням на те, що діючим законодавством не встановлено порядку факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів, а отже спірна податкова консультація від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6 є необґрунтованою та такою, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно ст. 53 ПКУ визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, обраний позивачем у заявленому позові.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, на користь позивача підлягає стягненню 36,55 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6 та зобов'язання надати нову індивідуальну консультацію - задовольнити повністю.

Визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової служби у Донецькій області від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6, надану товариству з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг».

Зобов'язати Державну податкову службу у Донецькій області надати товариству з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» нову індивідуальну консультацію з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» (ідентифікаційний код - 37967910, місцезнаходження - 83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, буд. 102) судовий збір в розмірі 36,55 грн. (тридцять шість грн. 55 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 11 березня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 15 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.