Рішення № 30017350, 18.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2013 року Справа № 913/658/13-г

Провадження №8/913/658/13-г

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Привілля", с. Привілля Троїцького району Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю КХП "ЗІДА", м. Сватове Луганської області, -

про стягнення 359000 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Кошелєва Ю.М. - адвокат, - довіреність №б/н від 13.03.13 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 359000,00 грн., нарахованого ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №57-02/06, укладеного між сторонами 06.02.12 року.

До початку судового засідання 18.03.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, але поштою спрямував до суду відзив на позов (вих. №3 від 12.03.13 року), відповідно до якого позов визнав у повному обсязі.

У такий же спосіб він подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (звернення від 12.03.13 року за вих. №4).

Позивач не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

06.02.12 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір поставки №57-02/06, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує пшеницю урожаю 2011 року (надалі - товар), кількість та ціна якої міститься у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1).

Відвантаження товару здійснюється згідно товарно-транспортних накладних (п.2.1) зі складу постачальника (п.2.2), у строк до 31.12.12 року (п.2.3).

Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.1).

Ціни на товари, їх кількість і загальна вартість встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до специфікації, рахунку та видаткової накладної (п.3.2).

Оплата за товар здійснюється згідно специфікації (п.3.3) шляхом сплати 100% вартості в день надання специфікації на товар. У випадку неотримання плати за товар, після надання специфікації, вартість його може змінюватися на дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок (п.3.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12 року, з можливістю пролонгації його дії на кожний наступний рік (п.7.1).

На вимогу будь-якої із сторін договору сторони зобов'язані проводити звірку взаємних розрахунків (п.8.5) (а.с.6).

До договору додано специфікацію №1, згідно якій продавець зобов'язався у строк до 31.12.12 року відпустити покупцеві зерно пшениці масою 460,11 т на загальну суму 881203,70 грн. (а.с.7).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку, а також на обгрунтування позовних вимог позивач надав до справи наступні видаткові накладні:

№34 від 29.02.12 року - про відпуск на користь відповідача 200 т пшениці на суму 400.000,00 грн.;

№55 від 28.03.12 року - про відпуск на користь відповідача 208,108 т пшениці на суму 385.000,00 грн.;

№70 від 11.04.12 року - про відпуск на користь відповідача 52,002 т пшениці на суму 96.203,70 грн., - а разом 460,11 т на суму 881.203,70 грн.

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, частково - на суму 522.203,70 грн. (881.203,70 грн. - 359.000,00 грн.) - сплатив його вартість, у зв'язку з чим станом на 28.11.12 року (а.с.8) у нього утворився основний борг у сумі 359.000,00 грн. (документальні докази у цій частині сторони надали до справи, у т.ч. акт взаємозвірки від 28.11.12 року).

З метою спонукання відповідача до сплати боргу позивач звернувся до нього з письмовою вимогою за вих. №б/н, - з пропозицією сплатити його у строк до 15.12.12 року (а.с.10);крім того, з аналогічною вимогою позивач звернувся 18.12.12 року за вих. №1881 (а.с.9).

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не вжив заходів до погашення боргу, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов визнав у повному обсязі, у тому числі і шляхом підписання акту взаємозвірки розрахунків між сторонами станом на 18.03.13 року (вих. №5 від 15.03.13 року).

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - шляхом укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Позивач висунув вимогу тільки про стягнення основного боргу, що є його правом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП ЗІДА", ідентифікаційний код 36258959, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, вул. Панаса Мирного, 11; поштова: місто Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, 23 Луганської області, - на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Привілля", ідентифікаційний код 31844498, яке знаходиться за адресою: село Привілля, провул. Парковий, 14 Троїцького району Луганської області, - основний борг за поставлений товар у сумі 359000 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 7180 (сім тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.03.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 19 березня 2013 року.

Суддя А.П.Середа