Постанова № 30017254, 12.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.Справа № 5017/1619/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженнями голови суду №1008 від 20.12.2012р, №25 від 14.01.2013р., №86 від 11.02.2013р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Транс Карга Сервіс" - Ільїн М.В. - по довіреності;

від ПрАТ „АСК „Інго Україна" в особі філії ПрАТ „АСК „Інго Україна" в м.Одеса- не з'явився;

від ОСОБА_3 - не з'явився;

від ОСОБА_4 - ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Карга Сервіс"

на рішення господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2012 року

по справі №5017/1619/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" в особі філії Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" в місті Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Карга Сервіс"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_3;

- ОСОБА_4

про стягнення 54854,53грн. в порядку регресу

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.03.13 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

31.05.2012р. Приватне акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" в особі філії Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" в місті Одеса (надалі - позивач, ПрАТ „АСК „Інго Україна") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Карга Сервіс" (надалі - відповідач, ТОВ „Транс Карга Сервіс") про стягнення 51854,53грн. - відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ „АСК „Інго Україна" зазначає, що 21.05.2009р. в м.Одеса з вини ОСОБА_3 (який керував автомобілем „Камаз", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під час виконання своїх службових обов'язків на посаді водія ТОВ „Транс Карга Сервіс") сталася дорожньо-транспортна пригода; іншим учасником ДТП був ОСОБА_5, автомобіль останнього „Ніссан" (реєстраційний номерний знак НОМЕР_2) був застрахований в ПрАТ „АСК „Інго Україна". Постановою Київського районного суду міста Одеси по справі №3-3320/09 від 30.06.2009р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На виконання договору страхування №670562038 від 18.06.2008р. ПрАТ „АСК „Інго Україна" 06.04.2010р. було здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_5 у розмірі 51854,53грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача в порядку регресу з посиланням на ст.ст.993,1166, п.1 ч.1 ст.1188, ст.1172 ЦК України, ст.228 ГК України, ст.27 ЗУ „Про страхування".

05.07.2012р. ТОВ „Транс Карга Сервіс" подало до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідно до висновку комісії спеціалістів №11/А-57 від 23.02.2012р. ОСОБА_5 є єдиною особою, яка винна у скоєнні ДТП 21.05.2009р. та відповідно до п.9.1 договору, укладеному між позивачем та ОСОБА_5 ПрАТ „АСК „Інго Україна" мало право відмовити останньому у виплаті страхового відшкодування.

23.07.2012р. ТОВ „Транс Карга Сервіс" подало до суду першої інстанції пояснення на позов, в яких вказало на відсутність між ним та ОСОБА_3 трудових відносин в 2009р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. на підставі ст.24 ГПК України до участі у справі у якості іншого відповідача залучено ОСОБА_3 (т.1 а.с.114).

06.09.2012р. відповідач ОСОБА_3 подав до суду заперечення на позов, в яких зазначив, що він притягнутий до участі у даній справі ухвалою суду від 30.07.2012р., тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст.257 ГПК України. Крім того, на підставі висновку комісії спеціалістів №11/А-57 від 23.02.2012р. ним на даний час оскаржується постанова Київського районного суду м.Одеси про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння вищезазначеної ДТП.

28.09.2012р. ТОВ „Транс Карга Сервіс" була подана до господарського суду Одеської області заява про призначення по справі судової експертизи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. (суддя Гуляк Г.І.) задоволено позов ПрАТ „АСК „Інго Україна" в особі філії ПрАТ „АСК „Інго Україна" в місті Одеса: стягнуто з ТОВ „Транс Карга Сервіс" на його користь матеріальної шкоди у сумі 51845,53грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн.; ОСОБА_3 від відповідальності звільнено. Рішення суду вмотивовано тим, що транспортний засіб „КАМАЗ" в момент вчинення ДТП знаходився в оренді ТОВ „Транс Карга Сервіс" (що підтверджується нотаріально посвідченим договором від 23.01.2009р, укладеним між ОСОБА_4 (власником) та ТОВ „Транс Карга Сервіс" (орендарем), ОСОБА_3 керував вищезазначеним транспортним засобом на підставі довіреностей, виданих ОСОБА_4, на право керування та розпорядження ТЗ, подорожнього листа ТОВ „Транс Карга Сервіс" №632238 від 15.05.2009р., а тому на підставі ст.ст. 993,1172, 1191 ЦК України позовні вимоги ПрАТ „АСК „Інго Україна" в особі філії ПрАТ „АСК „Інго Україна" в місті Одеса підлягають задоволенню. Заперечення в ТОВ „Транс Карга Сервіс" судом першої інстанції не були прийняті до уваги, оскільки жодного доказу в їх підтвердження не було надано. Суд також відхилив заяву ТОВ „Транс Карга Сервіс" про призначення експертизи по справі, так як викладенні у заяві питання вирішені та встановлені Київським районним судом міста Одеси постановою від 30.06.2009 року у справі №3-3320/09.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ „Транс Карга Сервіс" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.10.2012р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції було допущено ряд порушень норм матеріального та процесуального права:

- при вирішенні спору судом не встановлено, чи був ОСОБА_3 в момент вчинення ДТП працівником ТОВ „Транс Карга Сервіс";

- суд не дав юридичної оцінки трудовій книжці ОСОБА_3, відповідно до записів в якій останній не перебував у трудових відносинах зі скаржником, та не надав оцінки відповідним поясненням самого ОСОБА_3;

- суд безпідставно залишив поза увагою той факт, що на час здійснення ДТП були наявні чинні довіреності на керування транспортним засобом „Камаз", надані власником транспортного засобу - ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3, та відповідно здатність другого відповідача відповідати за завдану шкоду у відповідності до ст.1187 ЦК України;

- судом не отримані дані про укладання чи наявність між скаржником та другим відповідачем трудового договору;

- у порушення ч.3 ст.84 ГПК України у мотивувальній частині рішення не зазначені доводи, за якими суд відхилив докази, надані відповідачами про відсутність між ними трудових стосунків.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. поновлено ТОВ „Транс Карга Сервіс" пропущений строк подання апеляційної скарги та прийнято останню до провадження.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.02.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з виключенням його зі складу відповідачів по справі №5017/1619/2012.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду до участі у справі залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4.

В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника та ОСОБА_3 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ПрАТ „АСК „Інго Україна" в особі філії ПрАТ „АСК „Інго Україна" в м.Одеса проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

ОСОБА_4 в засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу як обґрунтовану та таку, що підлягає задоволенню, та пояснив, що дійсно між ним та відповідачем 23.01.2009р. був укладений нотаріально посвідчений договір оренди а/м „Камаз" 54112 (д/н НОМЕР_1), проте фактично цей договір не виконувався сторонами, акт-приймання передачі ТЗ між сторонами не складався та ОСОБА_3 керував даним транспортним засобом під час скоєння ДТП на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_4 27.10.2007р.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення її вимог виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 червня 2008 року між Приватним акціонерним товариством „АСК „ Інго Україна" (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №670562038, відповідно до якого Страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, що може бути заподіяна майновим інтересам Страхувальника, пов'язану з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_2).

21.05.2009 року близько 14.40год. на 12 км а/д Одеса-Іллічівськ в м.Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_2), що належить страхувальнику та перебував під керуванням ОСОБА_5, та автомобілем КАМАЗ 54112 (д/н НОМЕР_1), який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, виданого МРЕВ-1 ДАІ ГУ-УМВС України в Одеській області 16.01.2004р. належить ОСОБА_4 та перебував під керуванням ОСОБА_3. В результаті ДТП транспортний засіб NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_2) отримав механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 30 червня 2009 року у справі №3-3320/2009 рік ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 380 гривень.

22.05.2009р. ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ „АСК „Інго Україна" з заявою про подію, що має ознаки страхового ризику за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів.

Згідно Звіту №05-050 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу а/м NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_2), складеного 27.05.2009р. оцінювачем Маркевич А.А. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 15.04.2006р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику а/м NISSAN ALMERA CLASSIK (д/н НОМЕР_2), в результаті його пошкодження в ДТП, складає 91447,30грн.

ПрАТ „АСК „Інго Україна" 06.04.2010р. на підставі страхового акту №50313 (з урахуванням тієї обставини, що автомобіль „Nissan" було визнано конструктивно загиблим, вартість відновлювального ремонту перевищувала страхову суму за Договором №670562038 - 80025грн.), виплатило ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 51854,53грн., що підтверджується платіжним дорученням №2473.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ „Транс Карга Сервіс" та неправильно застосував при розгляді справи положення ч.1 ст.1172 ЦК України.

В обґрунтування позову ПрАТ „АСК „Інго Україна" посилалось на норми ст.27 Закону України „Про страхування" та ст.993, 1166, ст.1172, 1188 ЦК України.

Відповідно до ст.27 ЗУ „Про страхування", ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, страховик має право вимоги до особи, до якої може звернутись страхувальник як відповідальної особи за завдані збитки.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Для застосування положень ч.1 ст.1172 ЦК України при розгляді даного спору необхідно встановлення наявності трудових відносин між ТОВ „Транс Карга Сервіс" та ОСОБА_3

Підтвердженням наявності трудових відносин є, у тому числі, трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Проте, як встановлено в ході апеляційного розгляду справи, між ТОВ „Транс Карга Сервіс" та ОСОБА_3 були відсутні трудові відносини, не укладався трудовий договір, що підтверджується наступним:

- поясненнями представника відповідача та ОСОБА_3, які категорично заперечували проти наявності вищезазначеного;

- копією трудової книжки ОСОБА_3 (оригінал досліджений судом апеляційної інстанції у судовому засіданні), в якій відсутні записи про прийняття останнього на роботу/переведення/звільнення з роботи ТОВ „Транс Карга Сервіс" (т.2 а.с.3-10)

Відповідно до довідки ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 18.01.2001р. ОСОБА_3 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_3, дата занесення до Державного реєстру фізичних осіб - 09.01.2001р.

В податковому розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ТОВ „Транс Карга Сервіс", поданого відповідачем 10.07.2009р. до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (звітний період - ІІ квартал 2009р.) відсутній ідентифікаційний номер ОСОБА_3 - НОМЕР_3 (т.1а.с.106), що також підтверджує відсутність трудових відносин між ТОВ „Транс Карга Сервіс" та ОСОБА_3

Таким чином, в матеріалах справи відсутні допустимі докази стосовно обставини перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ „Транс Карга Сервіс", такий факт заперечується відповідачем та третьою особою, що виключає можливість застосування до спірних відносин положень ст.1172 ЦК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. ТОВ „Транс Карга Сервіс" було зобов'язано надати оригінал журналу (книги) реєстрації подорожніх листів за 2009р.

Представник ТОВ „Транс Карга Сервіс" спростовував сам факт видачі такого подорожнього листа, та зазначив, що надати суду журнал (книгу) реєстрації подорожніх листів не представляється можливим, оскільки він був знищений у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

ПрАТ „АСК „Інго Україна" в особі філії ПрАТ „АСК „Інго Україна" в місті Одеса в обґрунтування позовних вимог не посилалось на положення ч.2 ст.1187 ЦК України, та, відповідно, така підстава позову не досліджувалась місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу марки „КАМАЗ 54112", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5, виданого МРЕВ-1 ДАІ ГУ-УМВС України в Одеській області 16.01.2004р., є ОСОБА_4

23.01.2009р. між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ „Транс Карга сервіс" (Орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу марки „Камаз 54112", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Термін дії договору 5 років - до 23.01.2014. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №281.

Відповідно до п.2,3 Договору оренди від 23.01.2009р., Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в орендне користування транспортний засіб по приймально-здавальному акту; передати необхідну документацію для використання Орендарем транспортного засобу за цільовим його призначенням.

Проте як встановлено в ході апеляційного розгляду справи з пояснень відповідача та ОСОБА_4, приймально-здавальний акт т/з „Камаз 54112", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не складався, автомобіль фактично не був переданий ТОВ „Транс Карга Сервіс" в оренду, необхідна документація для його використання ОСОБА_4 ТОВ Транс Карга Сервіс" не передавалась.

Відповідно до ст.800 ЦК України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Згідно ст.804 ЦК України наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.

Вирішення спору в межах підстав позову, визначених ст.ст.800,804,1187 ЦК України передбачає наявність певного предмету доказування в ньому, належний суб'єктний склад сторін спору з залученням до участі у такій справі, крім ТОВ „Транс Карга Сервіс", власника ТЗ- а/м „Камаз" та водія ОСОБА_3, який ним керував на час скоєння ДТП, в якості відповідачів.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку що позивачем всупереч ст.33,34 ГПК України не надано доказів на підтвердження того, що відповідач є особою відповідальною за шкоду, завдану в результаті ДТП, відповідно до ст.1172 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення на підставі ст.1172 ЦК України з ТОВ „Транс Карга Сервіс" на користь ПрАТ „АСК „Інго Україна" в особі філії ПрАТ „АСК „Інго Україна" в місті Одеса. суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 51584,53 грн. є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, за наслідками скасування оскарженого рішення у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права суд апеляційної інстанції приймає відповідно до ст.103 ГПК України нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ „АСК „Інго Україна" в особі філії ПрАТ „АСК „Інго Україна" в місті Одеса.

Одночасно колегія суддів зауважує, що ПрАТ „АСК „Інго Україна" не позбавлене права звернутись до загального суду з позовом про стягнення спірної суми на підставі ч.2 ст.1187 ЦК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України, у зв'язку з із задоволенням апеляційної скарги відповідача судовий збір за її подання в розмірі 804,75 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ПрАТ „АСК „Інго Україна" на користь ТОВ „Транс Карга Сервіс" 804,75грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18.03.2013р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.