Рішення № 30017044, 14.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/939/13 14.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючий суддя Привалов А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/939/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»;

про стягнення 110 808,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Баклан О.В., довіреність б/н від 10.07.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (надалі - відповідач) про стягнення 110 808,01 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № К-225/282 від 26.04.2011р. не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 110808,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/939/13 та призначено її розгляд на 31.01.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 31.01.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі, проте витребувані судом докази надано часково.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Однак, 29.01.2013р. через зазаглний відділ господарського від останнього надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання повноважного представника, та частково витребувані судом документи.

Ухвалою від 31.01.2013р. суд відклав розгляд справи на 21.02.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 21.02.2013 р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надано докази, витребувані судом.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 31.01.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився. Проте, 14.02.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання повноважного представника.

Ухвалою від 21.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 14.03.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 14.03.2013 р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах від 18.01.2013р., від 31.01.2013р. та від 21.02.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання черговий раз не з'явився. Проте, 14.03.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 3910 від 12.03.2013р., яким підтверджується сплата заборгованості в сумі 10000,00 грн.

Представник позивача підтвердив факт надходження грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. від відповідача станом на день розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 18.01.2013р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 31.01.2013р. та від 21.02.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № К-225/282 з протоколом розбіжностей, у відповідності з п. 1.1. якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбачені й замовленнями на товар.

Відповідно до п. 2.4. договору, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню.

Пунктом 2.12. передбачено, що право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписанням сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та/або видаткової накладної.

Згідно п. 4.3. договору, покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 85 календарних днів, починаючи з дати поставки товару.

Умовами пунктів 8.1., 8.2. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з 26 квітня 2011р. та діє до 31 грудня 2011р. У випадку, якщо після закінчення строку дії договору, жодна зі сторін за 20 календарних днів не заявила про своє бажання розірвати даний договір, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. Договір може бути змінений, доповнений або достроково розірваний за згодою сторін. Зміни та доповнення, що вносться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Всі зміни та доповнення до даного договору складаються в письмовій формі і оформляються додатковими угодами, які стають невід'ємною частиною договору.

Доказів розірвання Договору поставки № К-225/282 від 26.04.2011р. сторони суду не надали, а отже, на день розгляду справи, договір є чинним.

Водночас, до матеріалів справи надано Додаткову угоду № 1 від 15.03.2012р., якою сторони, зокрема, виклали п. 4.3. договору в новій редакції, а саме: покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня реалізації поставленого товару споживачам.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у період з квітня 2011 року по грудень 2012 року було поставлено відповідачу товарів всього на загальну суму 318512,21 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 138120,32 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, як вказує позивач і що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, у відповідача залишається нереалізованим товар на загальну суму 69583,88 грн. Дані обставини також підтверджуються звітом про залишки товару станом на 14.01.2013р., наданого відповідачем, та актом звірки взаєморозрахунків, підписаного та скріпленого печатками сторін станом на 30.01.2013р.

Також, після порушення провадження у справі відповідач, згідно платіжного доручення № 3910 від 12.03.2013р., перерахував на рахунок позивача заборгованість у сумі 10000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 100808,01 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 100808,01 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 100808,01 грн., в частині стягнення заборгованості в розмірі 10000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За такх обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт - Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; код ЄДРПОУ 35847906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» (04073, м. Київ, пр. Московський, 6; код ЄДРПОУ 37372123) 100808 грн. 01 коп. - боргу, 2216 грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 10000,00 грн. провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.03.2013 р.

Суддя А.І. Привалов