Рішення № 30017024, 05.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25747 05.03.13

За позовом Приватного підприємства "Кристал Бук"

до Приватного акціонерного товариства "Мережа книжкових супермаркетів "Буква"

про стягнення 83 961,02 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Козак О.С. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 83 961,02 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 було порушено провадження у справі № 5011-910/25747-2012, розгляд справи було призначено на 07.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013, у зв'язка із неявкою в судове засіданні представників відповідача, з метою виконання сторонами вимоги суду, розгляд справи було відкладено 19.02.2013.

В судовому засіданні 19.02.2013 було оголошено перерву до 05.03.2013.

В судовому засіданні 05.03.2013 представник позивача надав пояснення по справі та підтримав позовні вимоги. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 41 від 01.01.2009 та договору № 40 від 01.04.2010, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 350 592,39 грн. Проте, відповідач не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 77 132,86 грн. - основного боргу.

Крім того, враховуючи положення п. 7.3. договору № 41 від 01.01.2009 та п. 9.2. договору № 40 від 01.04.2010 позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5 690,13 грн., а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 1 138,03 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 07.02.2013 та 05.03.2012 - не направив, однак в судовому засіданні 19.02.2013 представник відповідача надав усні пояснення по суті спору та заперечив проти заявлених вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 та 01.04.2010 між позивачем - Приватним підприємством "Кристал Бук", як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Мережа книжкових супермаркетів "Буква", як покупцем, було укладено договір № 41 та № 40 відповідно, за умовами яких позивач зобов'язався систематично постачати відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати товар та оплачувати такий (п. 1.1).

Умовами договору № 41 від 01.01.2009 сторони погодили, що датою отримання товару від позивача є дата фактичного одержання товару і зазначається сторонами у видатковій накладній (п. 1.3.). Відповідач здійснюватиме оплату позивачу за проданий відповідачем товар на наступний тиждень, що наступає після спливу 30 календарних днів від дати складання звіту про такий проданий товар (п. 5.5.).

Умовами договору № 40 від 01.04.2010 сторони погодили, що датою отримання товару від позивача є дата фактичного одержання товару, яка зазначається сторонами у видатковій накладній (п. 1.3.). Відповідач зобов'язується сплачувати на користь позивача вартість поставленого належним чином товару. Оплата першої поставки товару до кожного магазину відповідача здійснюється відповідачем протягом 270 днів з моменту належної поставки. Оплата кожної наступної поставки товару здійснюється відповідачем протягом 180 днів з моменту належної поставки (п. 7.3.).

Відповідно до видаткових накладних за період з 15.01.2009 до 24.02.2010 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу на виконання умов договору № 41 від 01.01.2009 товар на загальну суму 653 636,47 грн.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, товар за договором № 41 від 01.01.2009 на суму 136 448,64 грн. відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято.

Відповідно до видаткових накладних за період з 06.05.2010 до 12.02.2012 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу на виконання умов договору № 40 від 01.04.2010 товар на загальну суму 696 955,92 грн.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, товар за договором № 40 від 01.04.2010 на суму 127 493,71 грн. відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято.

Позивач у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 41 від 01.01.2009 та договором № 40 від 01.04.2010 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 74 166,37 грн. за видатковими накладними № 851, № № 860-883 від 12.11.2009, № 924, № 925, № 937 від 01.12.2009, № № 961-990 від 11.12.2009, № 1007 від 22.12.2009, № № 1012-1015, № 1017 від 24.12.2009, № № 86-96 від 09.02.2010, № 146, № 147 від 23.02.2010, 3 179, № 180 від 24.02.2010 до договору № 41 від 01.01.2009 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) та в сумі 2 966,49 грн. за видатковими накладними № 796 від 07.12.2011 та № 254 від 12.04.2012 до договору № 40 від 01.04.2010 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), у зв'язку з чим позивач 19.10.2012 звернувся до відповідача з листом (належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), у якому просив останнього погасити існуючу заборгованість за договором № 41 від 01.01.2009 та договором № 40 від 01.04.2010. Надсилання вказаного листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач товар № 41 від 01.01.2009 та договором № 40 від 01.04.2010 так і не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 77 132,86 грн. - основного боргу.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.3. договору № 41 від 01.01.2009 встановлено, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Пунктом 9.4. договору № 40 від 01.04.2010 встановлено, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору № 41 від 01.01.2009 та договору № 40 від 01.04.2010 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 350 592,39 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 15.01.2009 до 24.02.2010 до договору № 41 від 01.01.2009 та видатковими накладними за період з 06.05.2010 до 12.02.2012 до договору № 40 від 01.04.2010, які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб.

Разом з тим, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, товар за договором № 41 від 01.01.2009 та договором № 40 від 01.04.2010 на загальну суму 263 942,35 грн. було повернуто відповідачем та прийнято позивачем.

Відповідачем у порядку, визначеному пунктом 6.6. договору № 41 від 01.01.2009 та пунктом 6.1 договору № 40 від 01.04.2010 жодних претензій щодо якості, кількості або комплектності отриманого товару за видатковими накладними за видатковими накладними № 851, № № 860-883 від 12.11.2009, № 924, № 925, № 937 від 01.12.2009, № № 961-990 від 11.12.2009, № 1007 від 22.12.2009, № № 1012-1015, № 1017 від 24.12.2009, № № 86-96 від 09.02.2010, № 146, № 147 від 23.02.2010, 3 179, № 180 від 24.02.2010 до договору № 41 від 01.01.2009 та за видатковими накладними № 796 від 07.12.2011 та № 254 від 12.04.2012 до договору № 40 від 01.04.2010 (стягнення за якими суми боргу заявлено позивачем) - позивачу не заявлялось.

В свою чергу, відповідачем всупереч п. 7.3 договору № 40 від 01.04.2010 у строк 180 днів з моменту поставки за кожною видатковою накладною (оскільки поставки здійснювались вже в діючі магазини) було здійснено оплату за видатковими накладними № 796 від 07.12.2011 та № 254 від 12.04.2012 поставленого позивачем товару лише частково, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору наявний обов'язок оплатити отриманий по договору товар на суму 2 966,49 грн.

Зокрема, судом встановлено, що у відповідності до п. 5.5. договору № 41 від 01.01.2009 сторони погодили, що відповідач здійснюватиме оплату позивачу за проданий відповідачем товар на наступний тиждень, що наступає після спливу 30 календарних днів від дати складання звіту про такий проданий товар.

Серед іншого, згідно п. 5.3. договору № 41 від 01.01.2009 обов'язок складання звіту про проданий товар покладений на відповідача.

Однак, відповідач свого обов'язку щодо складання звіту про проданий товар за договором № 41 від 01.01.2009 - не виконав, оплату такого не здійснив, інформації щодо реалізації/не реалізації не надав, існування заборгованості за поставлений товар не заперечував, на поверненні товару не наполягав.

У зв'язку із наведеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з листом від 19.10.2012, в якому просив останнього погасити існуючу заборгованість за договором № 41 від 01.01.2009 та договором № 40 від 01.04.2010. Однак, відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення.

Серед іншого, суд відзначає, що позивачем не було надано до суду звітів про проданий товар за договором № 41 від 01.01.2009, як і не надано доказів, що підтверджують звернення позивачем до відповідача із відповідною вимогою про складання такого звіту, а тому суд, враховуючи п. 5.5. договору № 41 від 01.01.2009 приходить до висновку, що відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в сумі 74 166,37 грн. за договором № 41 від 01.01.2009 в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якою у даному випадку судом вважається лист від 19.10.2012, який відповідач отримав 22.10.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 41 від 01.01.2009 та договором № 40 від 01.04.2010 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 41 від 01.01.2009 та договору № 40 від 01.04.2010, а також положення ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність заборгованості перед позивачем за договором № 41 від 01.01.2009 в сумі 74 166,37 грн. та договору № 40 від 01.04.2010 в сумі 2 966,49 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню загалом в сумі 77 132,86 грн.( 74 166,37 грн. + 2 966,49 грн. = 77 132,86 грн.).

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 41 від 01.01.2009 та договором № 40 від 01.04.2010, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 690,13 грн., а також 3 % річних в сумі 1 138,03 грн. за 180 днів, починаючи з 25.05.2012.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних, та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було визначено невірний період для нарахування 3 % річних, пені, що пояснюється допущенням помилки при визначенні дати прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за договором № 41 від 01.01.2009, а також не дотримання вимог п. 7.3 договору № 40 від 01.04.2010 щодо застосування до оплати товару за видатковою накладною № 254 від 12.04.2012 та видатковою накладною № 796 від 07.12.2011 строку в 180 днів.

Так, судом встановлено, що датою прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за договором № 41 від 01.01.2009 , із врахуванням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення згідно якого відповідач отримав лист від 19.10.2012 із вимогою погасити заборгованість лише 22.10.2012, а також приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, є 30.10.2012, а датою прострочення виконання зобов'язання за видатковою накладною № 254 від 12.04.2012 та видатковою накладною № 796 від 07.12.2011 до договору № 40 від 01.04.2010, із врахуванням вимог п. 7.3 договору № 40 від 01.04.2010, є 09.10.2012 та 04.06.2012 відповідно.

У зв'язку із наведеними обставинами, судом було проведено власний розрахунок суми пені та 3 % річних за договором № 41 від 01.01.2009 за період з 30.10.2012 до 20.11.2012, з урахуванням заявленого позивачем періоду в 180 днів з 25.05.2012, та за договором № 40 від 01.04.2010 за період з 04.06.2012 до 20.11.2012 за видатковою накладною № 796 від 07.12.2011 та за період з 09.10.2012 до 20.11.2012 за видатковою накладною № 254 від 12.04.2012, який має наступний вигляд.

Договір № 41 від 01.01.2009 Сума заборгованості за товар, на яку яку нараховується пеняСтрок оплатиПеріод прострочення Подвійна ставка НБУ Сума пені 74 166,37 грн.до 29.10.201230.10.2012- 20.11.201215 %668,71 грн. Всього: 668,71 грн.

Договір № 40 від 01.04.2010 Сума заборгованості за товар, на яку яку нараховується пеняСтрок оплатиПеріод прострочення Подвійна ставка НБУ Сума пені Видаткова накладна № 796 від 07.12.2011576,93 грн. До 03.06.201204.06.2012- 20.11.201215 %40,20 грн. Видаткова накладна № 254 від 12.04.2012 2 389,56 грн. До 08.10.201209.10.2012 - 20.11.201215 %. 42,11 грн. Всього: 82,31 грн.

Договір № 41 від 01.01.2009 Сума заборгованості за товар, на яку яку нараховується 3 % річних Строк оплатиПеріод прострочення 3 % річні Сума 3 % річних 74 166,37 грн.до 29.10.201230.10.2012- 20.11.20123 %134,11 грн. Всього: 134,11 грн.

Договір № 40 від 01.04.2010 Сума заборгованості за товар, на яку яку нараховується 3 % річнихСтрок оплатиПеріод прострочення 3 % річні Сума 3 % річних Видаткова накладна № 796 від 07.12.2011576,93 грн. До 03.06.201204.06.2012- 20.11.20123 %8,06 грн. Видаткова накладна № 254 від 12.04.2012 2 389,56 грн. До 08.10.201209.10.2012 - 20.11.20123 %. 8,45 грн. Всього: 16, 51 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних, підлягають частковому задоволенню, а саме: пеня - 668,71 грн. та 3 % річні в сумі 134, 11 грн. за період з 30.10.2012 до 22.11.2012 за договором № 41 від 01.01.2009 та пеня в сумі 82,31 грн. та 3 % річні в сумі 16,51 грн. за період з 04.06.2012 до 20.11.2012 за договором № 40 від 01.04.2010.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 77 132,86 грн., пеня - 668,71 грн., 3 % річні в сумі 134, 11 грн. за період з 30.10.2012 до 22.11.2012 за договором № 41 від 01.01.2009; пеня в сумі 82,31 грн. та 3 % річні в сумі 16,51 грн. за період з 04.06.2012 до 20.11.2012 за договором № 40 від 01.04.2010.

Також, у позові позивачем заявлено про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім наведеного у позові прохання вжити відповідні заходи забезпечення позову, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому підстави для вжиття заходів до забезпечення позову - відсутні.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мережа книжкових супермаркетів "Буква" (код ЄДРПОУ - 33696497; місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 21) на користь Приватного підприємства "Кристал Бук" (ЄДРПОУ - 35378762, м. Київ, вул. Довженка, буд. 3) 77 132 (сімдесят сім тисяч сто тридцять дві) грн. 86 коп. - основного боргу, 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 02 коп. - пені, 150 (сто п'ятдесят) грн. 62 коп. - 3 % річні та 1 561(одна тисяча п'ятсот шістдесят одна) грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 12.03.2013