Рішення № 30017020, 12.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1667/13 12.03.13р.

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16»

про стягнення 638 575,84 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Іващенко О.В.

від відповідача Зарадна Н.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі Позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16» (надалі Відповідач) 638 575,84 грн. за Договором № 1630651 від 01.07.2006р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме: 593 805,07 грн. - основного боргу, 11 639,90 грн. - інфляційних та 33 130,87 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 29.01.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 19.02.2013р. подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представником відповідача також в судовому засіданні 19.02.2013р. подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, в тому числі відзив на позов.

В судовому засіданні 19.02.2013р. судом було оголошено перерву на 12.03.2013р.

В судовому засіданні 12.03.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (постачальник, правонаступником якого є Позивач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-16» (споживач, Відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630651 від 01.07.06 р. (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2. додатку № 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3. додатку № 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7. додатку № 2 до Договору, у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) -від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8. додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9. додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10. додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було надано суду належним чином завірені копії наданих Відповідачем відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний (та заявлений Позивачем до примусового стягнення заборгованості) період з 01.08.2010р. по 01.01.2013р., облікові картки Відповідача за цей же період, і відповідно до вищевказаних документів загальна вартість спожитої Відповідачем теплової енергії за період з 01.08.2010р. до 01.01.2013р. становить 593 805,07 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем були належним чином виконані зобов'язання за Договором, тоді як Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача по Договору за період з 01.08.2010 до 01.01.2013 становить 593 805,07 грн., та є непогашеною станом на час винесення судом даного рішення.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача щодо неможливості погашення ним боргу по Договору за період з 01.08.2010р. до 01.01.2013р. в сумі 593 805,07 грн. перед Позивачем, через несвоєчасну оплату мешканцями будинку Відповідачу вартості спожитої теплової енергії (яку Відповідач в свою чергу перераховує Позивачу), непогашення Відповідачу різниці в тарифах, та вчинення Відповідачем певних ремонтних робіт систем трубопроводів за власний рахунок, оскільки дані обставини за умовами Договору та нормами чинного законодавства не передбачені як обставини, що звільняють Відповідача від його обов'язку вносити передбачені Договором платежі повністю або в певній частині.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд перевірив та погоджується з розрахунком заборгованості Відповідача по Договору за період з 01.08.2010р. до 01.01.2013р. за надані послуги, яка становить 593 805,07 грн., та оскільки дана заборгованість є непогашеною станом на час винесення судом даного рішення, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення даної заборгованості з Відповідача в примусовому порядку.

Згідно зі статтею 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевірив та погоджується з розрахунком інфляційних та 3% річних, наведеним Позивачем в розрахунку ціни позову, які відповідно становлять 11 639,90 грн. та 33 130,87 грн. за період з 01.08.2010р. по 01.01.2013р., та оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу вказаних сум інфляційних та 3% річних, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про їх стягнення з Відповідача в примусовому порядку.

Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача, оскільки, як встановлено вище судом, Відповідач є винним у виникненні даного спору та станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом сума заявлених позовних вимог сплачена не була.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16» (м. Київ, проспект Маяковського, 52; ідентифікаційний код 22934006) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, площа І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 593 805 (п'ятсот дев'яносто три тисячі вісімсот п'ять) грн. 07 коп. основного боргу, 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 90 коп. інфляційної складової боргу, 33 130 (тридцять три тисячі сто тридцять) грн. 87 коп. 3% річних та 12 771 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 52 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.03.2013р.

Суддя І.О.Домнічева