Рішення № 30016987, 12.03.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа № 5010/1610/2012-П-17/106

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора м. Івано-Франківська, вул. Гаркуші 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради, вул. Грушевського 21, м. Івано-Франківськ, 76000,

до відповідача: Приватного підприємства "Скол", вул. Грюнвальдська 23 В, м. Івано-Франківськ, 76018,

за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення 205035 грн. 63 коп., з яких 199057 грн. 30 коп. - основного боргу, 4460 грн. 68 коп. - пені, 59 грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 1457 грн. 93 коп. - 3% річних.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ворох А. В. - старший прокурор відділу, (посвідчення №007898 від 06.10.12);

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Ємельянова Н. В. - представник (довіреність №б/н від 04.02.13);

від третьої особи: Чекайло В. М. - представник (довіреність №б/н від 10.01.13).

ВСТАНОВИВ: Першим заступником прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подано позов до Приватного підприємства "Скол" про стягнення 205035 грн. 63 коп., з яких 199057 грн. 30 коп. - основного боргу, 4460 грн. 68 коп. - пені, 59 грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 1457 грн. 93 коп. - 3% річних (з урахуванням заяви вх. № 2094/13 від 07.02.13 про збільшення позовних вимог (а.с. 37-38), ухвала від 07.02.13).

Представник прокуратури в судовому засіданні заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви (вх. № 2094/13 від 07.02.13) про збільшення позовних вимог підтримав, просить суд позов задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 70 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 28.04.2012 року та додаткової угоди до договору від 18.05.2012 року щодо сплати пайового внеску, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг в сумі 199057 грн. 30 коп.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховано 4460 грн. 68 коп. - пені, 59 грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 1457 грн. 93 коп. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує.

У відзиві на позов (вх. № 2874/13 від 19.02.13) відповідач зазначає про те, що згідно з технічними умовами №63 від 09.02.07 на будівництво 9-ти поверхового 48-ми квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. І. Білозіра-Молодіжній, та проекту (№ погодження - 3301 від 27.03.08) виконано робіт з прокладання вуличного водопроводу по вул. Кисілевської на суму 100921,20 грн., вуличного каналізаційного колектора по вул. Киселівської на суму 51182,40 грн. та заробки розкопки по вул. Киселівської асфальтобетоном на суму 18306,00 грн. Також, згідно з поектом технічних умов № 7614/04, отриманими ПП "Скол" 23.03.12 на будівництво 12-ти поверхового 152-квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Довженка, поруч будинку № 11, виконано робіт з прокладання вуличного водопроводу по вул. Довженка на суму 283731,60 грн., вуличного каналізаційного колектора по вул. Сухомлинського на суму 98804,00 грн., також здійснено роботи з асфальтування розкопок на суму 204544,80 грн., вартість ордерів на виконання земляних робіт по прокладенню вищевказаних мереж на суму 9346,00 грн., вартість проектних робіт по влаштуванню всіх вищевказаних мереж - 27070,00 грн.

З огляду на вказане вважає, що підлягають до застосування положення ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в зв'язку з чим відповідач звернувся до органу місцевого самоврядування із проханням прийняти у комунальну власність відповідні інженерні мережі в рахунок зарахування розміру пайової участі забудовника у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста (заява від 12.02.13).

Також зазначає, що на момент укладення договору був чинним Закон України "Про планування та забудову територій", тому зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту має здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до договору.

З огляду на вказане, вважає, що зі сторони відповідача зобов'язання щодо виконання умов договору № 70 від 28.04.12 не порушені.

В судовому засіданні 12.03.13 представником відповідача подано суду витяг з рішення Івано-Франківської міської ради від 26.02.13 № 947-34 "Про звільнення та зменшення сплати пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", яким Приватному підприємству "Скол" зменшено розмір пайової участі в частині сплати внеску по інженерно-транспортній інфраструктурі міста по будівництву житлового будинку на орендованій земельній ділянці по вул. Довженка в с. Крихівці.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначає, що у даному спорі відсутнє порушення інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

28.04.12 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (позивачем), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача) та Приватним підприємством "Скол" (відповідачем) укладено договір № 70 про пайову участь замовників будівництв у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

У відповідності до п.1.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на власних земельних ділянках на вул. Довгій, 39, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору.

Згідно п. 3.2 договору, відповідач сплачує пайову участь у сумі 199057 грн. 30 коп. до прийняття об'єкта в експлуатацію.

18.05.12 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № 70 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої позивач дає згоду на розстрочення платежу, який підлягає сплаті відповідачем на підставі договору №70 від 28.04.12, згідно із графіком, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2 Додаткову угоди, відповідач зобов'язується сплачувати кошти в терміни, встановлені графіком. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01.01.13.

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- ІІ квартал 2012 р. - 59717 грн. 19 коп.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 59717 грн. 19 коп.;

- IV квартал 2012 р. - 79622 грн. 92 коп.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач у погоджені графіком терміни, кошти не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем становить 199057 грн. 30 коп.

10.10.12 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 2-07/643 з вимогою здійснити оплату пайового внеску згідно з умовами договору № 70 від 28.04.12 та Додаткової угоди до договору № 70 від 18.05.12. Однак вимога позивача була залишена без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заперечень відповідача щодо відсутності у даному спорі порушення інтересів держави, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012 №7 зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов щодо відсутності порушення виконання зобов'язання відповідачем є необґрунтованими з огляду на наступне.

Договір № 70 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 28.04.2012 року та додаткова угода до нього від 18.05.2012 року укладені між сторонами у відповідності та на виконання Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" N 3038-VI від 17.02.11. Так, згідно ч. 2 ст. 40 вказаного Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Договір № 70 та додаткова угода від 18.05.2012 укладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, отже, в силу ст. 204 ЦК України Договір № 73 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 28.04.2012 року є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Посилання відповідача на вказане положення Закону є необґрунтованим, оскільки станом на день розгляду спору, відсутні рішення органу місцевого самоврядування щодо зменшення розміру участі у розвитку інфраструктури населеного пункту по будівництву багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Довгій, 39, та передачі відповідних об'єктів у комунальну власність.

Поданий відповідачем в судовому засіданні витяг з рішення Івано-Франківської міської ради від 26.02.13 № 947-34 "Про звільнення та зменшення сплати пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", яким Приватному підприємству "Скол" зменшено розмір пайової участі в частині сплати внеску по інженерно-транспортній інфраструктурі міста по будівництву житлового будинку на орендованій земельній ділянці по вул. Довженка в с. Крихівці в зв'язку з виконанням робіт з прокладання позаплощадкових мереж водопостачання та каналізації, не стосується предмету спору у даній справі, оскільки відповідач згідно умов договору № 70 від 28.04.12 бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська щодо об'єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку на вул. Довгій, 39.

З огляду на об'єкт будівництва (по вул. Довгій, 39) щодо якого відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок, наведені відповідачем у відзиві на позов посилання на проведені відповідачем (згідно з технічних умовам поза межами його земельної ділянки) роботи з будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури по інших об'єктах будівництва, а саме: на вул. І. Білозіра-Молодіжній, вул. Киселівській, вул. Довженка, вул. Сухомлинського, також не стосуються предмету розгляду у даній справі.

За наведених обставин, заперечення відповідача наведені у відзиві на позов та в судовому засіданні не спростовують доводів позивача, підтверджених наявними в матеріалах справи документальними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати пайового внеску не виконав, станом на дату судового засідання борг відповідача перед позивачем становить 199057 грн. 30 коп.

З огляду на встановлені судом обставини справи, вимога позивача про стягнення з відповідача пайового внеску в розмірі 199057 грн. 30 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеної норми, позивач просить стягнути з відповідача 1457 грн. 93 коп. 3% річних та 59 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Як вбачається з рахунку 3 % річних, позивачем допущено помилку у визначенні кількості днів прострочення за період з 02.07.12 по 30.09.12, а саме, вказано 183 дні, натомість кількість днів у вказаному періоді становить 91 день.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком, здійсненим судом, розмір 3 % річних за період з 02.07.12 по 30.09.12, становить 445 грн. 43 коп.

Нарахування позивачем 3 % річних за інші періоди прострочення є вірним та обґрунтованим.

З огляду на вказане, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню становить 1006 грн. 71 коп. В решті суми 3 % річних, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 59 грн. 72 коп. за період з 02.07.12 по 30.09.12.

У відповідності до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості; для визначення сукупного індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючі відповідний період, перемножити між собою.

При розрахунку інфляційних втрат застосовуються індекси інфляції за відповідні місяці періоду прострочення, включаючи місяці в яких були відсутні інфляційні процеси.

Однак, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат без застосування встановлених індексів інфляції, показник яких становив менше 100 % (тобто, мала місце дефляція). Так, за вказаний позивачем період нарахування інфляційних втрат з липня 2012 року по вересень 2012 року, сукупний індекс інфляції, згідно повідомлень Державної служби статистики України щодо індексу інфляції, становив 99, 6 %.

Таким чином, інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період не відбувалось.

З огляду на викладене, у стягненні інфляційних втрат, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день.

На підставі вказаного пункту договору за прострочення платежу позивач просить стягнути пеню у розмірі 4460 грн. 68 коп.

Господарським судом встановлено, що договірний розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (граничний розмір пені згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені.

З огляду на допущену позивачем помилку у визначенні кількості днів прострочення за період з 02.07.12 по 30.09.12, судом здійснено перерахунок суми пені, що підлягає до стягнення за вказаний період.

Згідно розрахунку пені здійсненого судом, сума пені за період з 02.07.12 по 30.09.12 становить 1336 грн. 29 коп.

Нарахування позивачем пені за інші періоди прострочення є вірним та обґрунтованим.

З огляду на вказане, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 3020 грн. 12 коп. В решті суми пені, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті боргу.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 199057 грн. 30 коп. основного боргу, 1006 грн. 71 коп. 3 % річних, 3020 грн. 12 коп. пені. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, 33, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Скол" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 205035 грн. 63 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Скол", вул. Грюнвальдська 23 В, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 23796958) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, (ідентифікаційний код 04054346; одержувач платежу: МБ м. Івано-Франківська 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок: 31511921700002, МФО 836014, УДКСУ в м. Івано-Франківську призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 199057 (сто дев'яносто дев'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 30 коп. - основного боргу, 1006 (одну тисячу шість) грн. 71 коп. - 3 % річних, 3020 (три тисячі двадцять) грн. 12 коп. - пені, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Скол", вул. Грюнвальдська 23 В, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 23796958) в доход бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; код класифікації доходів бюджету: 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); найменування суду: господарський суд Івано-Франківської області) 4061 (чотири тисячі шістдесят одну) грн. 68 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 18.03.13