Постанова № 30015046, 06.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 березня 2013 р. Справа № 820/708/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківської області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" (надалі за текстом - СП ТОВ "Кершер", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківської області (надалі за текстом також - відповідач) , в якому просить суд: визнати протиправною і скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківської області № 23-457 від 20.11.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області 15-19.10.2012 року було проведено перевірку діяльності АЗС СП ТОВ «КЕРШЕР», за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 260 за наслідками якої 20.11.2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області, на підставі даних лабораторного дослідження зразків продукції, було прийнято протиправну постанову про накладення стягнень передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 23-457 у розмірі 66949,33 грн., оскільки висновки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, щодо фактичної невідповідності бензину автомобільного даним паспорту якості виробника/постачальника, є передчасними та зроблені без урахування допустимої похибки в результатах випробувань, проведених у двох різних лабораторіях, що передбачено ГОСТ 511-82 «Паливо для двигунів. Моторний метод визначення октанового числа». Крім того, представник позивача, додатково зазначив, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 23-457 та результати випробувань № 719 від 08.11.2012 року, складені випробувальною лабораторією «Універсалнафтохім» ТОВ «ВТІ І», містять висновок про невідповідність бензину автомобільного А-95 Євро клас Б вид І вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови», однак дія зазначеного стандарту не розповсюджується на бензини автомобільні підвищеної якості, зокрема бензин автомобільний А-95 Євро клас Б вид І, оскільки на нього поширюються дія стандарт ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови».

Від представників сторін по справі да канцелярії суду 06.03.2013 року надійшли письмові заяви, в яких вони просять розглядати справу за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України передбачено, що Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

СП ТОВ «КЕРШЕР», місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, ЄДРСР 25196004, зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.08.1997 року № 10721050002005171.

Фахівцями інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, у період з 15 по 19 жовтня 2012 року було проведено перевірку діяльності АЗС СП ТОВ «КЕРШЕР», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 260, та встановлено порушення позивачем п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2005 року, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 155 КАС України та ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області було складено відповідний акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000853 від 19.10.2012 року.

Під час проведення перевірки АЗС, на вимогу відповідача, позивачем було надано паспорт якості № 10/11258ПТЛ/1012 від 05.10.12 року на бензин автомобільний марки А-95, виданий акредитованою лабораторією ТОВ «Інспекторат Україна» (атестат акредитації № 2Н710 від 30.07.2010 року).

Крім того, 17.10.2012 року на АЗС СП ТОВ «КЕРШЕР» було відібрано зразки продукції (нафтопродуктів) у тому числі і бензину автомобільного марки А-95 (бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро клас Б вид І), про що складено відповідний акт відбору зразків продукції № 0034 від 17.10.2012 року.

Відібрані зразки продукції на замовлення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, було досліджено Випробувальною лабораторією «Універсалнафтохім» ТОВ «ВТІ І».

Суду надано наслідки лабораторного дослідження бензину автомобільного марки А-95 Євро клас Б вид І - «Результати випробувань № 719 від 08.11.2012 року». Відповідно до висновків Випробувальної лабораторії «Універсалнафтохім» ТОВ «ВТІ І» встановлено, що зразок бензину автомобільного марки А-95 підвищеної якості Євро клас Б вид І за показником «Детонаційна стійкість: октанове число за моторним методом» не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови». Відхилення зразка від вимог нормативно-правових актів за показником «Детонаційна стійкість: октанове число за моторним методом» становить 0,5 октанових одиниць. (84,5 замість 85,0).

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів лабораторних досліджень, заступником начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області винесено постанову № 23-457 від 20.11.2012 року, якою на позивача накладено штраф в розмір 66942,33 грн. за порушення ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Підставою для застосування штрафу, відповідно до постанови зазначено, реалізацію партії бензину автомобільного марки А-95, яка не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» за показником «Детонаційна стійкість: октанове число за моторним методом».

Згідно ч.1 ст. 8 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 04 червня 2007 року № 271/121, який 04 липня 2007 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 762/14029, затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, вимоги якої є обов'язковими, зокрема, і для органів виконавчої влади. В загальних положеннях вищенаведеної Інструкції передбачено, що Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4 Інструкції з контролювання якості нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись вимог ДСТУ 4488.

Відповідно до п. 4.2.7 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором.

Відповідно до 5.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформлює паспорт якості за формою N 11-НК. Підставою для заповнення паспорта якості є акт відбирання проби, записи і висновки про якість нафти та/або нафтопродуктів, які занесено до журналів реєстрації результатів випробувань. Оформлення паспортів якості на підставі робочих зошитів лаборантів не допускається. Номер паспорта якості надається згідно з порядковим номером проби в журналі реєстрації проб. У паспорті, що видається випробувальною лабораторією на підставі випробувань проби стороннього підприємства, зазначаються лише показники, які обумовлені договором. Паспорти якості передаються виключно замовнику. Передача паспортів чи інформації, що міститься в них, іншим організаціям чи особам здійснюється за письмовою згодою замовника або у випадках, передбачених законодавством України. Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється в повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. Значення показників, що не визначались випробувальною лабораторією, переносяться з даних паспорта, виданого вантажовідправником чи іншою випробувальною лабораторією, до якої проба надсилалась на випробування, про що робиться відповідна примітка. У паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп «Стандартний» чи «Нестандартний». У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

Суд констатує, що в порушення наведених норм, за наслідками лабораторного дослідження бензину автомобільного марки А-95 підвищеної якості Євро клас Б вид І, Випробувальною лабораторією «Універсалнафтохім» ТОВ «ВТІ І», було складено документ під назвою «Результати випробувань №719 від 08.11.2012 року», а не паспорт якості за формою N11-НК.

Судом встановлено, що у своїй постанові відповідача за № 23-457 та результатах випробувань № 719 від 08.11.2012 року складені випробувальною лабораторією «Універсалнафтохім» ТОВ «ВТІ І» містяться посилання на невідповідність бензину автомобільного А-95 Євро клас Б вид І вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови», однак суд звертає увагу на той факт, що аналіз наведених вище норм приводить до висновку, що дія зазначеного стандарту не розповсюджується на бензини автомобільні підвищеної якості, зокрема бензин автомобільний А-95 Євро клас Б вид І, оскільки на нього поширюються дія стандарт ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови».

Також, суд зазначає, що показники «Детонаційна стійкість: октанове число за моторним методом» зазначені в «Результатах випробувань № 719 від 08.11.2012 року», не можуть свідчити про невідповідність бензину автомобільного марки А-95 вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», оскільки, згідно п.5.2 ГОСТ 511-82 «Паливо для двигунів. Моторний метод визначення октанового числа» допустимою похибкою у результатах випробувань октанового числа за моторним методом, проведеним у двох різних лабораторіях, є не більше 1,6 октанових одиниць.

Відповідно до даних паспорту якості №10/11258ПТЛ/1012 від 05.10.12 року виданого акредитованою лабораторією ТОВ «Інспекторат Україна» октанове число за моторним методом бензину автомобільного марки А-95 становить 85,0 октанових одиниць.

Положеннями Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено, що акредитована лабораторія - лабораторія, акредитована на право виконання відповідної роботи з випробувань нафти та/або нафтопродуктів у певній (заявленій) області у відповідності до вимог нормативних документів на нафту та нафтопродукти і методи їх випробувань.

Лабораторія ТОВ «Інспекторат Україна» акредитована на право виконання відповідної роботи з випробувань нафти та/або нафтопродуктів у відповідності до Атестату акредитації №2Н710 від 30.07.2010 року, виданого Національним агентством з акредитації України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відхилення між паспортом якості № 10/11258ПТЛ/1012 від 05.10.12 року, виданими ТОВ «Інспекторат Україна» та «Результатами випробувань №719 від 08.11.2012 року», з врахуванням значення допустимої похибки у результатах випробувань октанового числа, проведеним у двох різних лабораторіях (1,6 октанові одиниці п.5.2 ГОСТ 511-82 «Паливо для двигунів. Моторний метод визначення октанового числа») становить не більше 0,5 октанової одиниці та знаходиться в межах допустимої похибки, а тому не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення зазначеної норми, відповідач не довів правомірності винесення ним постанови про накладення на позивача стягнень передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 23-457 від 20.11.2012 року у сумі 66949,33 грн..

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Отже, твердження відповідача, щодо фактичної невідповідності бензину автомобільного А-95 Євро клас Б вид І вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» зроблені на підставі Результатів випробувань №719 від 08.11.2012 року складених випробувальною лабораторією «Універсалнафтохім» ТОВ «ВТІ І» є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України, відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах. Таким чином, помилкове визначення позивачем предмету позову як визнання акта індивідуальної дії протиправним та його скасування не змінює суті предмету адміністративного позову і не робить даний позов таким, що поданий з іншого спору.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 41, ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківської області про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківської області № 23-457 від 20.11.2012 року про притягнення Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 66942,33 грн. за порушення вимог ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Супрун Ю.О.