Рішення № 30011540, 18.03.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/1310/13-ц

2/248/679/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Демидової В.К.,

при секретарі - Поливяної І.О.,

за участю адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, стягнення коштів за недійсним правочином та завданих збитків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, в якому, посилаючись на нікчемність укладеного з відповідачем правочину, просив стягнути з останнього грошові кошти в порядку двосторонньої реституції в сумі 8 033,35грн., матеріальні збитки в сумі 103,75грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 1376,40грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02 липня 2012 року він уклав з ПП «Грандфінресурс» договір №210729, спрямований на придбання товару вартістю 125 000 гривень, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстрочення платежу на досить тривалий час, в порядку та на умовах, передбачених договором. У виконання умов договору він сплатив одноразовий комісійний внесок, адміністративний платіж, а також оплачував щомісячні внески у період з липня по жовтень 2012 року на загальну суму 8 033,35грн. Коли після чергової оплати щомісячного внеску він не отримав обраний товар і навіть не зміг дізнатись про стан платежів в його групі, він зрозумів, що має місце порушення його прав як споживача. Вважає укладений з відповідачем договір нікчемним в силу закону, оскільки він вводить його в оману. Відповідач жодним чином не приймає матеріальної участю у формуванні грошового фонду програми «Альянс Україна», тобто право на отримання товару надається споживачу за рахунок інших споживачів, а не за рахунок відповідача. Таким чином, має місце використання відповідачем пірамідальної схеми, що прямо заборонена законом. У зв'язку з укладанням нікчемного правочину, визнання якого незаконним не потребується в судовому порядку, просить суд стягнути з відповідача в порядку двосторонньої реституції оплачені кошти за таким правочином в сумі 8 033,35грн., матеріальну шкоду в порядку ч.2 ст.216 ЦК України, що полягає в оплаті комісійних платежів на користь банку під час перерахування платежів на користь відповідача на загальну суму 103,75грн., а також витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 376,40грн. відповідно до розрахунку та акту прийому-передач юридичних послуг.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився по невідомим причинам, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і своєчасно. Суд на підставі ст.ст.224-225 ЦПК України вважає за можливе постановити рішення у справі за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 02 липня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір №210729, спрямований на придбання товару вартістю 125 000 гривень, зазначеного в додатку №1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору .

Згідно умов договору (ст.1) адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, а саме: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму в позику. Учасник, в свою чергу, зобов'язується (ст.2) сплатити одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату товару чи надає відповідні суми в позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.

Статтею 2 договору та додатком № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 4 375 грн., та адміністративний платіж в сумі 4 375грн., що сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання Дозволу, тобто права на отримання обраного товару; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 1 219,45грн, який включає чистий внесок в сумі 694,45 грн., за рахунок якого здійснюється оплата вартості товару чи надаються відповідні суми в позику, та адміністративні витрати в сумі 525 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше.

Відповідно до термінів, викладених в додатку № 2 договору, програма «Альянс Україна» базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

За рахунок чистих внесків учасників програми формується грошовий фонд реєстру учасників програми (ст.1 договору).

Відповідач організує та проводить заходи по розподілу грошового фонду реєстру, який проводиться не менше одного разу на два місяці. У випадку, коли у визначений строк проведення заходу не вистачило коштів, які утворюють фонд реєстру, тоді ця сума включається до фонду реєстру на наступний захід. При цьому право участі у розподілі грошового фонду реєстру надається не всім учасникам програми, а тільки тим, які матимуть найбільшу кількість платежів (ст. 4 додатку №2 до договору).

Умовами програми "Альянс Україна»", що є додатком № 2 до договору, а саме статтею 4, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу учаснику товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар, є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем (ст.2 договору та п.4.14 додатку №2 до договору).

В день укладання договору 02 липня 2012 року позивач перерахував на користь відповідача одноразовий комісійний внесок в сумі 4 375 гривень. На протязі наступних трьох місяців він вносив щомісячні внески по 694,45грн. та адміністративні витрати по 525грн. Окрім того, в день оплати одноразового комісійного внесу він сплатив на користь ПАТ «УПБ» комісійну винагороду банківській установі в сумі 43,75грн. Також під час перерахування на користь відповідача щомісячного загального платежу через відділення Приватбанку щоразу він сплачував по 20грн. комісійної винагороди на користь банківської установи.

Всього за період з липня по жовтень 2012 року на користь відповідача позивач перерахував коштів на загальну суму 8 033,35грн. Окрім того, він поніс додаткові витрати, пов'язані з необхідність оплати комісійної винагороди банку на загальну суму 103,75грн.

Суд погоджується з доводами позивача і його представника і вважає, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки вводить споживача послуг в оману. Програма "Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів

Приватного підприємства «Грандфінресурс». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику програми. При цього позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надається не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Договір не містить строків та (або) термінів отримання позивачем товару, не передбачає будь-яких гарантій його отримання навіть у разі повної оплати вартості. Натомість договором передбачено, що у випадку розірвання учасником договору одноразовий комісійний внесок та адміністративні витрати йому не повертаються (п.8.2.додатку №2), повернення чистих внесків відбувається після закриття реєстру (п.8.2.додатку №2), що має місце після виконання платіжних зобов'язань останнього учасника у даному реєстрі (ст.12 додатку №2), при цьому у випадку відмови від участі, розірвання договору або виключення учасника з програми адміністратор докладе зусиль по заповненню вільного місця, щоб не допустити зменшення фонду реєстру (ст.10 додатку №2), тобто повернення чистих внесків залежить від адміністратора та дій інших учасників.

Таким чином, відповідач здійснює свою діяльність з використанням нечесної підприємницької практики, що прямо заборонено статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 травня 2012 року по справі N 6-35цс12, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови. Будучи неправомірною дією, нікчемний правочин породжує лише ті наслідки, які передбачені законом для такого випадку, як реакція на правопорушення. Функція суду в таких випадках зводиться до застосування передбачених законом наслідків, пов'язаних з недійсністю такого правочину.

Положення ч.2 ст.215 ЦК України про те, що визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, означає, що недійсність - це об'єктивна властивість нікчемного правочину, а тому він є недійсним з моменту його вчинення. Нікчемний правочин і без рішення суду не має юридичної сили.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Доданими до позову документами підтверджується, що позивач перерахував на користь відповідача за нікчемним правочином грошові кошти на загальну суму 8 033,35грн. З урахуванням наведених законодавчих приписів та практики ВСУ, що є обов'язковою для застосування судами України, суд вважає, що зазначена сума підлягає стягнення з відповідача на користь позивача в порядку двосторонньої реституції.

Окрім того, ч.2 статті 216 ЦК України передбачено, що, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Під реальними збитками Цивільний кодекс України розуміє втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У зв'язку з частковим виконанням нікчемного договору позивач поніс матеріальні збитки у вигляді комісійних платежів на користь банку на загальну суму 103,75грн, що, на думку суду, також підлягають стягненню з відповідача.

За приписами п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Факт понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується договором №04-13/Ц від 06.02.2013 року, укладеним з адвокатом ОСОБА_1, розрахунком гонорару, із якого вбачається, що адвокатом витрачено 3 години часу для надання правової допомоги позивачу, актом приймання-передачі юридичних послуг від 18 березня 2013 року, із якого вбачається, що позивач прийняв юридичні послуги за переліком, претензій з приводу порядку виконання договору до адвоката не має, а також квитанцію про внесення гонорару, із якого вбачається, що позивач оплатив адвокату 2000 гривень за надання правової допомоги.

Згідно наданого розрахунку підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сума сплаченого гонорару за договором № 04-13/Ц від 06.02.2013 року про надання правової допомоги в сумі 1376,40 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (01034 м.Київ, Шавченківський район, вул. Ярославів Вал 13/2Б, оф.3, п/р 26000962497574 в ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО: 334851, ЄДРПОУ: 31469012) на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, грошові кошти за нікчемним правочином в сумі 8 033,35 гривень, матеріальні збитки в сумі 103,75 гривень, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 376,40 гривень, а всього в сумі 9 513,50 гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (01034 м.Київ, Шавченківський район, вул. Ярославів Вал 13/2Б, оф.3, п/р 26000962497574 в ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО: 334851, ЄДРПОУ: 31469012) судовий збір на користь держави в сумі 229,40 грн. р\р 31218206700088, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 37980439,

отримувач: Харцизьке УК /м. Харцизьк/ 22030001, код платежу 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050)» символ звітності 206, код суду 02895679.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Харцизького міського суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: