Постанова № 30011128, 18.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року 810/1026/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Комунального підприємства "Іванківське комунальне управління водного господарства"

до

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство "Іванківське комунальне управління водного господарства" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року №0001471600.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта камеральної перевірки, в якому встановлено факти несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Вказане порушення виникло у зв’язку з тим, що податковий орган зарахував сплачені позивачем суми податкових зобов’язань у період з вересня 2009 року по вересень 2012 року на погашення податкового боргу минулих періодів. У зв’язку з цим позивачу визначено штраф у розмірі 20 % від суми зобов’язання, сплаченого із затримкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган неправомірно зарахував сплачені підприємством грошові кошти в рахунок податкового боргу минулих періодів без повідомлення та згоди позивача. Як стверджує позивач, податкові зобов’язання з податку на додану вартість сплачені підприємством вчасно. Таким чином, на думку позивача прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню

У письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань по сплаті ПДВ. Також зазначив, що кошти, які надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахункових платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом. Вважає нарахування штрафних санкцій правомірним, а податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

У судове засідання, призначене на 18 березня 2013 року, сторони не з’явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Комунальне підприємство "Іванківське комунальне управління водного господарства" є юридичною особою, що зареєстрована Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 29.12.2000.

Судом встановлено, що у травні 2010 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року №7362 від 19.05.2010, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання у розмірі 20847,00 грн. Позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 28.05.2010 № 241 із зазначенням у графі "Призначення платежу" за квітень 2010 року.

У червні 2010 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року №7881 від 07.06.2010, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 20512,00 грн. Платіжним дорученням від 30.06.2010 № 286 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за травень 2010 року.

У липні 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року №10034 від 14.07.2010, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 21721,00 грн. Платіжним дорученням від 28.07.2010 № 326 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за червень 2010 року.

У серпні 2010 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року №12267 від 12.08.2010, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 21640,00 грн. Платіжними дорученнями від 20.08.2010 № 379 та № 377 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за липень 2010 року.

У вересні 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року №13696 від 16.09.2010, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 18949,00 грн. Платіжним дорученням від 22.09.2010 № 432 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за серпень 2010 року.

У жовтні 2010 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року №15463 від 14.10.2010, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 32323,00 грн. Платіжним дорученням від 05.10.2010 № 458 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за вересень 2010 року.

У листопаді 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року №17794 від 17.11.2010, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 31836,00 грн. Платіжним дорученням від 10.11.2010 № 527 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за жовтень 2010 року.

У грудні 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року №18801 від 14.12.2010, в якій самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 22004,00 грн. Платіжним дорученням від 10.12.2010 № 580 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 15000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за листопад 2010 року.

У січні 2011 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року №20879 від 18.01.2011, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання у розмірі 15451,00 грн. Платіжним дорученням від 26.01.2011 № 12 позивач здійснив оплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10000,00 грн. із зазначенням у графі "Призначення платежу" за грудень 2010 року.

В грудні 2012 року посадовою особою Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено перевірку Комунального підприємства "Іванківське комунальне управління водного господарства" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по податку на додану вартість, терміном сплати з 30.09.2009 по 26.11.2012, за результатами якої складено Акт від 18.12.2012 №672/15/30869595.

Відповідно до Акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - платником податку несвоєчасно сплачено до бюджету податок на додану вартість.

На підставі висновків Акту перевірки від 18.12.2012 №672/15/30869595 податковим органом прийнято податкове-повідомлення-рішення форми "Ш" від 18.12.2012 №0001471600, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 160622,40 грн.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки від 18.12.2012 №672/15/30869595, Іванківська МДПІ Київської області розподілила кошти, сплачені позивачем згідно вищезазначених платіжних доручень у рахунок погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені за минулі періоди, зокрема 2009, 2010 роки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за вказаний період позивачем була сплачена, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Не погоджуючись з такими діями органу державної податкової служби, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Згідно з пунктом 87.9 статті 89 Податкового кодексу України, який застосовується до спірних правовідносин з 01.01.2011, у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податку на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Виходячи з аналізу вказаних нормативних положень суд приходить до висновку, що норми Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов’язань по відповідному податку.

Разом з тим, вищезазначені норми цього Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Також, жодною нормою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов’язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням положень підпункту "б" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов’язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Іванківської МДПІ Київської області щодо розподілу коштів, сплачених позивачем згідно платіжних доручень за 2009-2010 роки, у рахунок погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені, є протиправними, оскільки нормами чинного законодавства орган ДПІ у 2010 році не наділено повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях. А тому податковий орган мав би в картках особових рахунків Комунального підприємства "Іванківське комунальне управління водного господарства" відобразити факти сплати податкових зобов’язань відповідно до призначень платежів, вказаних в платіжних дорученнях.

Так, в позовній заяві позивач посилається на неправомірність дій податкового органу стосовно зарахування платежів у рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань. При цьому, позовні вимоги стосуються як дій відповідача, вчинених у 2009-2010 роках, так і дій, які вчинені відповідачем після 01.01.2011 року.

Починаючи з 01.01.2011 року питання розподілу коштів, сплачених позивачем у рахунок погашення податкових зобов’язань регулюється Податковим кодексом України, який містить обов’язок податкового органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Проте, оскільки до 01.01.2011 року податковий орган протиправно змінював призначення платежу коштів, які сплачував позивач згідно з платіжними дорученнями, це, у свою чергу, призвело до неправильного зарахування коштів, сплачених позивачем у 2011-2012 роках у рахунок сплати податкових зобов’язань та надмірного нарахування штрафних санкцій та пені.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0001471600, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 160622,40 грн., у зв’язку з тим, що на думку відповідача позивач не сплатив ПДВ за 2009-2012 роки, через що виник податковий борг.

Як зазначалось вище, податкова заборгованість в податковому обліку виникла через зарахування сплачених позивачем коштів з ПДВ за 2012 рік на 2009-2012 роки, тим самим відповідач порушив права позивача, створивши податковий борг з ПДВ, а тому дане податкове повідомлення-рішення винесено незаконно та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки, і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені під час розгляду справи та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Іванківське комунальне управління водного господарства" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року №0001471600.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Іванківське комунальне управління водного господарства" сплачений судовий збір у розмірі 1606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.