Постанова № 30011038, 11.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року Справа № 811/305/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фірми «Агрогідромаш» Товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Фірма «Агрогідромаш» Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 25 вересня 2012 року № 0001180222 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149862,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 20129,00 грн. та від 25 вересня 2012 року № 0001190222 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120341,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 0,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку фірми «Агрогідромаш» товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 р. по 30.06.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 р. по 30.06.12 р., внаслідок чого було складено акт від 11.09.2012 року № 122/22-2/24148606.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0001180222 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149862,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 20129,00 грн. та від 25 вересня 2012 року № 0001190222 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120341,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 0,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку фірми «Агрогідромаш» товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 р. по 30.06.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 р. по 30.06.12 р. (а. с. 18-50).

В акті № 122/22-2/24148606 від 11.09.2012 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у сумі 120342 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 70845 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 49496 грн.

- п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України. Завищено податковий кредит на загальну суму 149862,00 грн., а саме за грудень 2010 року - 2053 грн., за січень 2011 року - 1165 грн., за лютий 2011 року - 3358 грн., за березень 2011 року - 3225 грн., за квітень 2011 року - 18200 грн., за травень 2011 року - 8680 грн., за червень 2011 року - 34725 грн., за липень 2011 року - 12310 грн., за вересень 2011 року - 11632 грн., за жовтень 2011 року - 54514 грн.

- п.п. 3.7.2 розділу ІІІ «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 (зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2011 р. за № 46/18784) не відображена інформація у Податковому розрахунку форми 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року про дату звільнення працівника.

На підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0001180222 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149862,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 20129,00 грн. та від 25 вересня 2012 року № 0001190222 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120341,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 0,00 грн. (а. с. 51,53).

В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки Кіровоградською ОДПІ використано акт від 06.06.2012року № 43/22-5/23694318 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ріне» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. Як зазначено в акті, ТОВ «Ріне» протягом 2009-2011 років формувало податковий кредит за допомогою «фіктивних» СГД - ТОВ «Веркона Плюс» та ТОВ «Житлобуд-БК».

Співробітниками ДПІ у Солом'янському районі м.Києва в ході проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Житлобуд-БК» з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податків по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ «Н.Т.К.Октан» (Акт №12912/22-01/37378324 від 24.11.11) не підтверджено наявність поставок товарів(послуг) від ТОВ «Житлобуд-БК» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Житлобуд-БК» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пп.1,2ст.215,ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в ході проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Веркона Плюс» з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податків по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Агропромсервіс Трейд» (акт№476/1-23-70-36792057 від 07.10.2011) встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до баз облікових даних ДПС ТОВ «Ріне» 30.01.12 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Проведеним аналізом податкової звітності ТОВ «Ріне» встановлено, що на підприємстві відсутні основні фонди, складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, обладнання, сировина, матеріали, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, прокуратурою м.Кіровограда відносно посадових осіб ТОВ «Ріне» була порушена кримінальна справа №11-0417 від 30.11.11 р., за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Ріне» адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Ріне» створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного кодексу України (ЦКУ).

Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ріне» не відповідала загальним вимогам законодавства України, а саме: невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину. Дотримання вказаних вимог є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ „Ріне" п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ріне» з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Виходячи з викладеного, фінансово-господарські взаємовідносини між Фірмою «Агрогідромаш» ТОВ та ТОВ «Ріне» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Фірмою «Агрогідромаш» Товариства з обмеженою відповідальністю та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріне» було укладено Договір купівлі-продажу № 227к11 від 14 січня 2011 р. (Т. ІІ а.с. 46-47), та Договір поставки № 229 від 1 жовтня 2011 р. (Т. ІІ а.с. 43-44).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень.

Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріне» є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 чт.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2012 року № 0001180222 та № 0001190222.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати 2294,00 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Фірми «Агрогідромаш» Товариства з обмеженою відповідальністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги Фірми «Агрогідромаш» Товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 25 вересня 2012 року № 0001180222 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149862,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 20129,00 грн. та від 25 вересня 2012 року № 0001190222 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120341,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Фірми «Агрогідромаш» Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 15 березня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.