Постанова № 30009053, 12.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 березня 2013 р. Справа № 802/457/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання: Яковенка Дмитра Олександровича

представника позивача: Волчкова О.В.,

представника відповідача: Лучинського П.В.,

свідка: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Остер" (надалі - ТОВ "Остер", Товариство) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності та повноти нарахування ТОВ "Остер" сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам з приватним підприємством "Водолій плюс" (надалі - ПП "Водолій плюс") за липень-серпень 2010 року податковим органом виявлено ряд порушень вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 04 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000952330, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273327 грн. основного платежу та 68332 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, а відповідно і з винесеним податковим рішенням, позивач звернувся до суду із вимогами визнати протиправним та скасувати зазначене вище податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкового ревізора - інспектора, що проводив перевірку, які знайшли відображення у акті від 13 листопада 2012 року.

В ході судового розгляду в якості свідка судом допитано генерального директора ТОВ "Остер" ОСОБА_3. Свідок зазначила, що постачання продукції від ПП "Водолій плюс" здійснювалося на підставі усної домовленості без укладання договору, оплата за поставлений товар здійснювалась в безготівковій формі. На запитання суду чому не укладався договір, свідок зазначила, що Товариство здійснювало господарські операції по закупці товару під реалізацію, тому в укладанні договорів не було необхідності. Крім того пояснила, що господарські відносини між позивачем та ПП "Водолій плюс" дійсно мали місце та звернула увагу суду на платіжне доручення, що підтверджує часткове проведення розрахунків в сумі 18100 гривень (причину часткового проведення розрахунків свідок пояснила тим, що після поставки товару керівник ПП "Водолій Плюс" не звертався із вимогою провести повну оплату). Свідок також вказала, що поставка борошна та пшениці здійснювалась автомобільним транспортом контрагента. Куплений товар зберігався на складі Товариства.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Протягом періоду з 02 по 05 листопада 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Литвин Іриною Антонівною проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та повноти нарахування ТОВ "Остер" сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ПП "Водолій плюс" за липень - серпень 2010 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №2878/22-02/23103085 від 13 листопада 2012 року (а.с. 23-35).

В ході проведеної перевірки виявлено порушення Товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого платником завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 273327 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 213107 грн., серпень 2010 року в сумі 60220 грн.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що в ході перевірки було встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, посвідчень про якість, сертифікатів відповідності та інших первинних документів, що підтверджували б фактичне отримання Товариством товарно-матеріальних цінностей від ПП "Водолій плюс". За таких обставин головний державний податковий ревізор-інспектор дійшла висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Остер" та його контрагентом ПП "Водолій плюс".

На підставі виявлених порушень Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 04 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000952330, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273327,00 грн. за основним платежем та 68332,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.20).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд встановив, що в квітні місяці 2010 року між ТОВ "Остер" та ПП "Водолій плюс" було досягнуто усних домовленостей про поставку борошна та пшениці на умовах реалізації. Згідно із цією домовленістю ПП "Водолій плюс" відвантажило на склад позивача 12 липня 2010 року, 16 липня 2010 року та 03 серпня 2010 року пшеницю та борошно на загальну суму 1639962,18 грн. Метою придбання товару була подальша його реалізація.

З приводу висновків податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Остер" реальних намірів на проведення господарських операцій із ПП "Водолій плюс", то суд звертає увагу на таке.

В підтвердження отримання товару від ПП "Водолій плюс" Товариством надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжне доручення №96 від 29 вересня 2010 року, яким підтверджується часткова оплата за поставлений товар, банківські виписки по рахунку Товариства.

Окрім того, в підтвердження того, що борошно та пшеницю Товариство придбавало у ПП "Водолій Плюс" суду надано документи, які свідчать про подальшу реалізацію придбаного товару іншим контрагентам. Зокрема, судом досліджувались видаткові накладні, довіреності та картки рахунку, які підтверджують те, що придбане борошно та пшениця у відповідній кількості були реалізовані таким суб'єктам господарювання, як ТОВ "ВФ "Сервіс-Престиж", ТОВ "Вінницька аграрно-промислова група", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Агропромтехніка", СФГ "Яструб", АП НВП "Візит", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Відтак, наведені вище обставини свідчать про те, що висновки податкового органу щодо безтоварності фінансово-господарської операції, що мала місце між ТОВ "Остер" та ПП "Водолій плюс", є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дослідженими документами підтверджується те, що операції між згаданим контрагентом мали реальний характер, оскільки господарські операції повністю підтверджені належними первинними документами, що вказує про рух активів між господарюючими суб'єктами та безпосередній факт здійснення господарської операції.

Натомість, суд критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, посвідчень про якість та сертифікатів відповідності товару як на підставу для визнання операції такої, що не мала товарного характеру, адже наявність зазначених документів не є безумовною обставиною для визнання господарської операції такою, що дійсно мала реальний характер; при цьому, наявними в матеріалах справи документами підтверджується те, що Товариство дійсно придбавало у ПП "Водолій Плюс" борошно та пшеницю.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000952330 від 04 грудня 2012 року підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21 листопада 2011 року, яким роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України. Так, у листі, зокрема, зазначено, що з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відтак, з урахуванням частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 2294 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000952330, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 04 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" судовий збір в розмірі 2294,00 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович