Рішення № 30008501, 11.03.2013, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/510/13-ц

2/242/262/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Старенченко Ф.І., представника третої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» про відшкодування моральної шкоди,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувсь до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що актом розслідування хронічного професійного захворювання від 13.06.1995 р. на шахті «Україна» ПО «Селидіввугілля» було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання, яке виникло внаслідок тривалої роботи в умовах високої запиленості в повітрі робочої зони гірничих виработок. У зв'язку з професійним захворюванням він був оглянутий МСЕК 03.07.1995 р. і йому була встановлено 40 % втрати професійної працездатності до 11.07.1996 р. Висновком МСЕК від 11.08.1999 р. визнаний інвалідом третьої групи безстроково, встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з відповідача 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу в його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач повинний надати докази про моральні переживання в зв'язку з ушкодженням здоров'я, про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення стосунків з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків. Документи, на які посилається позивач, а саме - довідка МСЕК та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання і встановлення зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Відділення вважає, що посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставним.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Акту від 13.07.1995 р. про розслідування хронічного професійного захворювання, ОСОБА_4 поставлений діагноз: сілікатоз І ст.., інтерстиціальна форма. Захворювання професійне первинне.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 2-18 АБ № 045005 від 11.07.1995 р., ОСОБА_4 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 03.07.1995 р. по 11.07.1996 р.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії МСЕ № 267200 від 11.08.1999 р., ОСОБА_4 встановлено 50 % втрати професійної працездатності з 15.08.1999 р. безстроково, встановлено третю групу інвалідності.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, згідно ЗУ «Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони

праці, до Кодексу законів про працю України» від 15 грудня 1993 року N 3694-XII, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Це заподіює йому моральні страждання, тому що він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі внаслідок професійного захворювання він зіткнувся з труднощами побутового плану. В теперішній час відчуває негативні наслідки захворювання. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

При цьому судом враховується те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Правил відшкодування шкоди, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 р. № 472 з наступними змінами та доповненнями та Закону України «Про охорону праці».

Так, згідно з п.11 Правил, розмір моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно Указ Президента України від 03.02.95 р. N 100/95 "Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 року N 519", у 1995 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 60000 крб.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з принципу розумності і справедливості та враховуючи те, що згідно первинного огляду МСЕК ОСОБА_4 встановлено 40 % втрати професійної працездатності, задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 20000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача. Тому з огляду на викладене, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя