Постанова № 30008253, 14.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р.Справа № 5017/2947/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Бендерук Є.О.

За частю представників сторін :

Від Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" - Бакало Ю.С., довіреність № 05-18/168, від 01.02.13;

Від Військової частини 2138- Степанович Д.Г. , довіреність № 29/37 від 04.01.13;

Від Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" - Білошкура Г.В., довіреність № 05-18/167, від 08.01.13;

Від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - Масалов П.В., довіреність № 16-08/4-121, від 04.01.13;

Від Військової частини 2138 - Котов Є.В., довіреність № 29/36, від 04.01.13;

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення останній повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний"

на рішення господарського суду Одеської області

від 24.12.2012р.

по справі №5017/2947/2012

за позовом Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний"

до відповідача Військової частини 2138

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про зобов'язання укласти договір.

ВСТАНОВИЛА:

11 жовтня 2012 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (далі за текстом - ДП МТП «Южний») звернулося до господарського суду з позовом до Військової частини 2138 про зобов'язання укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг на запропонованих у проекту договору умовах, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно з п. 5.9 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Військовою частиною 2138, відповідач зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. На виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. по справі № 34/17-1974-2011 між позивачем та відповідачем був укладений відповідний договір про відшкодування витрат балансоутримувача з терміном його дії до 31.12.2011 р. Для пролонгації цього договору позивачем 29.12.2011 р. направлялося на адресу відповідача два примірника договору. В процесі переговорів позивачем неодноразово надсилалися на адресу Військової частини 2138 примірники договору та додаткової угоди до нього. 19.04.2012 р. ДП МТП «Южний» знову направлено два примірника проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача, які відповідачем не підписані.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2012 р. (суддя Лічман Л.В.) у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ДП МТП «Южний» в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставини справи, оскільки договором оренди нерухомого майна державної власності, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Військовою частиною 2138, вже передбачений обов'язок відповідача з підписання договору на відшкодування витрат балансоутримувача. Мім тим, як зазначає скаржник, ДП МТП «Южний» надаються послуги з обслуговування, ремонту та утримання будівлі з прибудинковою територією, які повинні сплачуватись відповідачем, але від чого Військова частина 2138 ухиляється.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення останній повідомлений належним чином. Про причини нез'явлення суд не повідомили.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу Військова частина 2138 просить залишити рішення господарського суду Одеської області без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" - без задоволення з мотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2011 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Військовою частиною 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п.1.1 якого відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення у будинку 601/1 НРР-1 порту (інв. № 2392), загальною площею 338,44 кв.м за адресою: Одеська область, м. Южне, ДП МТП «Южний»

Балансоутримувачем вказаного нерухомого майна є ДП МТП «Южний».

Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що майно передається в оренду для виконання службових обов'язків (площа 316,98 кв.м), розміщення офісу (площа 21,46 кв.м).

Згідно із п.5.9 договору оренди Військова частина 2138 зобов`язалася здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Сторонами погоджено, що договір оренди нерухомого майна, що є державною власністю, укладений строком на 2 роки та одинадцять місяців (п. 10.1 Договору оренди від 28.01.2011 р.).

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. по справі № 34/17-1974-2011 відповідача було зобов'язано укласти із ДП МТП «Южний» договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання державного орендованого майна на 2011 рік, що було здійснено сторонами.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі п.5.9 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 28.01.2011 р. ДП МТП «Южний» неодноразово звертався до Військової частини 2138 з пропозицією укласти договір на відшкодування витрат балансоутримувача на 2012 рік, але відповідач ухилявся від підписання цього договору, що й спричинило звернення ДП МТП «Южний» з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що дійсно Військова частина 2138 користується орендованими за договором оренди нерухомого майна від 28.01.2011 р. приміщеннями для забезпечення покладених на неї обов'язків по прикордонному контролю осіб, транспортних засобів, вантажів, які перетинають державний кордон України, однак обов'язок з утримання цих приміщень покладено саме на Міністерство транспорту України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, виходячи з приписів п. 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 р. № 751, постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства» та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1999 р. № 48.

Також суд першої інстанції звернув увагу на положення ч.3, абз.1 ч.4 ст.48 Бюджетного кодексу України, згідно з якими розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними; за такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість; зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства; витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Місцевим господарським судом досліджено на підставі матеріалів справи, зокрема, пояснювальної записки, наданої головним бухгалтером відповідача, та письмових пояснень органу казначейства, що протягом 2012 року бюджетні кошти на оплату послуг ДП МТП «Южний» по обслуговуванню орендованих приміщень, на утримання орендованого майна, яке відноситься до КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)», бюджетні призначення не виділялись, у зв'язку з чим зроблений цілком обґрунтований висновок про те, що укладення угоди про відшкодування витрат балансоутримувача буде порушенням бюджетного законодавства України.

Окрім цього, судом першої інстанції проаналізовані умови проекту договору на відшкодування витрат балансоутримувача, запропонований позивачем, встановлено невідповідність п. 7.2 проекту договору щодо розповсюдження дії договору на правовідносини, які виникли до його укладення, приписам ч.2 ст.187 ГК України, за якими день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та до спірних правовідносин застосовані належні норми матеріального права.

Посилання ДП МТП «Южний» про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин справи, судова колегія вважає помилковим.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 р. № 751, проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства» та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1999 р. № 48.

У відповідності до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 р. № 100 проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 21.03.2007р. справа № 6/323-06-8770, від 08.02.2007р. справа №29/38-06-1341.

Отже, утримання нерухомого майна, що використовується для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, а відтак й відшкодування витрат балансоутримувача, покладено саме на Міністерство інфраструктури України.

До того ж, матеріали справи не містять доказів надання та фактичного споживання відповідачем послуг, перелік яких викладений в додатку № 2 до договору про відшкодування витрат Балансоутримувача, окрім ремонту покрівлі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Виходячи з імперативних приписів ч. 1 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються додаткові докази, за виключенням доведення поважності неподання таких доказів суду першої інстанції.

Крім цього, згідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Натомість, відповідач не є суб'єктом господарювання, в розумінні ч. 3 ст. 179 ГК України, на якого покладено обов'язок щодо укладання спірного договору.

При цьому, слід зауважити, що частини 3, 4, 5, 7 ст. 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов.

За змістом ст. 649 ЦК України, яка кореспондується з ч. 7 ст. 181 ГК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору можуть вирішуватися судом лише у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом. Виключення становлять випадки, коли договір укладається на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, коли договір заснований на державному замовленні або його укладання є обов'язковим для сторін на підставі закону, або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від від 27.12.2011 р. у справі № 34/17-2145-2011.

З матеріалів справи не вбачається, що в даному випадку мають місце вищезазначені виключення, тоді як докази згоди відповідача на передання даного спору на вирішення суду відсутні.

Неспроможними, на думку судової колегії, є й посилання скаржника на п. 5.9 договору оренди нерухомого майна, що є державною власністю, від 28.01.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Військовою частиною 2138, оскільки ДП МТП «Южний» не є стороною по вищевказаному договору і договірних зобов'язань між позивачем і відповідачем щодо виконання пункту 5.9. цього договору не існує, а тому позивач не є уповноваженою стороною, яка має правомочності щодо зобов'язання відповідача з виконання зазначеного пункту договору оренди від 28.01.2011 р.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012 р. по справі № 5017/2947/2012 - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк