Постанова № 30007968, 07.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2013 року 11:34 № 826/1604/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився (просив розглядати справу за відсутності представника)

від відповідача: Шаповал А.О. (довіреність від 02.01.2013 р. № 7/10-015)

від третьої особи: Сидоренко Р.В. (довіреність від 25.01.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шенк Процесс Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПСтретя особаПідприємство з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д."про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2007 № 0000162308/0, № 0000172308/0 та № 0000182308/0,-В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2007 р.:

- № 0000162308/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» у розмірі 76634 грн. за основним платежем та на 38317 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000172308/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 36125 грн. за основним платежем та у розмірі 18063 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000182308/0, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (декларація з ПДВ від 17.03.2005 р. № 20284) на 730 грн. та, крім цього, визначено штрафні санкції у розмірі 365 грн. (в ППР

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.11.2007 року (справа № 29/166-А) позовні вимоги ТОВ «Шенк Процесс Україна» задоволено повністю та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 01.03.2007 № 0000162308/0, № 0000172308/0 та № 0000182308/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 задоволено апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі міста Києва та скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 15.11.2007 року по справі № 29/166-А, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2013 касаційну скаргу позивача задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 15.11.2007 і постанову апеляційної інстанції від 10.03.2009, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зокрема, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції ВАС України прийшов до висновку, що при розгляді ними вказаного спору та винесенні судових рішень не були повністю та всебічно встановлені всі фактичні обставини у справі та у повному обсязі досліджені всі наявні докази по справі, зокрема не досліджено, чи дійсно відбулось надання послуг позивачу за договорами та чи були ці послуги оплачені позивачем, не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають ці дії по укладенню виконання спірних договорів господарській меті товариства. До того ж, ВАСУ зазначив, що апеляційним судом було залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки висновку судово-бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ухвали від 12.02.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіним О.А. та розгляд справи призначено на 07.03.2013 р. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача залучено Підприємство з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.».

Від сторін та третьої особи витребувано пояснення та їх документальні підтвердження в контексті вказівок Вищого адміністративного суду України.

У судове засідання 07.03.2013 р. позивач не з'явився. У той же час, позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, позивачем не були виконані вимоги ухвали суду від 12.02.2013 р. про прийняття справи до провадження щодо надання пояснень та документів в контексті вказівок ВАС України, у т.ч. щодо надання доказів оплати за спірними операціями, тобто наведені докази не надані. У зв'язку з наведеним, справу розглянуто за відсутності позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник третьої особи у судове засідання з'явився, проте зазначив у своїх поясненнях, що за строком давності документи за спірними операціями з позивачем знищені. У той же час, представник третьої особи просив задовольнити позов.

В обґрунтування позову позивач у позовній заяві зазначає, що висновки ДПІ відносно завищення валових витрат та податку на прибуток, ґрунтуються на аналізі взаємовідносин позивача із третьою особою, а сума завищення витрат складається з вартості послуг з транспортування виставкових вантажів ПІІ «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» у розмірі 61 932,51 грн. (перший епізод) та вартості послуг з транспортування ПІІ «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» товарної продукції позивача у розмірі 244539 грн. (другий епізод).

Причиною неврахування ДПІ цих витрат (за першим епізодом) на думку позивача є те, що за висновком ДПІ акти не містять всіх обов'язкових реквізитів та відомостей про зв'язок цих витрат з господарською діяльністю, а отже первинні документи не підтверджують спірні операції та не можуть вважатися первинними документами. Окрім того, як зазначає позивач у позові, доводи ДПІ також ґрунтуються на тому, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, а виставкові вантажі не належать позивачу, а були ввезені в режимі тимчасового ввезення та були отримані третьою особою. У той же час, як зазначає позивач, акти за цими операціями містять всі необхідні реквізити. При цьому, виставкові вантажі є рекламними зразками, які були ввезені в Україну в тимчасовому режимі для рекламування товарів, що реалізуються товариством, а отже, як зазначає позивач, витрати, пов'язані із цим, включаються до складу витрат на підставі абз. 1 п/п. 5.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» («витрати на рекламу»). Підтвердженням продажу продукції, виставкові вантажі якої ввозилися третьою особою, є, як зазначає позивач, відповідні видаткові накладні (на поставку продукції іншим особам), які підтверджують зв'язок витрат за цими операціями з господарською діяльністю позивача.

Що стосується причин виключення зі складу валових витрат вартості послуг з транспортування третьою особою товарної продукції товариства (другий епізод), позивач у позові зазначає, що такими причинами з точки зору ДПІ також є те, що акти не містять обов'язкових реквізитів та відомостей про зв'язок цих витрат з господарською діяльністю, а отже вони не підтверджують здійснення спірних операцій та не можуть вважатися первинними документами. Окрім того, висновок ДПІ в контексті невизнання цих витрат також ґрунтується, як зазначає позивач, на тому, що не надано товарно-транспортних накладних, щодо чого позивач зазначає, що відповідні правові акти відносно оформлення ТТН були прийняті пізніше, ніж оформлялися операції з третьою особою. Щодо наведених претензій ДПІ позивач зазначає, що з огляду на відсутність відмінностей щодо змісту причин виключення зі складу валових витрат вартості послуг у першому випадку, зауваження щодо необґрунтованості а безпідставності зазначеного порушення наведено, як зазначає позивач, в частині розгляду причин виключення зі складу валових витрат вартості послуг з транспортування виставкових вантажів ПІІ «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.».

Що стосується зауважень до встановлених порушень в частині визначення сум податкового кредиту з ПДВ за обома наведеними вище епізодами, то, як вказує у позові позивач, причиною порушень, зазначених працівниками ДПІ, є визнання понесених транспортних витрат як таких, що не пов'язані з веденням господарської діяльності товариства. Отже, як зазначає позивач, причини незгоди товариства із зазначеними порушеннями є аналогічними наведеним вище.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Шенк процесс Україна» за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2006 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.02.2007 р. № 94/1-23-08-31241103 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки, крім іншого, зазначається, що позивач зареєстрований платником податків та відповідно до свідоцтва від 18.08.2006 року, виданого замість свідоцтва від 17.04.2002 року, є платником ПДВ.

В Акті також зазначено, що до основних видів діяльності позивача у перевірений період віднесено виробництво (без ремонту) та торгівля ваговимірювальним обладнанням, монтаж устаткування, інших машин загального призначення.

Відповідно до п. 3.1.2 Акту перевірки, з урахуванням відповіді від 26.02.2007 р. № 2843/10/23-0811 на заперечення позивача, перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат на 306 472 грн., у т.ч. по періодам: 1 півр.2004 р. на 11093 грн., 1 кв. 2005 р. на 11076 грн., 1 півр. 2005 р. на 88495 грн., 3 кв. 2005 р. на 110521 грн., 2005 р. - на 245 937 грн., 1 кв. 2006 р. на 3433 грн., 1 півр. 2006 р. - на 37458 грн., 3 кв. 2006 р. на суму 49442 грн.

Виходячи з наведеного, у п. 3.1.4. Акту перевірки зазначено про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 48534 грн., у т.ч. по періодам: 1 кв. 2005 р. на суму 11076 грн., 1 кв. 2006 р. на суму 3433 грн., 1 півр. 2006 р. на суму 37458 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 76634 грн., у т.ч. по періодам: 1 півр. 2004 р. на суму 2773 грн., 1 півр. 2005 р. на суму 22100 грн., 3 кв. 2005 р. на суму 27600 грн., 2005 р. на суму 61500 грн., 3 кв. 2006 р. на суму 12361 грн.

Окрім того, з урахуванням відповіді ДПІ на заперечення позивача, ДПІ прийшла до висновку про встановлення заниження податку на додану вартість на суму 32125 грн. по періодам, зазначеним на стор. 5 - 6 відповіді на заперечення (з урахуванням 730 грн., у зв'язку зі зменшенням від'ємного значення по податку на додану вартість, заявленого до відшкодування та використаного при сплаті і рахунок наступних періодів).

Висновки про наведені порушення обґрунтовуються ДПІ положеннями п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п/п. 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, щодо віднесення до складу валових витрат витрат на транспортування виставкових вантажів (перший епізод), ДПІ зазначає, що між позивачем та третьою особою (резидентом України) укладено договори про надання транспортно-експедиційних та митних послуг по обробці виставкових вантажів: № 2452304 від 19.04.2004 р., № 2552806 від 15.04.2005 р., № 2553901 від 31.03.2005 р. Належність третьої особи у період спірних операцій до платників ПДВ податковим органом не заперечується.

До перевірки, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, було надано акти прийому-передачі про виконання робіт/надання послуг по транспортуванню виставкових вантажів: №2452304 від 14.05.2004р. на суму 5232,02 грн., крім того ПДВ 1046,4 грн.; №2452304/1 від 14.05.2004р. на суму 005860,69 грн.; №2553901 від 01.04.2005р. на суму 9200,72 грн., крім того ПДВ 1840,14 грн.; №2552806/1 від 22.04.2005р. на суму 11209,75 грн., крім того ПДВ 2242,5 грн.; №2552806 від 22.04.2005р. на суму 10115,64 грн., крім того ПДВ 2023,13 грн.; №2553901/2 від 05.05.2005р. на суму 4905,95 грн., крім того ПДВ 981,19 грн.; №2553901/1 від 13.05.2005р. на суму 15407,74 грн., крім того ПДВ 1843,6 грн.

Вартість транспортних витрат/послуг, як зазначається в Акті перевірки, згідно актів прийому-передачі ТОВ "Шенк Процес Україна" віднесено до складу валових витрат на загальну суму 61932,51 грн., в т.ч. по періодам: 1 півр. 2004р. на суму 11092,71 грн., 1 півр. 2005р. на суму 50839,8 грн.

За висновком ДПІ, в актах прийому-передачі робіт/надання послуг по транспортуванню виставкових експонатів, наданих до перевірки, не зазначено кілометражу, маршруту переміщення, переліку підприємств, з яких здійснювалась доставка товару, перелік документів, які підтверджують транспортування виставкових експонатів та належність виставкових вантажів ТОВ "Шенк Процесс Україна".

В контексті положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ДПІ також зазначає, що акти прийому-передачі про виконання робіт/надання послуг по транспортуванню виставкових вантажів, які надані до перевірки, не містять всіх обов'язкових реквізитів та відомостей, які б вказували на зв'язок цих витрат з власною господарською діяльністю, а отже не підтверджують її здійснення та не можуть вважатися первинними документами, що надають право віднесення транспортних витрат до складу валових витрат. При цьому, як зазначає ДПІ, до перевірки не було надано первинну транспортну документацію. У взаємозв'язку з наведеним, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що підприємством має бути достатньо обґрунтовано належність витрат на транспортні послуги, які віднесені до складу витрат підприємства.

В контексті наведеного ДПІ у відповіді на заперечення позивача до Акту перевірки додає, що згідно наданих документів, позивачем не надано документів, які підтверджують придбання або отримання в тимчасове користування виставкових вантажів, зарахування на баланс або поза баланс ТМЦ.

У той же час, як зазначено ДПІ у відповіді на заперечення позивача на Акт перевірки, на підставі наданих ВМД встановлено, що виставкові вантажі не належать позивачу, а були ввезені в митному режимі-тимчасове ввезення та експортером (відправником) є Panalpina Welttransport GmbH, а отримувачем виставкових вантажів є «Панальпіна Уорлд Транспорт ЛТД» (Україна). Наведені обставини не заперечувались позивачем під час нового розгляду справи та ним не спростовані.

Оскільки виставкові вантажі, транспортування яких здійснювалось третьою особою, не належали позивачу, то ДПІ прийшла до висновку про неможливість віднесення транспортних витрат до витрат, що пов'язані із рекламними заходами.

Щодо віднесення до складу валових витрат іншої суми витрат у розмірі 244539 грн., а саме витрат на транспортні послуги (другий епізод), ДПІ в Акті перевірки та у відповіді на заперечення позивача на Акт перевірки, зазначає, що позивачем з третьою особою також укладено договори, згідно яких третя особа надає позивачу транспортно-експедиційні та митні послуги. Як зазначає ДПІ, у зв'язку з проведенням перевірки було надано акти про виконання робіт/надання послуг по транспортуванню вантажів, перелік яких зазначений на стор. 2 - 4 відповіді на заперечення позивача на Акт перевірки. З урахуванням підтвердження позивачем окремих позицій, зазначених у таблиці актів на стор. 2 - 3 відповіді на заперечення, у той же час, відносно інших, за період з 24.01.2005 р. по 31.08.2006 р., щодо яких ДПІ не визнано витрати, ДПІ у відповіді на заперечення зазначає, що позивачем надано документи, в яких встановлено розбіжності між даними актів, ВМД та CMR, не надано ТТН, які підтверджують транспортування по митній території України та крім того, до деяких актів не надано підтверджуючих документів щодо зв'язку транспортних витрат з господарською діяльністю. Як зазначено в Акті перевірки, акти не містять відомостей щодо кілометражу, маршруту переміщення, переліку підприємств, з яких здійснювалось доставка товару. Виходячи з наведеного ДПІ приходить до висновку, що надані документи не підтверджують здійснення операцій та не можуть вважатися первинними документами, що дають право на віднесення транспортних витрат до складу валових витрат.

Зазначається, що вказані порушення вплинули на формування податкового кредиту з ПДВ.

В контексті нарахування спірних сум податкових зобов'язань з ПДВ за наведеними операціями, висновки ДПІ ґрунтуються на тих же доводах, що і відносно нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток (щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з оформленням транспортних послуг, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності та не підтверджені належними документами - п. 3.1.2. Акту перевірки) виходячи з переліку податкових накладних, визначеного на стор. 20-21 Акту перевірки та з урахуванням висновків у відповіді на заперечення відносно часткового визнання обґрунтованості формування податкових вигод за окремими актами, перелік яких визначений на стор. 2-3 цієї відповіді ДПІ на заперечення де також одночасно зазначається перелік актів, які не визнаються ДПІ після розгляду заперечень до яких у т.ч. належать акти, визначені на стор. 13 Акту перевірки.

На підставі зазначених висновків ДПІ прийнято оскаржувані рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та відносно фактичних обставин взаємовідносин учасників спірних операцій та відносно характеру цих операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так (щодо першого епізоду), 15.04.2005 року між позивачем (учасник виставки, що проходить на території ВЦ «КиївЕкспоПлаза» з 25.04.2005 р. по 28.04.2005 р.) та третьою особою (виконавець) укладено (1) договір № 2552806, предметом якого є надання позивачу транспортно-експедиційних та митних послуг по обробці виставкових вантажів замовнику (позивачу).

Отримувачем виставкових вантажів згідно договору є виконавець (третя особа). При цьому, саме третя особа бере на себе зобов'язання зворотного вивозу вантажів з митної території України та оформляє тимчасове ввезення виставкового майна на себе (на третю особу).

Між сторонами до зазначеного договору підписано акт від 22.04.2005 р. на суму 12138,77 грн. з ПДВ - 2023,13 грн. про здійснення повного обсягу робіт по оформленню в митному відношенні виставкових експонатів (не зазначено яких) до якого додано рахунок щодо надання послуг з обробки автотранспорту, складання ВМД, оплата мит, митного терміналу, та надання інших послуг у цьому ж контексті.

Окрім того, до цього ж договору підписано акт № 2552806/1 від 22.04.2005 р. про надання третьою особою позивачу послуг по транспортуванню зазначених виставкових вантажів на суму 13452,35 грн. з ПДВ - 2242,06 грн. до якого (акту) надано рахунок від 22.04.2005 р. на передоплату перевезення виставкових вантажі за маршрутом Германія-Україна-Германія. Доказів передплати під час розгляду справи не надано.

Окрім того, (2) між позивачем (учасник виставки, що проходить на території МВЦ з 06.04.2005 р. по 09.04.2005 р.) та третьою особо укладено аналогічний договір № 2553901 від 31.03.2005 р. До зазначеного договору сторонами складено акт від 01.04.2005 р. про виконання робіт по оформленню виставкових вантажів на суму 11030 грн. з ПДВ - 1840,14 грн. до якого доданий рахунок. Крім того, до матеріалів справи доданий акт від 13.05.2005 р. № 2553901/1 щодо виконання послуг по експедируванню, перевезенню виставкових вантажів на суму 17251,34 грн. з ПДВ - 1843,06 грн. до якого надано рахунок на передоплату від 01.04.2005 р. Сторонами також підписано акт від 05.05.2005 р. про виконання робіт по доставці, навантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню виставкових вантажів на суму 5887,14 грн. з ПДВ 981,19 грн. до якого надано рахунок від 05.05.2005 р. на зазначену суму. Доказів передплати, як і у вищенаведеному випадку, не надано.

Між позивачем (учасник виставки, що проходить з 26.04.2004 р. по 29.04.2004 р.) та третьою особою також укладено аналогічний договір (3) від 19.04.2004 р. № 2452304. Сторонами підписаний акт від 14.05.2004 р. на суму 5860,69 грн. (ПДВ - 0) щодо перевезення виставкових експонатів до якого надано рахунок про перевезення за маршрутом Київ-Дармштад. Сторонами також підписано акт від 14.05.2004 р. щодо оформлення у митному відношенні виставкових експонатів на суму 6278,42 грн. з ПДВ - 1046,40 грн. до якого надано рахунок.

Доказів оплати зазначених послуг під час розгляду справи не надано.

На підставі зазначених вище актів по наведеним вище договорам позивачу видано відповідно податкові накладні на ті самі суми, що і в актах, а саме: № 2452304 від 14.05.2004 р. , № 2553901 від 01.04.2005 р., від 11.04.05 р. № 2552806, від 05.05.2005 р. № 2553901/2.

У той же час, в обґрунтування викладених у позовній заяві доводів відносно наявності зв'язку зазначених витрат з господарською діяльністю позивача, придбання зазначених послуг для цілей використання у господарській діяльності, до матеріалів справи надано ВМД щодо операцій з виставковими вантажами, де експортером (відправником) є Panalpina Welttransport GmbH (нерезидент), а одержувачем, імпортером, декларантом, особою відповідальною за фінансове врегулювання є «Панальпіна Уорлд Транспорт ЛТД» (третя особа).

Відносно обставин взаємовідносин учасників спірних операцій за другим епізодом під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, (1) між позивачем (замовник) та третьою особою (виконавець) укладено договір № 2454401 від 22.07.2004 р., предметом якого є надання позивачу транспортно-експедиційних та митних послуг по обробці виставкових вантажів замовнику, який містить аналогічні умови, що і наведені вище договори.

Зазначеними особами також укладено (2) договір б/н від 02.01.2004 р. про надання позивачу транспортно-експедиційних послуг, яким також передбачено надання заявок для цілей надання послуг, виставлення рахунків, які визначені невід'ємною частиною договору, а також передбачено фіксацію тарифів та ставок у договорі або додатках.

Крім того, зазначеними особами також укладено (3) договір-доручення № 143/06 від 30.08.2006 р. про надання транспортно-експедиційних послуг з аналогічними умовами, що і вище.

Між цими ж особами також укладено (4) договір № 254/01 від 14.05.2001 р. на транспортно-експедиційне обслуговування, предметом якого є організація виконавцем міжнародного та внутрішнього перевезення вантажів замовника транспортом виконавця або його субпідрядників. Договором передбачено подання заявок (п.2.1.1.), які є невід'ємними частинами договору (п/п. 2.2.1.). При цьому, всі митні процедури та розвантаження автотранспорту здійснюється тільки у присутності представників замовника (п/п. 2.2.11.). Оплата проводиться на підставі рахунків згідно з тарифами, обумовленими у договорі або в додатках.

Щодо складених за зазначеними договорами актів, перелік яких визначений на стор. 3-4 відповіді на заперечення позивача та які не визнаються ДПІ в якості юридично значимих первинних документів для цілей формування валових витрат та податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Так, за першим вищезгаданим договором 17.11.2005 р. складено акт № 2540272, в якому зазначено, що позивач здійснив повний обсяг робіт з експедиції, перевезенню вантажу - вагове обладнання, кількість місць - 6, вага 1434,30 кг. У графі «документи:» «№ від…» відомості відсутні Зазначено, що виконавець виконав, а замовник прийняв роботу.

Аналогічним чином щодо змісту та обсягу операцій оформлено акт від 17.11.2005 р. № 2540281 відносно вагового обладнання кількістю місць 4 та вагою 2317 кг. На суму 11793,78 грн. з ПДВ 641,78 грн.

Таким же чином оформлено і всі інші акти, на підставі яких сформовані спірні суми витрат та видані податкові накладні, на підставі яких, у свою чергу, сформовані спірні суми податкового кредиту.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає, що правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися наступними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, за загальним правилом (п/п. 5.2.1. Закону про прибуток) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

У той же час, відповідно до п/п. 5.4.4. Закону про прибуток, до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що згідно з п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

У свою чергу, з метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32.).

Що стосується оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ (в редакції до внесення змін Законом України 2505-IV від 25.03.2005, який набрав чинності з 31.03.2005 р.) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. Відповідно до зазначеного підпункту в редакції Закону України 2505-IV від 25.03.2005 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п. 4.1. Закону про ПДВ (в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, який набрав чинності з 31.03.2005 р.) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Після внесення змін зазначеним Законом до п. 4.1., база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. У зв'язку із внесенням змін до п. 4.1. Законом України від 07.07.2005 р. № 2771-IV його положення своїй суті (базових принципів) не змінили.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону (в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, який набрав чинності з 31.03.2005 р.), було передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Зазначеним підпунктом, після внесення змін зазначеним Законом та в період до 01.01.2007 року, було передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, що діяла в період оформлення спірних операцій, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). При цьому, згідно з п/п. 7.2.1. Закону про ПДВ, податкова накладна має містити опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

За правилами п/п. 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ (в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, який набрав чинності з 31.03.2005 р.) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Після внесення змін зазначеним підпунктом було визначено - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідно до правил, встановлених п/п. 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В контексті наведеного частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В контексті застосування наведених норм законодавства Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561) визначив наступну правову позицію. Так, згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Правило належності доказів, як зазначає ВАС України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів.

Умовою достовірності доказів, як надалі зазначає ВАС України, щодо придбання послуг ….., вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути складені за фактично вчиненою операцією та в яких, обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що, враховуючи, зокрема, загальність положень договорів між позивачем та контрагентом, зумовлює необхідність деталізації номенклатури поставки робіт/послуг шляхом конкретизації інформації про задіяні транспортні засоби, маршрути, місця відвантаження та призначення, вантажоотримувачів, конкретизації та індивідуалізації продукції (зазначення загальних технічних характеристик, заводських номерів), що перевозилась, що за загальним правилом надає таким документам юридичну значимість для цілей відображення певних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, з урахуванням відсутності доказів оплати коштів за спірними операціями, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування відповідних сум податкових вигод та які є передумовою для їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують/деталізують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкових накладних, які відповідають встановленим вимогам.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування цих податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши матеріали справи, суд, з урахуванням відсутності доказів оплати за спірними операціями, приходить до висновку про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод внаслідок недоведеності здійснення спірних операцій з придбання робіт/послуг для цілей їх використання у господарській діяльності позивача (недоведеності зв'язку спірних операцій (задекларованих витрат) з господарською діяльністю позивача) та юридичної дефектності наданих позивачем актів виконання робіт (надання послуг), що позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, що стосується першого епізоду (ввезення виставкових вантажів третьою особою), слід зазначити, що на підтвердження зв'язку витрат за цими операціями з господарською діяльністю позивача (придбання робіт/послуг для цілей використання у господарській діяльності) та, відповідно, на підтвердження належності цих витрат до складу валових витрат, під час розгляду справи не надано жодних доказів, які б підтверджували отримання позивачем ввезених третьою особою виставкових вантажів для цілей їх експонування позивачем на виставках. Надані позивачем у цьому контексті накази про участь у виставках, кошториси витрат на участь у виставках не є самостійними та достатніми підтвердженнями в обґрунтування доводів позивача у наведеному контексті.

При цьому, надані до справи ВМД також не містять відомостей щодо позивача, як отримувача цих виставкових вантажів. Напроти, як вбачається з матеріалів справи та зазначених ВМД, одержувачем, імпортером, декларантом, особою відповідальною за фінансове врегулювання за цими ВМД є третя особа, якою забезпечувався і зворотній вивіз виставкових вантажів.

Щодо видаткових накладних від 31.05.2005 р. № 295, від 04.08.2005 р. № 329, від 06.10.2006 р. № 575, від 24.05.2005 р. № 294, від 19.10.2006 р. № 586, від 10.10.2005 р. № 353, від 13.03.2006 р. № 420, які разом з актами передачі обладнання надані позивачем до позову та про які згадується у висновку експертизи в контексті підтвердження зазначеними документами взаємозв'язку спірних операцій, витрат та сум ПДВ з господарською діяльністю позивача, слід зазначити, що цими документами також не підтверджується передача від третьої особи позивачу виставкового обладнання для цілей участі позивача у виставці та експонування ввезеної у тимчасовому режимі продукції для цілей рекламування товарів/діяльності позивача, оскільки зазначені накладні складені позивачем як постачальником з іншими особами, ніж третя особа, про поставку обладнання на користь цих інших осіб та зазначені накладні не містять відомостей щодо взаємозв'язку зазначених операцій з поставки продукції іншим особам з операціями з тимчасового ввезення виставкового обладнання за відносинами позивача із третьою особою. З огляду на наведене, висновки експертизи у цій частині не можуть бути враховані судом, оскільки суперечать фактичним обставинам та наведеним висновкам суду.

Окрім того, щодо юридичної значимості первинних документів, у т.ч. за другим епізодом, слід зазначити наступне.

Так, надані до справи акти про надання послуг (виконання робіт), як зазначено вище, містять лише загальні посилання про виконання не деталізованих робіт/послуг «з експедиції, перевезення вантажу», загальні посилання на обладнання (вагове) не деталізоване відповідними характеристиками, містять кількість місць, вагу. Тобто, наведені в актах роботи/послуги по суті є знеособленими та такими, що не можуть бути ідентифіковані по структурі цих робіт/послуг. При цьому, у графах «документи:» «№ від…» зазначених актів, як вже зазначалося вище, відсутні посилання на реквізити зазначених документів, що не дає змоги встановити взаємозв'язок цих актів та визначених в них робіт/послуг з іншими наданими позивачем документами на підтримку його доводів, викладених у позовній заяві.

Крім того, зазначені акти не містять деталізації робіт/послуг, не розкривають їх зміст, зокрема, не містять конкретизованої номенклатури поставки робіт/послуг, відомостей про маршрути (місць відправлення, місць призначення вантажів), кілометражу, задіяні транспортні засоби, вантажоотримувачів, конкретизації та індивідуалізації продукції (загальних технічних характеристик, абревіатури продукції, заводських номерів), що перевозилась, необхідність наявності відомостей щодо чого в цих актах випливає з положень статей, 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зумовлюється характером та суттю спірних операцій, а також загальністю положень угод між позивачем та контрагентом, що у свою чергу не дає можливості ідентифікувати та співставити наведені в цих актах відомості в кореспонденції з відомостями в інших наданих позивачем документах, а отже і врахувати ці акти як підтверджуючі виконання спірних операцій та зв'язок спірних операцій з господарською діяльністю позивача, здійснення цих операцій для цілей використання їх результатів у господарській діяльності позивача.

З урахування наведеного, надані позивачем акти не можуть вважатися юридично значимими первинним документами для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку, видачі податкових, та, як юридично дефектні, не можуть враховуватись для формування спірних сум податкових вигод.

Наведені позивачем доводи та надані позивачем матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

З урахуванням наведеного судом не можуть бути враховані висновки експертизи, як такі, що не ґрунтуються на наведених вище положеннях законодавства, суперечать фактичним обставинам та висновкам суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про правомірність та обґрунтованість висновків Акті перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших заперечень проти висновків ДПІ та інших обставин та підстав в обґрунтування позову, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шенк Процесс Україна» (код з ЄДР 31241103; адреса: 03680, м. Київ, вул. Козацька, 1204) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2013 р.