Рішення № 30007099, 15.03.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/772/13-ц,

2-243-644-2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, в складі:

головуючого судді - В.Р. Гладуна,

при секретарі - О.В. Смаль,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод» міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2021 грн. 65 коп., компенсації втрати частини грошових доходів в сумі 6117 грн. 51 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 24381 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у відповідача з 15 квітня 1977 року по 4 січня 1999 року. Наказом № 7 від 4.01.1999 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). При розрахунку йому не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 2021 грн. 65 коп. Крім того, незаконними діями відповідача йому була завдана суттєва моральна шкода, яка виразилась у несправедливому до нього відношенні відповідача, він втратив нормальний сон, став роздратованим. Порушення відповідачем його трудових прав привели до втрати його налагоджених і нормальних життєвих зв'язків, через що він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану йому відповідачем моральну шкоду він оцінює в 5000 грн. Також вважає, що відповідач повинен виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 5 січня 1999 року по 30 січня 2013 року в сумі 24381 грн. Також, вважає, що відповідач повинен виплатити на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 1999 року по 30 січня 2013 року в сумі 6117 грн. 51 коп. Тому, просить суд, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та вказані вище суми.

В судове засідання позивач не з'явився, направив в адресу суду заяву в якій вказав, що просить суд його вимоги задовольнити, а справу розглянути у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час на котре було назначено слухання по справі. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, також на підставі ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно наданої відповідачем довідки, його заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 2021 грн. 65 коп. (а.с. 6), тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі саме у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу - у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Розраховуючи суму середнього заробітку, позивач по даній цивільній справі, виходив з вимог постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та довідки наданої відповідачем № 17-6554 від 7.08.2012 року, згідно якої, середня заробітна плата позивача складала 144 грн. 47 коп.

Таким чином, суд приймає розрахунок позивача (а.с. 4), згідно якого середня заробітна плата за затримку розрахунку з 5.01.1999 року по 30.01.2013 року складає 24381 грн., а тому саме ця сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, відповідно до п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1427 із змінами внесеними постановою КМУ № 692 від 23.04.1999 р. компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 р., якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Згідно п. 4 зазначеного Положення у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

Між тим, позивачем не надано доказів про те, за які конкретно місяці виникла заборгованість по заробітній платі, що є суттєвими обставинами для правильного, вирішення справи, тому суд позбавлений можливості провести розрахунок у відповідності до вимог закону та дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, передбачене відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, яке проводиться у разі, як що порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідачем були порушені законні прав працівника ОСОБА_1, що призвело до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки, в результаті порушення відповідачем законних прав позивача (працівника) ОСОБА_1, щодо не своєчасного розрахунку при звільненні, він втратив нормальний сон, став роздратованим. Крім того, позивач був змушений звертатись за юридичною допомогою з питання підготовки документів у суд, що причинило додаткові нервові навантаження та витрати.

Однак суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн., значно завищена. При встановленні розміру моральної шкоди суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач в зв'язку з порушення відповідачем законних прав позивача. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням вище викладених обставин та матеріального становища відповідача, суд вважає належним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає дану цивільну справу в межах заявлених вимог позивачем.

Також, відповідно до ст.ст. 80,88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 274 грн. 02 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 10, 11, 88, 131, 169, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» міста Слов'янська Донецької області, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 91, р/р 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 2021 грн. 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 24381 грн. та моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього суму 27402 (двадцять сім тисяч чотириста дві) гривні 65 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» міста Слов'янська Донецької області на користь держави - судовий збір в розмірі 274 гривень 02 копійки.

Дане заочне рішення може бути оскаржене відповідачем за його письмовою заявою, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду В.Р. Гладун