Ухвала суду № 30006462, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/800/4795/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Алеф-Виналь" (далі -Товариство)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а/0470/3530/11

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 23.02.2011 № 0000611520/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, у позові відмовлено з мотивів направомірного збільшення позивачем сум податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за минулі звітні періоди поза межами 1095 днів на підставі дублікатів податкових накладних.

На вказані судові акти Товариством подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з ПДВ за травень, червень, липень, вересень та листопад 2010 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 28.01.2011 № 106/15-2/31384505 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2011 № 0000611520/0, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 607 028,75 грн. (у тому числі 485 623 грн. за основним платежем та 121 405,75 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про те, що позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, згідно з якими Товариством було збільшено суми податкового кредиту за минулі звітні періоди поза межами 1095-денного строку з часу виникнення у позивача права на податковий кредит.

У розгляді цієї справи суди дійшли об'єктивного висновку про можливість коригування платником сум податкового кредиту лише протягом 1095 днів після закінчення податкового періоду, в якому виникло право на податковий кредит.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

За змістом підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 цієї ж статті Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Системне тлумачення наведених положень Закону дає підстави для беззаперечного висновку про те, що період коригування бази оподаткування обмежений строком у 1095 днів, після спливу якого платник втрачає, зокрема, право на відображення суми податкового кредиту у декларації (уточненій декларації).

Наведені обставини у поданій касаційній скарзі не спростовано.

Крім того, за змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У той же час, як з'ясували суди, податковий кредит в оспорюваній сумі було сформовано позивачем на підставі дублікатів податкових накладних.

Дублікатом первинного документи є повторно оформлений документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.

Позивачем не надано доказів втрати або пошкодження оригіналів податкових накладних як підстави для видачі їх дублікатів та, відповідно, для формування на підставі цих дублікатів даних податкового обліку.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали законним донарахування Товариству оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Алеф-Виналь" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а/0470/3530/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько