Постанова № 30006194, 25.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2013 р. Справа №801/924/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковой Ю.В., за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мустафаєвої Е.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення та пояснення, зазначивши, що стопер з інформацією про магазин позивача, на який, необхідно отримання дозволу органів місцевого самоврядування, є рекламою про продавця. Крім того, на вимогу відповідача позивачем не були надіслані документи про вартість рекламної продукції.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та відповідача, вивчивши чинне законодавство та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до розділу 1 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку України від 09.11.2011 року № 206, територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є Інспекція з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція). Інспекції утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Інспекції є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 28.04.2010 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, Свідоцтвом платника єдиного податку ДПС України серії НОМЕР_1.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень сторін по справі, судом було встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_3 здійснює торгівлю одягом в спеціалізованому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою АДРЕСА_2. Даний факт підтверджується:

- свідоцтвом про державну реєстрацію;

- свідоцтвом платника єдиного податку;

- асортиментним мінімумом на реалізацію непродовольчих товарів від 29.10.2012р.;

- договором оренди нежитлового приміщення від 25.10.2012 року;

05.11.2012 року посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим - головним спеціалістом Акуловим П.В. було складене протокол № 1733 про порушення законодавства про рекламу у м. Керч, в якому було вказано порушення, а саме: на пішохідній доріжці по АДРЕСА_1 розміщений рекламний носій (стопер) з інформацією про магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що спрямована на формування та/або підтримку інтересу споживачів до товару.

Вказана зовнішня реклама розповсюджена з порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" (без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що видається виконавчим комітетом Керченської міської ради), оскільки наявне порушення вимог п.44 Постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року "Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами": Спеціальні конструкції повинні маркіруватися з зазначенням на каркасі спеціальної конструкції власника конструкції, номеру дозволу та строку його дії".

05.11.2012 року за вихідним № 02-01/1733 до ФОП ОСОБА_3 Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим було направлено вимогу про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної реклами із встановленим строком надання до 25.11.2012 року.

Зазначена вимога була направлена ФОП ОСОБА_3 за адресою реєстрації та вручена ОСОБА_3 , 08.11.2012 року згідно поштового повідомлення.

17.12.2012 року за вихідним № 02-01/1995 до ФОП ОСОБА_3 Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим було направлено повідомлення, що питання про накладення штрафних санкцій на ФОП ОСОБА_3 за порушення вимог відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" буде розглядатись на комісії Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим 25.12. 2012 року.

Зазначене повідомлення було направлене ФОП ОСОБА_3 за адресою реєстрації та вручена ОСОБА_3 , 25.12.2012 року згідно поштового повідомлення.

25.12.2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим відповідно до Постанови КМУ № 693 від 26.05.2004 року "Про порядок накладення штрафів за порушення про рекламу" було винесене рішення про накладення штрафу за порушення вимог ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" у зв'язку з ненаданням інформації відносно вартості поширеної реклами спеціально уповноваженому територіальному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, необхідного для здійснення передбачених Законом України "Про рекламу" повноважень у розмірі 100 н.м.д.г., що складає (100 н.м.д.г.*17= 1700,00 грн.); згідно ч.7 ст. 27 Закону України "Про рекламу" на ФОП ОСОБА_3, як на распростронителя, распростронявшего рекламу самостійно винного в недотриманні встановлених законом вимог порядку розміщення реклами, у зв'язку з неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами з порушенням вимог Закону України "Про рекламу", у розмірі 160 н.м.д.г., що складає (160 н.м.д.г.*17 грн.= 2720,00 грн.)

Зазначене рішення було підписано виконуючим обов'язки начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим, та направлено рекомендованою кореспонденцією 29.12.2012 року та вручено ОСОБА_3 04.01.2013 року згідно поштового повідомлення.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 штраф не сплатила та витребувану Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим інформацію та документи стосовно вартості розповсюджуваної реклами не надала.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що від ФОП ОСОБА_3 на вимогу та повідомлення відповідача не надіслано на адресу Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим будь яких пояснень та документів стосовно вартості розповсюджуваної реклами.

Перевіривши вказані позивачем факти, вивчивши чинне законодавство з цього приводу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України "Про захист прав споживачів" (надалі - Закон).

У відповідності до статті 5 вказаного Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно статті 26 Закону України "Про рекламу" контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами

На вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Пунктами 9,10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Крім того, пунктом 1,2,3 Положення про Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим надано право контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу та результати перевірок кожного суб'єкта господарювання оформляти відповідним окремим актом, яким у даному випадку є протокол про порушення законодавства про рекламу № 1733 від 05.11.2012 року.

Таким чином, суд вказує, що відповідач мав всі підстави для того, щоб скласти протокол про порушення законодавства про рекламу від 05.11.2012 року, та мав на здійснення цих дій відповідні повноваження.

Перевіряючи доводи позивача, що стопер біля магазину не є рекламою, а тому отримання дозволу від органів виконавчої влади не є обов'язковим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 16 Закону № 270/96-ВР забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами на пішохідних доріжках та алеях.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою КМУ від 29.12.03р. №2067 регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 44 Правил встановлено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Згідно частини 6 статті 9 Закону "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Вирішуючи питання чи являлася конструкцію, розташована відповідачем біля входу до магазину, рекламним стопером або інформаційною табличкою, яка не може бути визнана рекламою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Правил розміщення зовнішньої реклами надано визначення:

спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами;

вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Отже, законодавством встановлено розмежування визначень стаціонарної конструкції, яка відповідно до Закону України "Про рекламу" підпадає під термін "зовнішньої реклами", та вивіски або таблички, яка не є стаціонарною конструкцією, а є лише елементом на будівлі або біля входу з інформацією про особу та вид її діяльності та не відноситься до реклами.

Судом встановлено, що конструкція позивача була розташована по-перше на пішохідній доріжці, а по-друге в іншому місці ніж знаходиться магазин позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Так згідно протоколу від 05.11.2012 року стопер був розташований за адресою АДРЕСА_1, а адреса магазину позивача АДРЕСА_2. Крім того, інформація на стопері з зазначенням назви магазину є інформацією про особу та товар, що направлено на формування та підтримання інтересу споживачів, тобто є рекламою.

Тобто таку конструкцію не можливо віднести до елементу на будинку або біля нього з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності, а тому суд вважає, що рекламний стопер біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» , є спеціальною рекламною конструкцією, розміщення якої має проводитися виключно на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що згідно Рішення № 357-р від 25.12.2012 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за порушення ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» до ФОП ОСОБА_3 застосован штраф в сумі 2720 грн. (160 н.м.д.г*17). Зазначене Рішення було направлено ФОП ОСОБА_3 та отримано нею 04.01.2013 року згідно поштового повідомлення.

Суд вважає, що штрафні санкції Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим до ФОП ОСОБА_3 застосовані та расчитані вірно, підстав для відміни рішення в цій частині не встановлено.

Суд зазначає, що повноваження відповідача отримувати необхідну інформацію від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю прямо передбачені ст. 26 Закону України "Про рекламу" та пунктом 13 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

Більш того, зазначеними нормами передбачений обов'язок зазначених осіб надати таку інформацію контролюючому органу, яким у спірних правовідносинах виступає Управляння у справах захисту прав споживачів.

Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим має право вимагати від ФОП ОСОБА_3 надати матеріали та документи, в яких вказано вартість розповсюджуваної реклами та виносити про це вимоги особі, яка є зобов'язаною за цією вимогою надати такі документи.

Відповідно пункту 6.4 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 229 вказано, що посадові особі Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим накладають відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовують адміністративно-господарські санкції, застосовують фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення на підставі статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 27 Закону України "Про рекламу", статті 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".

Згідно пункту 6 статті 27 Закону України "Про рекламу" та абзацу 10 пункту 2 Порядку накладення штрафів про порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи до уваги, що відповідачу була направлена вимога та повідомлення про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної реклами на його фізичну адресу, та вручені відповідачу, згідно поштових повідомлень, суд вважає цей факт доведеним, тому відповідачем обґрунтовано застосовані санкції за порушення п. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" в розмірі 1700 гривень.

Таким чином суд приходить до висновку про правомірність рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим № 357р від 25.12.2012 року

Судом не встановлено підстав для скасування спірного рішення, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Судом 25.02.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 27.12.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.