Рішення № 30005461, 18.03.2013, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/826/13-ц

Провадження № 2/362/936/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18.03.2013 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді К.В. Медведєва,

при секретарі - Т.І. Савчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 150.000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому з вини відповідача під час проходження військової служби.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 18.12.2009 року за висновками медико-соціальної експертної комісії позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. За твердженням позивача, 27.10.2010 року при повторному огляді висновками медико-соціальної експертної комісії інвалідність ІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, була підтверджена і встановлена довічно.

Позивач зазначає, що в результаті проходження військової служби (трудових відносин з відповідачем) та виконання обов'язків військової служби позивач отримав ряд захворювань, які призвели до погіршення самопочуття останнього та подальшої інвалідності.

Позивач посилається на те, що згідно протоколу засідання Центрального військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв та виписного епікрізу в 1998 році та 2008 році позивач переніс закриту черепно-мозкову травму та забій шийного відділу хребта. В результаті отриманих травм в позивача розвинувся обмежений міжхребцевий остеохондроз шийного відділу, грижі С4-С7 корінців ліворуч, неврична стадія з помірно вираженим больовим синдромом, незначним парезом згиначів 4-го та 5-го пальців лівої китиці при помірному порушенні функції.

ОСОБА_1 зазначає, що починаючи з 2008 року його почав непокоїти постійний біль в шийному відділі хребта, при рухах та в стані спокою, з'явилось обмеження рухів пальців лівої китиці та слабкості у лівій руці. Медичним обстеженням у позивача було діагностовано структурні зміни щитовидної залози, хронічний гастродуоденіт у фазі ремісії та плоскостопість І ступеню обох ніг, порушення функції тазових органів по типу нетримання сечі та гіпертонічна хвороба ІІ ступеню.

Внаслідок одержаних травм при виконанні обов'язків військової служби позивач постійно проходить курси амбулаторно-стаціонарного лікування, який не дає йому видимого позитивного ефекту. Позивач постійно перебуває на диспансерному обліку в медичних закладах, зокрема, в неврологічному та кардіологічному відділеннях під постійним наглядом кардіолога та невролога. Відповідно до рекомендацій лікарів позивач повинен постійно проходити медичні огляди, обмежити фізичні навантаження на хребет та дотримуватись систематичного санаторно-курортного лікування.

Крім того, позивач вказує, що за цей час стан його здоров'я не покращився, внаслідок чого, він постійно перебуває на лікарняних та лікується вже напротязі багатьох років від хвороб, які виникли внаслідок виконання обов'язків військової служби. Йому кожного року необхідно лікуватися та проходити чисельні медичні огляди, обстеження та відновлювальні процедури. Однак навіть постійне тривале лікування дає лише короткочасний позитивний ефект.

Позивач зазначає, що у зв'язку із зазначеними захворюваннями було порушено його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Всі ці фактори негативно відображаються його здоров'ї і, перш за все, на його психологічній стороні, він погано спить у зв'язку з частим загостренням болю. Позивач не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху за його майбутнє та майбутнє його сім'ї. Через стан здоров'я, який характеризується швидкою втомлюваністю, та психоемоційними переживаннями, позивач позбавлений будь-якої можливості працювати, а більшу частину пенсії, яку він одержує, витрачає на придбання ліків на оздоровлення, постійні медичні огляди та санаторне лікування.

Зазначене, на думку позивача, поставило його у незручне становище перед його близькими, оскільки він не може матеріально забезпечувати не тільки свою сім'ю, але і себе самого і свої потреби. Більше того, через складний перебіг його захворювання тягар по його лікуванню лягає на плечі його близьких, що додає позивачу багато неприємних відчуттів, він відчуває себе втраченим для суспільства людиною та тягарем для своєї сім'ї. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Позивач постійно перебуває у пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я не має.

Виходячи з вказаного, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок настання інвалідності та подальшого негативного впливу такої на його здоров'я, та життя і яку він оцінює в 150.000,00 гривень та просить стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач не з'явився та надіслав клопотання в якому позов підтримав, просив розглянути справу за його відсутності, проте заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, представника або заперечень проти позову до суду не направив, заяв про розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило, у зв'язку з чим суд відповідно до ст. 224 ЦПК України та за згодою позивача ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 наказом Міністра оборони України від 18.11.2008 року №1059 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 25.11.2008 року наказом командира військової частини А0192 (по стройовій частині) №226 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини.

18.02.2009 року за висновками медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності - з ураженням опорно-рухового апарата, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби і встановлена до 01.01.2011 року.

07.10.2010 року за висновками медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 була встановлена ІІ група інвалідності - травма та її наслідки, які пов'язана з виконанням обов'язків військової служби і встановлена довічно.

ОСОБА_1 регулярно перебуває на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності серія АБШ №691817, серія АБК №881742, серія АВЗ №626554, серія АБС №693473, серія АБР №287867.

Згідно витягу з історії хвороби № 4035 Київської міської клінічної лікарні №3 ОСОБА_1 поступив до лікарні 04.10.2010 року та був виписаний 15.10.2010 року. У вказаному витязі зазначено діагноз: наслідки повторних забоїв шийного відділу хребта (1998, 2008) з формуванням задніх латеральних протрузій м/х дисків С3-С4 з вираженою компресією дуального мішка та значним звуженням між хребцевого простору на рівні С3-С4 хребців; вторинна компресійна мієлопатія з помірним тетрапарезом, змішаним в руках, переважно зліва, центральним в ногах, переважно зліва, порушенням функції тазових органів по типу нетримання сечі. Стан ОСОБА_1 при виписці: прийняв лікування без видимого покращення. Зберігається тетрапарез, більше виражений зліва. Рекомендовано, окрім прийому ліків, зокрема, щадящий режим, уникати фізичних навантажень, санаторно-курортне лікування.

Згідно медичного висновку № 178/7 від 27.10.2010 року за результатами обстеження ОСОБА_1 ЛКК Поліклініки № 2 Шевченківського району м. Києва комісія встановила, що ОСОБА_1 хворіє на органічне ураження центральної нервової системи зі стійкими якісними порушеннями функцій кінцівок (функції тазових органів, наслідки повторних тяжких травм шийного відділу хребта (1998, 2008 р.) з компресією дуального мішка, мієлопатія з рівня С3-С4 хребців. Тетрапарез, нетримання сечі.

Відповідно до виписки Міської клінічної лікарні № 18 з історії хвороби №4683 стаціонарного хворого ОСОБА_1, останній знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.11.2008 року по 11.12.2008 року. Цією випискою підтверджується діагноз позивача: наслідки повторного (1998, 2008) забою шийного відділу хребта. Задня латеральна протрузія м/х дисків С3-С4 з вираженою компресією дуального мішка та значним звуженням між хребцевого простору на рівні С3-С4 хребців. Шийна мієлопатія з помірним тетрапарезом, з вираженим парезом лівої руки, порушення функції тазових органів по типу нетримання сечі. Анамнез захворювання за життя: у 1998 році при здійсненні стрибка невдало приземлився з парашутом на коліна, отримав забій хребта.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 228у та виписних епікризів, позивачу поставлено діагноз: обмежений міжхребцевий остеохондроз шийного відділу, грижа диску С4-С7. Хронічний вертеброгенний шийно-грудний радикуліт з переважно ураженням С4-С7 корінців ліворуч, неврична стадія з помірно вираженим больовим синдромом, незначним парезом згиначів 4-го та 5-го пальців лівої китиці при помірному порушенні функції. Плоскостопість І ст. обох стоп без деформуючого артрозу в таранно-човноподібних суглобах та без порушення функції. Хронічний гастродуоденіт у фазі нестійкої ремісії. Аутоімунний тиреоїдит без порушення функції щитовидної залози. Захворювання, пов'язані з проходженням військової служби.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18.12.2009 № 1062 травми (1998р., 2008р.) підполковника запасу ОСОБА_1: «Забій хребта. Струс головного мозку», що підтверджено довідкою командира в/ч А-0224 від 10.07.1998р. № 374 та підтверджена виписним епікризом Київської міської лікарні швидкої допомоги і призвела в подальшому до розвитку: «Обмеженого між хребцевого остеохондрозу шийного відділу, грижі диску С3-С4 без порушення функції. Хронічному вертеброгенному шийно-грудному радикуліту з переважним ураженням С4-С7 корінців ліворуч, невротична стадія з помірно вираженим больовим синдромом, незначним парезом згиначів 4-го та 5-го пальців лівої китиці при помірному порушенні функції», по яким він згідно свідоцтва про хворобу №2284 від 15.10.2008 року ВЛК ГВМКЦ «ГВКГ» на підставі ст. 23-б гр. ІІІ наказу МО України №2-1994 р. був визнаний обмежено придатним до військової служби. Травма та її наслідки, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Захворювання: «Плоскостопість І ст. обох стоп без деформуючого артрозу в таранно-човноподібних суглобах та без порушення функції. Хронічний гастродуоденіт у фазі нестійкої ремісії. Аутоімунний тиреоїдит без порушення функції щитовидної залози». Захворювання, пов'язані з проходженням військової служби.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод чоловіка та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 Кодексу законів про працю України за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За змістом частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Виходячи із вимог статей 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV в їх сукупності, якими передбачено, що і право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, право потерпілого на відшкодування моральної шкоди виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності висновком МСЕК (зазначена правова позиція знайшла своє відображення у висновках ВСС України щодо аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок одержаних травм при виконанні обов'язків військової служби позивач постійно проходить курси амбулаторно-стаціонарного лікування, який не дає йому видимого позитивного ефекту. Відповідно до рекомендацій лікарів позивач повинен обмежити фізичні навантаження на хребет та дотримуватись систематичного санаторно-курортного лікування.

Крім того, з часу отримання позивачем травм його стан його здоров'я не покращився, внаслідок чого, він лікується вже напротязі багатьох років від хвороб, які виникли внаслідок виконання обов'язків військової служби. Однак навіть постійне тривале лікування дає лише короткочасний позитивний ефект.

У зв'язку із зазначеними захворюваннями було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху за його майбутнє та майбутнє його сім'ї. Стан здоров'я позивача характеризується швидкою втомлюваністю, та психоемоційними переживаннями.

Зазначене поставило його у незручне становище перед його близькими, оскільки він має значні складності у можливості матеріально забезпечувати себе самого і свої потреби. Більше того, через складний перебіг його захворювання тягар по його лікуванню лягає на плечі його близьких, що додає позивачу багато неприємних відчуттів, він відчуває себе втраченим для суспільства людиною та тягарем для своєї сім'ї. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Позивач постійно перебуває у пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я не має.

Виходячи з викладеного вище, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з визначенням суми відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 80.000,00 гривень.

В задоволенні решти вимог суд вважає правильним відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 130, 174, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з для отримання його копії.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: