Постанова № 30004950, 13.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа№ 04/5026/1186/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.03.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року,

у справі № 04/5026/1186/2012 (суддя Гура І.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до Уманського комунального підприємства

«Уманьтеплокомуненерго»

про стягнення 6 974 449,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року по справі № 04/5026/1186/2012 позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про стягнення 6 974 449,91 грн. задоволено частково. Стягнуто з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 726 938,90 грн. основного боргу, 56 609,10 грн. інфляційних втрат, 477 763,29 грн. пені, 93 998,44 грн. три проценти річних, 819 140,18 грн. сім процентів штрафу та 64 380,00 грн. судового збору. Провадження в частині стягнення 800 000,00 грн. основного боргу припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.10.2012 року відповідач повторно звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року по справі № 04/5026/1186/2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 477 763, 29 грн., в частині стягнення сім відсотків штрафу в сумі 819 140,18 грн. та 64 380,00 грн. судового збору. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року апеляційну скаргу Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Так, Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» усунувши недоліки зазначені в ухвалі від 03.12.2012 року звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Крім того, скаржник просив відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судових засіданнях 20.02.2013 року та 13.03.2013 року представник Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 477 763, 29 грн., в частині стягнення сім відсотків штрафу в сумі 819 140,18 грн. та 64 380,00 грн. судового збору.

Представники ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у судових засіданнях 20.02.2013 року та 13.03.2013 року також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.10.2012 року.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» (покупець) укладено договір № 14/2430/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили між собою, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 7 550 тис. куб.м. Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. (п. 5.1 договору). Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн. (п. 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1договору).

З пункту 7.2 договору вбачається обов'язок покупця, у разі порушення грошового обов'язку, у безспірному порядку сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Згідно з цим пунктом пеня сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця.

Сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 30.09.2011 року, № 2 від 11.10.2011 року, № 3 від 31.01.2012 року до договору, в яких п. 5.2. ст. 5 «Ціна газу» договору викладався у новій редакції.

Позивач на виконання умов договору у період жовтня 2011 року - квітня 2012 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 11 752 002,58 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року, від 30 листопада 2011 року, від 31 грудня 2011 року, від 31 січня 2012 року.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за прийнятий природний газ, сума боргу на час звернення з позовом становила 5 526 938,90 грн. Після подачі позову та порушення провадження у даній справі відповідач погасив вказаний борг на суму 800 000 грн., залишок боргу за природний газ станом на 31.08.2012 року становить 4 726 938,90 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011 року по 31.08.2012 року, підписаного обома сторонами, та визнається відповідачем.

02 липня 2012 року за вих. № 26-3786/1.6-12 позивач направляв відповідачу вимогу, що підтверджується чеком Укрпошти, опис вкладення у лист, списком згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів (поштових переказів).

Так, у серпні 2012 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 5 526 938,90 грн., втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення грошової заборгованості у розмірі 56 609,10 грн., пеню у розмірі 477 763,29 грн., три проценти річних у розмірі 93 998,29 грн. та 7% штрафу у розмірі 819 140,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2011 року сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу № 14/2430/11, в порушення умов якого відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, повну оплату за спожитий природний газ своєчасно не здійснив. 02.07.2012 року цінним листом позивач на адресу відповідача направив вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій, однак вони залишились не сплаченими.

В свою чергу відповідач заперечив проти заявленого позову посилаючись на те, що причини виникнення заборгованості - це об'єктивні обставини, які не залежать від господарської діяльності підприємства, а саме: природний газ, який постачався для відповідача, використовувався для виробництва теплової енергії для споживачів бюджетних установ та організацій, розрахунки відповідач за спожитий газ проводить при надходженні коштів з державного бюджету, а як відомо, бюджетним установам та організаціям кошти для проведення розрахунків вчасно та в повному обсязі не виділяються, це призвело до виникнення у відповідача боргу за природний газ. Крім того, заперечуючи проти заявленого позову у суді першої інстанції, відповідач зазначив, що Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» частково розрахувався за спожитий газ на загальну суму 800000 грн. та станом на 20.08.2012 року борг за газ становить 4 726 938,90 грн. Також, відповідач вважає, що позовна вимога щодо стягнення 7 % штрафу не може бути задоволена, оскільки абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає застосування штрафу за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а не прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач не погоджується також з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з порядку зарахування оплати за газ, встановленої у п. 6.3 договору, вважає, що за таким порядком оплати та зарахування коштів, заборгованості за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року не повинно бути. Сам розрахунок не відповідає бухгалтерській звітності, проведено з порушенням дати виникнення прострочення зобов'язання, порушено вимоги п. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог відносно стягнення штрафу, пені, індексу інфляції та 3% річних за відсутністю підстав для застосування, а при прийнятті рішенні про стягнення боргу за газ на суму 4726938,90 грн. просив згідно п. 6 ст. 83 ГПК України відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців з дня винесення рішення та у разі стягнення пені просив суд першої інстанції зменшити пеню на 50%.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року по справі № 04/5026/1186/2012 позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомун-енерго» про стягнення 6 974 449,91 грн. задоволено частково. Стягнуто з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 4 726 938,90 грн. основного боргу, 56 609,10 грн. інфляційних втрат, 477 763,29 грн. пені, 93 998,44 грн. три проценти річних, 819 140,18 грн. сім процентів штрафу та 64 380,00 грн. судового збору. Провадження в частині стягнення 800 000,00 грн. основного боргу припинено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 необхідно змінити в частині розподілу судових витрат.

Як вірно вказав суд першої інстанції, спірний договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'зується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалося вище та вірно встановлено судом першої інстанції, у період жовтня 2011 року - квітня 2012 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 11 752 002,58 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року, від 30 листопада 2011 року, від 31 грудня 2011 року, від 31 січня 2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначалося, договором передбачений обов'язок відповідача остаточно розрахуватися до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору та зазначених норм законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати в установлений строк.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після порушення провадження у справі заявлений до стягнення позивачем борг за природний газ був частково відповідачем погашений на суму 800 000 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011 року по 31.08.2012 року, підписаного обома сторонами.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення 800 000 грн. боргу за природний газ за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На час розгляду справи у суді першої інстанції, борг за природний газ в сумі 4 726 938,90 грн. залишився несплаченим, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011 року по 31.08.2012 року, підписаного обома сторонами та визнається відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення основної суми заборгованості з відповідача. Судова колегія вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 4 726 938,90 грн. боргу за природний газ.

Щодо доводів скаржника про те, що Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» було сплачено 4 726 938,90 грн. основної суми боргу та з цих підстав необхідно припинити провадження у справі, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Як зазначає сам скаржник та вбачається з доданих ним платіжних доручень, а саме № 979 від 25.09.2012 року на суму 300 000 грн., № 1047 від 10.10.2012 року на суму 500 000 грн., № 39 від 11.01.2013 року на суму 500 000 грн., № 40 від 11.01.2013 року на суму 426 938,90 грн., № 82 від 22.01.2013 року на суму 1 000 000 грн., № 107 від 30.01.2013 року на суму 1 000 000 грн., № 110 від 03.01.2013 року на суму 1 000 000 грн., всього на суму 4 726 938,90 грн. розрахунок відповідачем за спожитий природній газ був здійснений після винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення. Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що суд першої інстанції приймаючи рішення у даній справі виходив на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Судова колегія звертає увагу на те, що зазначені докази про погашення основної суми заборгованості відповідача перед позивачем за спірними договором поставки природного газу № 14/2430/11 від 30.09.2011 року можуть бути подані позивачем до державної виконавчої служби та враховані останньою під час виконання судового рішення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 477 763,29 грн. пені, 819 140,18 грн. сім процентів штрафу, 56 609,10 грн. інфляційних втрат та 93 998,44 грн. три проценти річних судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно вказав місцевий господарський суд та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем, тим самим допустив порушення грошового обов'язку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

З пункту 7.2. договору вбачається обов'язок покупця, у разі порушення грошового обов'язку, у безспірному порядку сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Згідно з цим пунктом пеня сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця.

Так, позивачем здійснено нарахування 477 763,29 грн. пені за період з 15.11.2011 року по 23.03.2012 року та 819 140,18 грн. штрафу.

Судова колегія зазначає, що пеня нарахована у відповідності до п. 7.2 договору, Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення тільки за 5 місяців та штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу за даний період.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Іншого договором не встановлено. Позивачем нарахована пеня з 15.11.2011 року по 23.03.2012 року, що відповідає зазначеній нормі.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми пені на 50 % та відмови місцевим господарським судом у його задоволенні, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у зменшенні суми пені на 50 %.

Як вірно вказав суд першої інстанції, згідно ст. 233 ГК України ч. 1 у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно ж до ч. 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач належним чином не обґрунтував подане клопотання про зменшення суми пені на 50%. Таких підстав і не встановив суд апеляційної інстанції під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Скаржник лише вказує на те, що причина виникнення заборгованості - непроведення з ним розрахунків бюджетними установами та організаціями, яким кошти не виділяються вчасно та в повному обсязі.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 477 763,29 грн. пені.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.2 договору, заявив до стягнення 819 140,18 грн. сім процентів штрафу.

Згідно п. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу пені застосовується річний строк позовної давності, яким, згідно з ст. 256 ЦК України, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Зважаючи на встановлений договором строк виконання грошового зобов'язання, позивач звернувся до суду із заявою про стягнення пені, штрафу у межах строку позовної давності.

Отже, позивачем правомірно згідно умови договору нарахований відповідачу штраф. Судова колегія вважає розрахунок штрафу арифметично вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 819 140,18 грн. сім процентів штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 56 609,10 грн. інфляційних втрат та 93 998,44 грн. 3% річних, Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат, 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що з відповідача належить до стягнення 56 609,10 грн. інфляційних втрат, та 93 998,44 грн. трьох процентів річних.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 4 726 938,90 грн. основного боргу, 477 763,29 грн. пені, 819 140,18 грн. сім процентів штрафу, 56 609,10 грн. інфляційних втрат та 93 998,44 грн. три проценти річних. Крім того, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення 800 000,00 грн. основного боргу.

До того ж, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду про стягнення основної суми заборгованості строком на 6 місяців на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України. Як зазначалося вище, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 4 726 938,90 грн. станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції сплачена.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012, про часткове задоволення позову прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 в частині стягнення з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 64380 грн. судового збору.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду, судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача 64380 грн. судового збору тоді, як позов було задоволено частково, та в частині стягнення 800 000 грн. основного боргу провадження припинено.

У відповідності до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 в частині стягнення з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 64380 грн. судового збору - змінити. Стягнути з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 56995,33 грн. - судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 в частині стягнення з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 64380 грн. судового збору - змінити.

3. Стягнути з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12а, ідентифікаційний код 02082675) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 56995,33 грн. - судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року у справі № 04/5026/1186/2012 залишити без змін.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720), на користь Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12а, ідентифікаційний код 02082675) 174,62 грн. - судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 04/5026/1186/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 15.03.2013 року