Постанова № 30003487, 04.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року Справа № 808/978/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Підприємство Дружелюбівського

виправного центру Управління державної пенітенціарної служби

України в Запорізькій області (№1)»

до: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції

Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000381504 від 20.07.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Вільнянською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питання несвоєчасності сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за період з 30.04.2010 по 20.06.2012, за результатами якої складено Акт від 04.07.2012 № 263/15-08680046. На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.07.2012 № 0000381504, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 4107,58 грн. Позивач вважає неправомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Зазначає, що у платіжних дорученнях, вказаних у акті перевірки, призначення платежу було на погашення поточних зобов'язань, які виникли у підприємства з квітня по червень 2012 року, однак Вільнянська МДПІ безпідставно змінила призначення платежу, направивши кошти на погашення боргу 2010, 2011 років та січня 2012 року, що виник через скрутне фінансове становище підприємства. На підставі викладеного, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0000381504.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 3964 від 29.01.2013) з посиланням на п.87.9 ст. 87 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зокрема зазначає, що протягом квітня - червня 2012 року позивачем сплачувались суми по податку на додану вартість, які направлялись Вільнянською МДПІ у рахунок погашення податкового боргу згідно календарної черговості його виникнення, зокрема на погашення боргу, що виник у 2010 та 2011 році. Вказує, що здійснення погашення сум податкового боргу згідно черговості його виникнення, без врахування платежу, вказаного позивачем у платіжних дорученнях, є визначеним Податковим кодексом правом податкових органів. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 01.03.2013 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явились, 04.03.2013 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Проти задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов до наступних висновків.

Фахівцями Вільнянської МДПІ на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 розділу I та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 розділу II ПК України проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання несвоєчасності сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 30.04.2010 по 20.06.2012, за результатами якої складено Акт №263/15-08680046 від 04.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення абзацу «а» п. 50.1 ст. 50 розділу II та п. 203.2 ст. 203 розділу V ПК України платником несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації. Відповідно до акту перевірки порушення полягають в наступному:

- податкове зобов'язання, визначене рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (наказ ДПА України від 07.12.2010 №927) у розмірі 2000 грн., граничний термін сплати якого 30.04.2010, фактично було сплачено згідно платіжного доручення №28020143 від 26.04.2012 у сумі 2000 грн., із затримкою на 727 днів;

- податкове зобов'язання, визначене рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (наказ ДПА України від 07.12.2010 №927) у розмірі 69,30 грн., граничний термін сплати якого 30.04.2010, фактично було сплачено згідно висновку №75 від 28.05.2012 у сумі 69,30 грн., із затримкою на 759 днів;

- податкове зобов'язання, визначене рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (наказ ДПА України від 07.12.2010 №927) у розмірі 819,21 грн., граничний термін сплати якого 30.04.2010, фактично було сплачено відповідно до декларації №903371668 від 15.06.2012 у сумі 819,21 грн., із затримкою на 782 дня;

- податкове зобов'язання, визначене рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (наказ ДПА України від 07.12.2010 №927) у розмірі 6,04 грн., граничний термін сплати якого 06.01.2011, фактично було сплачено відповідно до декларації №903371668 від 15.06.2012 у сумі 6,04 грн., із затримкою на 531 день;

- податкове зобов'язання, визначене декларацією №9014280892 від 22.01.2012 у розмірі 17643,35 грн., граничний термін сплати якого 30.01.2012, фактично було сплачено відповідно до декларації №903371668 від 15.06.2012 у сумі 17643,35 грн., із затримкою на 142 дня.

На підставі акту перевірки та виявленого порушення Вільнянською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000381504 від 20.07.2012, яким на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 782 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 20537,9 грн. ДП «Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)»зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 4107,58 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Оскільки ДП «Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000381504 від 20.07.2012 прийнято Вільнянською МДПІ всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

При цьому, згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1. ст. 38 ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 ПК України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Судом встановлено, що позивачем в податковій декларації № 9014280892 від 22.01.2012 самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язання за рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу теж є узгодженими з 30.05.2011. Проте податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20537,9 грн. у встановлений строк не сплачені.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п. 116.1 ст. 116 ПК України).

Судом встановлено, що станом на момент складання акту перевірки позивачем затримано більше на 30 календарних днів граничного строку сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20537,9 грн., а тому відповідно податковим органом з урахуванням приписів п. 126.1 ст. 126 ПК України правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000381504 від 20.07.2012 про зобов'язання ДП «Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 4107,58 грн. (20537,9 грн. х 20% = 4107,58 грн.).

Позивачем не заперечуються зазначені в акті перевірки суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та граничні терміни їх сплати. Позивач лише зазначає, що у платіжних дорученнях, вказаних у акті перевірки, призначення платежу було на погашення поточних зобов'язань, однак Вільнянська МДПІ безпідставно змінила призначення платежу, направивши кошти на погашення боргу 2010, 2011 років та січня 2012 року, що виник через скрутне фінансове становище підприємства. Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Пунктом 87.9 ст. 87 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто, вказаними положеннями ПК України податковому органу надано право розподілу коштів у випадку існування податкового боргу у платника податку. Таким чином, відповідач правомірно здійснив зарахування коштів позивача в рахунок погашення податкового боргу незалежно від визначеного позивачем призначення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2. 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)» до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз