Постанова № 30003455, 05.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 р. (17:00)

Справа №2а-13025/12/0170/9

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт «Відкритого акціонерного товариства «Завод Фіолент»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.12р. №0006472204 та №0006482204.

Сторони явку представників не забезпечили.

Дочірнє підприємство «Фіолентмехпласт «Відкритого акціонерного товариства «Завод Фіолент» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим ДПС (далі – відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012р. №0006482204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 20 227,50 грн., у тому числі за основним платежем 16182,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4045,50 грн. та №0006472204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11056,25 грн., у тому числі за основним платежем на 8845,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2211,25грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені відповідачем внаслідок встановлення ним нікчемності правочинів укладених між позивачем та ПП «Севелітстрой», Фірмою «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс» та, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач вказує, що операції з вказаними контрагентами, за результатом яких сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що зроблені у результаті перевірки висновки є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є правомірним і підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Фіолентмехпласт «Відкритого акціонерного товариства «Завод Фіолент» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Сімферополя розпорядженням №137-р від 12.03.1997р.

Місцезнаходження позивача: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки, буд.67.

ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» перебуває на обліку платників податків у Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим з 24.04.1997р., є юридичною особою та платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.10.1997р. №00850035.

Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 24981201283.

Таким чином, судом встановлено, що ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент», є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, у період з 24.09.12р. по 28.09.12р. посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 05.10.12р. №6947/22-8/24698123 (а.с. 6-36), у висновках акту перевірки встановлено, що позивачем були допущені порушення, зокрема, встановлено ознаки нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс», що привело до порушень:

1) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні валових витрат та у зв’язку з чим позивачу донараховано суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16182,00 грн.;

2) п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у заниженні суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 12946,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0006482204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 20 227,50 грн., у тому числі за основним платежем 16182,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4045,50 грн. та №0006472204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11056,25 грн., у тому числі за основним платежем на 8845,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2211,25грн.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом вказаних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс» були сформовані позивачем у період 3-4 кв. 2009р. та 1 кв. 2010р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» задекларовано скоригований валовий дохід та дохід, що враховується при визначенні об’єкту оподаткування у сумі 73328824,00 грн.

За період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» задекларовано валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування у сумі 51282851,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. встановлено їх завищення всього у сумі 64730,00 грн., у тому числі по періодах: з кВ. 2009р. – у сумі 28105,00 грн., 4 кв. 2009р. – у сумі 26485,00 грн., 1 кв. 2010р. – у сумі 10140,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» у порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 64730,00 грн., у т.ч. по періодах: 3 кв. 2009р. – у сумі 28105,00 грн., 4 кв. 2009р. – у сумі 26485,00 грн., 1 кв. 2010р. – у сумі 10140,00 грн.

Під час перевірки були використані матеріали акту №28/22/35096833 від 06.04.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. та матеріали акту №38/22/31095815 від 11.04.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки Фірма «Капітель плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., якими встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів. Крім того, звіркою контрагентів не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Виходячи з вищевикладеного та на підставі податкової звітності, інформації комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що постачальниками ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» у період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. були ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс», які мають ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» порушено ст.228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. встановлено його заниження на загальну суму 16182,00 грн., в тому числі по періодах: 3 кв. 2009р. – у сумі 7026,00 грн., 4 кв. 2009р. - у сумі 6621,00 грн., 1 кв. 2010р. – у сумі 2535,00 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Крім того, ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість, по періодах за даними платника у сумі 9456850,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. встановлено його завищення всього у сумі 12946,00 грн., у тому числі по періодам: липень 2009р. – у сумі 301,00 грн., серпень 2009р. – у сумі 3800,00 грн., вересень 2009р. – у сумі 1520,00 грн., грудень 2009р. – у сумі 5297,00 грн., березень 2010р. – у сумі 2028,00 грн.

Звіркою встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів. Крім того, звіркою з переліченими контрагентами не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Виходячи з вищевикладеного та на підставі податкової звітності, інформації комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що постачальниками ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» у період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. були ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс», які мають ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, перевіркою встановлено, що у порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону №168, а також у порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість всього у сумі 12946,00 грн., у тому числі по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ПП «Севелітстрой» у сумі 2800,00 грн. та Фірма «Капітель плюс» у сумі 1016,00 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» по взаємовідносинах з Фірмою «Капітель плюс» суд вказує на наступне.

Між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» був укладений договір №560 від 10.09.2009р. (а.с. 79-80). Згідно п. 1.1 Договору, Поставщик (Фірма «Капітель плюс») зобов'язується провести роботи по розтяжці, збірки, рихтування та зварювання заготівок, а Замовник (ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент») зобов'язується прийняти роботи та оплатити. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що загальна сума договору складає 91200,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Згідно п.4.1 Договору оплата за продукцію, що поставляється за цим договором, провадиться за фактично виконану роботу, відповідно до виставленого рахунку.

Між позивачем та Фірмою «Капітель плюс» також був укладений договір №538 від 15.08.2009р. (а.с. 88-90). Згідно п. 1.1 предметом Договору є виконання робіт по інсталяції систем автоматичного поливу озеленених ділянок позивача. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки між сторонами провадяться на підставі виставлених рахунків-фактури.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може віднести до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.

Виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними та видатковими накладними №325 від 24.03.2010р. на суму 1908,00 грн., у т.ч. ПДВ 318,00 грн. (а.с.52-53), №308 від 23.03.2010р. на суму 10260,00 грн., у т.ч. ПДВ 1710,00 грн. (а.с.55-56), №2336 від 21.12.2010р. на суму 9000,00 грн., у т.ч. ПДВ 318,00 грн. (а.с.63-64), №2277 від 02.12.2010р. на суму 22780,80 грн., у т.ч. ПДВ 3796,80 грн. (а.с.66-67), №1749 від 25.09.2009р. на суму 9120,00 грн., у т.ч. ПДВ 1520,00 грн. та актом виконаних робіт №560 від 10.09.2009р.(а.с.74-75), №1530 від 26.08.2009р. на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн. та актом виконаних робіт №538 від 15.08.2009р.(а.с.83-84), №1316 від 29.07.2009р. на суму 1805,62 грн., у т.ч. ПДВ 300,94 грн. (а.с. 91-92).

Оплата товарів, робіт, послуг підтверджується рахунками №418 від 24.03.2010р., №399 від 18.03.2010р., №2435 від 01.12.2009р., №3241 від 17.12.2009р., №1886 від 10.09.2009р., №1705 від 20.08.2009р., (а.с. 58-59, 72-73, 76, 87, 96) та копіями банківських виписок (а.с. 61-62, 70-72, 77-78, 81-82, 85-86, 94-95).

Використання придбаних позивачем товарів у своїй господарській діяльності підтверджується приходними ордерами (а.с. 54, 57, 66, 68, 93) та зворотньо-сальдовими відомостями (а.с. 60, 69).

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент» по взаємовідносинах з ПП «Севелітстрой» суд вказує на наступне.

Між позивачем та ПП «Севелітстрой» був укладений договір №62 від 30.07.2009р. (а.с. 106-107). Згідно п. 1.1 Договору, Виконавець (ПП «Севелітстрой») зобов'язується провести ремонт двигуна ДПМ-2,5-110В-Т09 у кількості одній штуки, а Замовник (ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент») прийняти роботи по акту та оплатити. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість робіт по дійсному договору складає 2400,00 грн.

Між позивачем та ПП «Севелітстрой» також був укладений договір №66 від 11.08.2009р. (а.с. 113). Згідно п. 1.1 Договору, Виконавець (ПП «Севелітстрой») зобов'язується провести ремонт ТПА SP300 инв.28050, а Замовник (ДП «Фіолентмехпласт «ВАТ «Завод Фіолент») прийняти роботи по акту та оплатити. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість робіт по дійсному договору складає 14400,00 грн.

Виконання зазначених договорів підтверджується податковою накладною №427 від 31.08.2009р. на суму 14400,00 грн., у т.ч. ПДВ 2400,00 грн. та актом виконаних робіт №66 від 31.08.2009р. (а.с.111-112).

Оплата товарів, робіт, послуг підтверджується рахунком №479 від 11.08.2009р., копіями банківських виписок та платіжними дорученнями (а.с. 114-123).

Копії вказаних документів досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Документи створені у ході виконання укладених договорів між позивачем та вказаними контрагентами, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Крім того, відповідачем у акті перевірки зроблена перевірка перелічених договорів, податкових, видаткових накладних, та платіжних доручень без посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи № 69-0146, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за № 34/18772, а по-друге, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагентів суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки - фактури, товарно-транспортні накладні), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та контрагентами на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс», ПП «Габарит-груп», КП «Альянс» ґрунтувались на постанови слідчого про порушення кримінальної справи та протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з ПП «Севелітстрой», Фірма «Капітель плюс» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем валових витрат підприємств у загальній сумі 125811,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону №334 платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст.. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ПП «Севелітстрой», Фірмою «Капітель плюс» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 313953,00 грн., в тому числі: у 2 кв. 2010р. – 113717,00 грн., у 3 кв. 2010р.- 159194,00 грн., у 4 кв. 2010р. – 17672,00 грн., 1 кв. 2011р. – 23370,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 20227,50 грн., у тому числі основного платежу 16182,00 грн., штрафних санкцій 4045,50 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.10.12р. №0006482204 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 20227,50 грн.

Стосовно встановленого податковим органом завищення податкового кредиту на 12946,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ПП «Севелітстрой» та Фірма «Капітель плюс» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Севелітстрой» та Фірма «Капітель плюс» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначеної норми.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11056,25 грн., у тому числі основного платежу 8845,00 грн., штрафних санкцій 2211,25 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.10.12р. №0006472204 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11056,25 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

З урахуванням викладено, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 19.10.12р. №0006482204 та №0006472204.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.03.2013 р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.03.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 11,94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.10.12р. №0006482204 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 20227,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.10.12р. №0006472204 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 11056,25 грн.

4. Стягнути судовий збір в розмірі 312,84 грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт «Відкритого акціонерного товариства «Завод Фіолент».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.