Ухвала суду № 30000871, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К-10557/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 у справі №2-12/13899-2007А/5002 за позовом Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» про стягнення коштів

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у Білогірському районі АРК., позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога»(далі-ТОВ Агрофірма «Перемога», відповідач) про стягнення 280509,19грн. несплаченого податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 25.02.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 04.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень п.4.2 ст.4, п.5.2 ст.5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2007 ДПІ у Білогірському районі АРК. проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ Агрофірми «Перемога»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2005 до 30.06.2007, за результатами якої складений акт №911/23-02/30879231 від 30.08.2007.

Під час зазначеної перевірки працівниками контролюючого органу встановлено порушення ТОВ Агрофірми «Перемога» ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі-Закон України №889-ІV) внаслідок несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб , а також було встановлено, що всього за період з 01.01.2005 до 30.06.2007 нараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 90567,01грн., у тому числі: нараховано податку з доходів по виплаченій заробітній платі у сумі 32091,34 грн., перераховано податку у сумі 9676,00грн. Заборгованість податку з доходів станом на 01.07.2007 встановлена у сумі 32091,34грн.; нараховано податку з доходів по виплаченій оренді за земельні паї у сумі 799,67грн., перераховано податку у сумі 0,0 грн. Заборгованість податку з доходів станом на 01.07.2007 встановлена у сумі 48799,67грн. Заборгованість податку з доходів по виплаченій заробітній платі та оренді за земельні паї за перевіряємий період станом на 01.07.2007 встановлена у сумі 80891,01грн. Заборгованість податку з доходів по виплаченій заробітній платі та оренді за земельні паї із врахуванням боргів минулих років станом на 01.07.2007 встановлена у сумі 280509,19грн.

Таким чином, в ході перевірки з питання правильності та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб були встановлені порушення ст.6 п.6.3 п.п.6.3.2 Закону України №889-ІV, що призвело до нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 397,72 грн.; ст.4 п.4.2 т.4.2.1 Закону України №889-ІV, що призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 599,95грн. та ст.8 Закону України №889-ІV.

В результаті виявлених порушень ТОВ Агрофірма «Перемога»було повідомлено про необхідність перерахування до бюджету суми пені у розмірі 12685,95 грн. за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб.

Спір у даній справі виник у зв'язку із несплатою відповідачем суми заборгованості з податку з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт наявності заборгованості у розмірі 280509,19грн. було встановлено судом за результатом розгляду справи №2-29/1670-2008А за позовом ТОВ Агрофірма «Перемога»до ДПІ у Білогірському районі АРК про визнання незаконними дій щодо стягнення податку з доходів фізичних осіб, та відповідно до приписів ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України є преюдиційним у даній справі. При цьому, судом зазначено, що заборгованість, щодо якої виник спір, не була визначена в якості узгодженого податкового зобов'язання відповідача, а отже не є податковим боргом, через що суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин строків, встановлених ст. 15 Закону України №2181-ІІІ.

Проте, з такими висновками судів, суд касаційної інстанції не погоджується в повній мірі та вважає його передчасним з огляду на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Закон України №2181-ІІІ - є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п.п. 1.15 ст. 1 Закону України №889-ІV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України №889-ІV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент, який згідно п.п. «а»та п.п. «б» п. 19.2 ст. 19 вказаного Закону зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3. ст. 20 цього Закону). Таким чином, з огляду на механізм сплати податку з доходів фізичних осіб самостійне визначення юридичною особою як податковим агентом сум цього податку у поданому контролюючому органові податковому розрахунку є, по суті, узгодженням податкового зобов'язання з названого податку, яке у випадку несвоєчасної сплати набуває статусу податкового боргу.

Згідно положень п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ податковий борг може бути примусово стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, а відповідно до п.п. «в»п. 18.2 ст. 18 вказаного Закону податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом, визнаний таким, що підлягає списанню. Надання податковому боргу статусу такого, що підлягає списанню, фактично свідчить про прощення такого боргу, а відтак і про те, що такий податковий борг не підлягає стягненню в примусовому порядку.

За змістом наведених норм примусове стягнення податкового боргу обмежується 1095-тиденним строком (строк давності, встановлений п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-III), який обчислюється з дня виникнення податкового боргу. Проте, цими нормами не встановлені обмеження застосування вказаних норм до сум податкового боргу, на який може бути звернене стягнення, у залежності від підстав його виникнення (самостійне узгодження або узгодження сум податкових зобов'язань, визначених податковим органом).

Таким чином для правильного вирішення даної справи необхідно дослідити обставини щодо дати виникнення податкового боргу та визнання його таким, що підлягає примусовому стягненню з огляду на строк давності.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв