Ухвала суду № 30000795, 14.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року справа №2а/1270/9257/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську та Управління Державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року по справі № 2а/1270/9257/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012 № 0000252360, від 03.08.2012 № 0000262360, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 178803 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000252360, від 03.08.2012 № 0000262360, та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією з ПДВ за квітень 2012 року в розмірі 178803 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги. Відповідач 1 на обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що під час перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2012 року, встановлено, що ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» до рядка 23.1 податкової декларації включено суму відшкодування з зазначенням періодів, в яких сформовано від'ємне значення ПДВ. Суму від'ємного значення ПДВ задекларовано в рядку 24 декларації за листопад, грудень 2011 року, січень-березень 2012 року: листопад 2011 року - 115732 грн., грудень 2011 року - 32524 грн., січень 2012 року - 1964 грн., лютий 2012 року - 21291 грн., березень 2012 року - 7292 грн.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України позивач має право на бюджетне відшкодування з листопада 2011 року. На думку апелянта, Податковим кодексом України чітко передбачено, що залишки від'ємного значення попередніх періодів не підлягають бюджетному відшкодуванню. Апелянт зазначає, - якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування ПДВ з використанням зазначених сум податку.

Відповідач 2 в апеляційні скарзі зазначає, що згідно з пунктом 12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Апелянт зазначає, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з ПДВ з Державного бюджету України, обрав неналежний спосіб захисту свого права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2012 позивачем подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року з зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, в розмірі 178803 грн. Відповідачем 1 у період з 11.07.2012 по 17.07.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.07.2012 № 331/15-411/37234384, в якому було підтверджено відображене в декларації за квітень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 28583 грн., а також зроблено висновок про порушення позивачем пункту 200.4 та пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок у розмірі 150220 грн. Також зроблено висновок про заниження позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за такі періоди: вересень 2011 року - 57144 грн., жовтень 2011 року - 58588 грн., грудень 2011 року - 34396 грн., січень 2012 року - 92 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем № 1 винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000252360, яким встановлено, що завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150220 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 37555 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000262360, відповідно до якого позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму 115732 грн., за грудень 2011 року на суму 34396 грн., за січень 2012 року на суму 92 грн., та зазначено, що вважається, що ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 150220 грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 178803 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності, яка повністю підтверджена первинними документами. Фактичне виконання господарських договорів також не оспорюється відповідачами. Під час перевірки податковому органу надано копії договорів та контрактів, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, копії вантажних митних декларацій, копії міжнародних товарно-транспортних накладних та товарно-транспортних накладних, копії рахунків-фактур (інвойсів), копії актів здачі-приймання виконаних робіт, копії сертифікатів якості, банківські виписки про перерахунок коштів.

Між сторонами виник спір з приводу правомірності пред'явлення позивачем суми бюджетного відшкодування. Апелянт (податковий орган) доводить, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування ПДВ з використанням зазначених сум податку.

Відповідно до пункту 200.1 Податкового кодексу України, - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Тобто, Податковий кодекс України не містить будь-якої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача 2 (апелянта) щодо обрання позивачем неналежного способу захисту.

Суд першої інстанції правильно пройшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку. Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та дотримано норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, і апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську та Управління Державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року по справі № 2а/1270/9257/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Колегія суддів: В.П.Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов