Ухвала суду № 30000376, 06.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р.Справа № 2а-11090/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Єфімова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-АП" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-11090/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-АП"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРТ-АП» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001061530 від 08.06.2012 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у розмірі 14735,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7367,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-АП" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, з податку на додану вартість за березень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 18.05.2012 за № 836/15-315/36817469, яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.8 ст. 201 ПК України та відповідно занижено податкове зобов'язання на суму 14735,00 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивачем до декларації за березень 2012 року включено податкові накладні, виписані ТОВ "Промспец консалтинг", свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 14.10.2011 року. Внаслідок чого позивачем порушено п. 198.6 ст. 198, п.201.8 ст. 201 ПК України та як наслідок занижено податкове зобов'язання.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0001061530 від 08.06.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість у розмірі 14735,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7367,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2012 р. №0001061530 позивачу за порушення п.8, п.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22102,5 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтувалося на висновках акту камеральної перевірки від 18.05.2012 року №836/15-315/36817469 згідно яких позивачем неправомірно було віднесено до податкового кредиту березня 2012 року суми ПДВ по податковим накладним виданим ТОВ «Промспецконсалтинг», в зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту за березень 2012 у розмірі 14735 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено правомірність віднесення до податкового кредиту березня 2012 року суми ПДВ по податковим накладним виданим ТОВ «Промспецконсалтинг», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Промспецконсалтинг» 01.02.2012 року укладено договір № 23/02-12, предметом якого визначено надання усних та письмових консультацій з правових питань, участь у підготовці різного роду договорів, надання допомоги за контролем виконання договорів, аналіз внутрішньої документації, представлення інтересів замовника перед третіми особами, участь у переговорах відповідно до завдань, поставлених замовником, допомога у організації та здійсненні контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку реалізації та приймання товарів (робіт, послуг) за кількістю та якістю,виконання інших юридичних дій в інтересах замовника (п.2.1. Договору).

На виконання вказаного договору позивачем надані протоколи встановлення договірної ціни до договору, акти приймання виконаних юридичних послуг, податкові накладні, платіжні доручення.

З наданих актів приймання виконаних юридичних послуг вбачається, що позивачу було надано такі послуги як представництво інтересів замовника від його імені та за його рахунок перед третіми особами, участь у переговорах відповідно до завдань, поставлених замовником, надання допомоги в організації та здійсненні контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку реалізації та приймання товарів (робіт, послуг) за кількістю та якістю, надання консультацій з правових питань, прийняття участі у підготовці проектів договорів, що укладалися замовником з іншими підприємствами (організаціями).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між тим, акти приймання виконаних юридичних послуг не містять конкретизації наданих юридичних послуг. Вони містять лише найменування послуг та їх вартість, проте не розкривають з яких проблемних юридичних питань надавалися консультації, в яких правовідносинах і з якими контрагентами здійснювалося представництво інтересів позивача, які проекти договорів були підготовлені. Отже, суті та змісту наданих послуг акти приймання виконаних послуг не містять, в зв"язку з чим неможливо становити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а тому такі документи не можуть підтверджувати факт отримання юридичних послуг від ТОВ «Промспецконсалтинг» та їх зв"язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про не підтвердження позивачем документально фактичного отримання від ТОВ «Промспецконсалтинг» юридичних послуг, і, як наслідок, правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Промспецконсалтинг».

Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи не підтверджують фактичного надання юридичних послуг за вказаним вище договором, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-АП" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-11090/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2013 р.