Постанова № 29999880, 13.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5019/952/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіСибіги О.М.суддівКорсака В.А., Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2012у справігосподарського суду Рівненської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя"до1) товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС", 2) Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Відділ державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиціїпровизнання права власності та звільнення майна з-під арешту

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаСадовий В.С.

- - відповідача-1Давидюк В.Г.- - відповідача-2не з'явився - - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС", в якій просило суд зняти арешт з транспортних засобів та визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" право власності на транспортні засоби згідно переліку, судові витрати покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС" (з урахуванням уточнень позовних вимог від 23.07.2012, т. 2, а. с. 8-10). Позов заявлений на підставі статей 16, 228, 316, 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, статей 5, 7, 50, 55, 59, 85 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.07.2012 до участі у справі № 5019/952/12 в якості другого відповідача залучено Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Відділ державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.08.2012 (суддя Трускавецький В.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 (головуючий Гулова А.Г., судді Маціщук А.В., Петухов М.Г.) у справі № 5019/952/12 позов задоволено. Визнано право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" на транспортні засобі, а саме: напівпричіп бортовий ГКБ 8550, ВК 1522 XX, шасі № 17049, напівпричіп цементовоза ОДАЗ 9370, ВК 1513 XX, шасі № 221, вантажний автомобіль КрАЗ 6510, ВК 4427 АС, шасі №R0771122, вантажний автомобіль КрАЗ 6510, ВК 5509 АС, шасі №R0771846, вантажний автомобіль КрАЗ 6510, ВК 5512 АС, шасі №R0767596, самоскидний вантажний автомобіль КамАЗ 55111, ВК 5514 АС, шасі №551110008786, бетонозмішувач КамАЗ 65115, ВК 4425 АС, шасі № ХТС65115 N42206115, бортовий вантажний автомобіль КамАЗ 5320, ВК 5502 АС, шасі № 5320121800, сідловий тягач КамАЗ 5410, ВК 5504 АС, шасі № 54100226641, сідловий тягач КамАЗ 5410, ВК 4422 АС, шасі № 54100159094, сідловий тягач КамАЗ 5410, ВК 5505 АС, шасі №ХТС541000N1025728, причіп бортовий МАЗ 8926, ВК 1506 XX, шасі № ХТМ892600JO881630, причіп бортовий ГКБ 8350, ВК 1512 XX, шасі № 835000КО279346, напівпричіп рефрижератор ALKA 97725, ВК 1502 XX, шасі № 4036, напівпричіп бортовий ОДАЗ 9370, ВК 1509 XX, шасі № 745401, напівпричіп бортовий ОДАЗ 9370, ВК 1510 XX, шасі № 140422, причіп бортового самоскида ГКБ 8550, ВК 1526 XX, шасі № 17022 та звільнено їх з-під арешту. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" судовий збір у розмірі 1 609, 50 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС" у доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1073, 00 грн. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали суду від 11.06.2012, після набрання рішенням законної сили та його виконання.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї касаційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ РАЕС" посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" не набуло право власності на транспортні засоби, оскільки, на його думку, біржові договори є неукладеними, у зв'язку з відсутністю усіх істотних умов договору, а придбані позивачем транспортні засоби на момент укладання договорів купівлі-продажу та підписання актів приймання-передачі майна не були зняті з обліку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області та Відділ державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, 04.10.2005 між закритим акціонерним товариством "Управління будівництва Рівненської АЕС" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" (покупець) укладено договори купівлі-продажу №№ 1-10/10, 2-10/10, 3-10/10, 7-10/10 за умовами яких, покупець передає у власність покупцю транспортні засоби на загальну суму 370 200, 00 грн. (т. 2., а. с. 16-19).

Пунктом 3.1.,1.4. договорів встановлено, що передача майна здійснюється продавцем покупцю в трьохденний термін з моменту здійснення повних розрахунків за придбане майно, або з моменту набуття покупцем права власності на придбане майно. Одночасно з майном передаються його приналежності та документи в тому числі, технічні паспорти, технічні талони, номерні знаки, тощо. Право власності на майно переходить до покупця 30 грудня 2005 року або раніше, в момент здійснення покупцем повних розрахунків за придбане майно. Акт приймання-передачі підписується сторонами в триденний термін, з моменту здійснення повних розрахунків за придбане майно або з моменту набуття покупцем права власності на придбане майно.

Відповідно до пунктів 2.1., 6.1. договорів, покупець зобов'язаний внести оплату за придбане майно протягом п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги про оплату від продавця. Плата за майно вноситься на підставі цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на рахунок, вказаний продавцем у вимозі про оплату товару. Продавець зобов'язаний до 23.12.2005 надіслати покупцю вимогу про оплату майна і передати майно у встановлений договором термін.

23.12.2005 закрите акціонерне товариство "УБ РАЕС" направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" вимоги про оплату майна №№ 1-10/10, 2-10/10, 3-10/10, 7-10/10 (т. 2, а. с. 47-50), які позивачем задоволені. На їх виконання 27.12.2005 покупцем перераховано 370 200, 00 грн.

28.12.2005 сторонами підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі майна (т. 2., а. с. 20-23).

Рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "УБ РАЕС", оформленим протоколом № 7 від 18.05.2006, вирішено провести зняття з обліку в органах МРЕВ ДАІ, транспортних засобів в кількості 57 одиниць згідно переліку та передати їх товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя".

Заявлений на підставі статей 16, 228, 316, 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, статей 5, 7, 50, 55, 59, 85 Закону України "Про виконавче провадження" позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту мотивований тим, що 23.05.2012 в системі реалізації конфіскованого та арештованого майна було опубліковано повідомлення про торги № 431926, відповідно до якого на торги було виставлено майно, яке було придбано позивачем на підставі відплатних договорів.

Згідно акту опису й арешту майна від 03.09.2011, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому боржником є товариство з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва Рівненської АЕС", накладено арешт на спірні транспортні засоби (т. 2, а. с. 92-95).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 392 цього ж кодексу передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Встановивши на підставі поданих доказів факт того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" набуло право власності на спірні транспортні засоби на підставі дійсних та виконаних договорів купівлі-продажу від 04.10.2005, попередні судові інстанції дійшли вірних висновків про задоволення позову. При цьому, колегія суддів погоджується із висновками судів, що позовна давність позивачем не пропущена.

На думку колегії суддів, встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Стосовно доводів, викладених скаржником у касаційній скарзі слід зазначити наступне.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" не набуло право власності на транспортні засоби, оскільки, на його думку, біржові договори є неукладеними в силу частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що сторони не визначились щодо усіх істотних умов договору, а транспортні засоби, які були предметом цих угод фактично не передавались позивачу.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Поняття неукладений договір є тотожним договору, що не відбувся. Такі підходи закріплені в частині 8 статті 181 Господарського кодексу України, де зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), але якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Ця правова позиція закріплена частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України, де вказується, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Тобто, з цього слідує, що виконаний договір або договір, що виконується не може бути неукладеним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" набуло право власності на спірні транспортні засоби на підставі договорів купівлі-продажу від 04.10.2005, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна та банківською випискою від 27.12.2005, які залучені до матеріалів справи (т. 2., а. с. 20-23, 46).

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.04.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2012, постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 у справі № 5015/479/12 в задоволенні позову закритого акціонерного товариства "Управління будівництва Рівненської АЕС" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 1-10/10, № 2-10/10, № 3-10/10, № 7-10/10 від 04.10.2005, відмовлено. В межах розгляду цієї справи суди дійшли висновку, що зазначені договори прийняті до виконання та схвалені закритим акціонерним товариством "Управління будівництва Рівненської АЕС".

Отже, зазначені обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.02.2009р. у справі № 10/33/08).

Стосовно посилання скаржника на те, що придбані позивачем транспортні засоби на момент укладання договорів купівлі-продажу та підписання актів приймання-передачі майна не були зняті з обліку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не перереєстрований новим власником транспортний засіб не впливає на факт набуття товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя" права власності.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Колегія суддів вважає, що доводам скаржника, судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 у справі № 5019/952/12 залишити без змін.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

С у д д і В.А. Корсак

Т.Ф. Костенко