Постанова № 29999738, 14.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 5017/1355/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), . Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі № 5017/1355/2012 за позовом державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення компенсації,

УСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення компенсації в сумі 3 582 391,10 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг від 01.10.2003 року № КД-4405 щодо забезпечення встановленого обсягу робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2012 року (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 900 000 грн. неустойки, а в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року (судді Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.10.2003 року між ДП "Одеський МТП" (далі - Порт) та ТОВ "УНСК" (далі Підприємство) укладено договір про надання послуг № КД-4405 відповідно до умов якого ДП "Одеський МТП" прийняло на себе зобов'язання з виконання для ТОВ "УНСК" робіт (послуг), зазначених в підпунктах 3.1.1 - 3.1.7 договору, із забезпечення виконання відповідачем комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Послуги з перевалки вантажів здійснюються в межах території та акваторії Одеського морського торгівельного порту, переважно на причалі № 14 (п.1.3 договору).

За п. 2.2 договору Підприємство приймає заходи із залучення найбільш вигідних клієнтів з метою найбільш повної завантаженості потужностей.

Відповідно до п. 2.3 договору Підприємство надає Порту щомісячно в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, звіт про обсяг комплексу виконаних робіт та послуг та їх вартості згідно договорів, укладених з клієнтами з додаванням актів виконаних робіт, а також іншу інформацію, за узгодженістю сторін, для виконання зобов'язань Порту перед Підприємством згідно з вимогами даного Договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що у рамках пункту 1.1 договору Підприємство забезпечує Порту обсяг робіт та послуг по відношенню до фактичного вантажопотоку, залученого підприємством у відповідності до умов даного Договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що ТОВ "УНСК" гарантує залучення вантажопотоку обсягом 475,4 тис. тонн на рік.

Згідно з ч. 3 п. 4.4 договору протягом 10 днів після закінчення місяця сторони підписують Акт приймання-здачі виконаних Портом робіт (послуг), відповідно до якого встановлюється кінцева сума, яка належить до сплати Порту за місяць.

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку невиконання ТОВ "УНСК" вимог п. 2.6 цього договору, Підприємство компенсує Порту втрати в розмірі 18 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. При цьому, середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

31.12.2010 року між ТОВ "УНСК" та ДП "ОМТП" укладено Додаткову угоду № 4 до договору про надання послуг від 01.10.2003 року № КД-4405, згідно з якою договір доповнено пунктом 8.8, який встановлює, що в договорі під роком розуміється період, який дорівнює календарному року, а для порівняння періоду, який становить менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди. Датою підписання цієї Додаткової угоди визначено 31.12.2010 року, і в пункті 3 даної угоди зазначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання.

Додатковою угодою від 01.06.2011 року № КД-4405/5 до договору № КД-4405 від 01.10.2003 року внесені зміни до п.5.5, згідно з яким у випадку невиконання Підприємством вимог п. 2.6 Договору, Підприємство компенсує Порту втрати в розмірі 15,5% (без врахування ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди встановлено, що вищевказані зміни застосовуються між сторонами з 01.10.2009 року та діють до закінчення строку договору.

На виконання вимог Договору, в 2011 році відповідачем було залучено для перевалки 266 254,95 тонн вантажу (замість запланованого обсягу в 475 400 тонн), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

30.01.2012 року ДП "Одеський МТП" звернулося до ТОВ "УНСК" з письмовою претензією № 020/1-64, в якій вимагало сплатити компенсацію за порушення п.2.6 Договору у розмірі 2 985 325,92 грн., однак 07.02.2012 року Портом було надіслано відповідачу уточнення до претензії № 020/1-106, в якому на заявлену суму компенсації, що становить 2 985 325,92 грн. нараховано податок на додану вартість у сумі 597 065,18 грн., з урахуванням чого загальна сума претензії становить 3 582 391,10 грн.

ТОВ "УНСК" у відповіді на претензії (від 13.03.2012 року № 229/6 та від 28.03.2012 року № 389/6) зазначило, що нарахування на суму компенсації за незабезпечення належного обсягу навантажувально-розвантажувальних робіт податку на додану вартість є безпідставним, оскільки господарська санкція не є об'єктом оподаткування ПДВ, та запропонувало вирішити питання визначення остаточного розміру неустойки та терміну її сплати у судовому порядку.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Порту до Підприємства про стягнення договірної санкції з урахуванням податку на додану вартість у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг щодо забезпечення належного обсягу робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення неустойки мотивовано встановленням обставин порушення виконання зобов'язання за спірним договором із забезпечення належного обсягу робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку та наявністю умов для зменшення розміру належної до сплати неустойки і відсутністю підстав для нарахування на неустойку податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, стягнення штрафної санкції не є операцією з поставки товарів або послуг, а також не належить до переліку прирівняних до них господарських операцій.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Компенсація втрат при невиконанні об'ємів поставки не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за яким:

- постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п.14.1.185 ПКУ);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що сума неустойки, передбачена п. 5.5 спірного договору, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ДП "Одеський МТП" про стягнення 597 065,18 грн. податку на додану вартість, нарахованого на суму неустойки за невиконання умов п. 2.6 договору, та визнав обґрунтованим нарахування позивачем неустойки за невиконання умов зазначеного пункту договору в сумі 2 985 325,92 грн., у зв'язку з визначенням такої відповідальності умовами укладеного між сторонами договору, та відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, правомірно зменшив розмір штрафної санкції за клопотанням відповідача, задовольнивши позовні вимоги в сумі 900 000 грн. і відмовивши в решті позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

М.Малетич