Рішення № 29997990, 13.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.13 Справа№ 914/504/13-г

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства «Львівкульттовари» (м. Львів)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (м. Львів)

про: стягнення заборгованості в сумі 19532,47 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Венглевський Б.Б. - представник, довіреність від 13.02.2013 року.

від відповідача: Не з'явився.

Представникам сторін, присутнім в судових засіданнях, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть справи: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Львівкульттовари» (м. Львів) до Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 19532,47 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.02.2013 року. Ухвалою суду від 12.02.2013 року справу відкладено до 19.02.2013 року, в зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою суду від 19.02.2013 року по справі оголошено перерву до 26.02.2013 року, у зв'язку з клопотанням сторін. Ухвалою суду від 26.02.2013 року розгляд справи відкладено до 05.03.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою суду від 05.03.2013 року розгляд справи відкладено до 13.03.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.02.2013 року, про відкладення від 12.02.2013 року, від 26.02.2013 року, від 05.03.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.02.2013 року за вх.№5412/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а також додаткові пояснення по справі.

05.03.2013 року за вх.№6087/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.03.2013 року за вх.№6088/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви.

05.03.2013 року за вх.№6089/13 позивач подав клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме: 1) належним чином засвідченої копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний місяць - травень 2012 року; 2) належним чином засвідченої копії податкової декларації з ПДВ за звітний місяць - травень 2012 року.

06.03.2013 року за вх.№6366/13 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

13.03.2013 року за вх.№6848/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

13.03.2013 року за вх.№6865/13 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, а саме: стягнути з ПАТ «Концерн Хлібпром» на користь ПП «Львівкульттовари» суму основної заборгованості в розмірі 17940,00 грн., а вимоги щодо стягнення 1327,06 грн. - пені та 265,41 грн. - 3 % річних - просить суд не розглядати.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.02.2013 року, про відкладення від 12.02.2013 року, від 26.02.2013 року, від 05.03.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення №07984393 від 07.03.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

11.02.2013 року за вх.№3785/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.03.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01.12.2010 року між Приватним підприємством «Львівкульттовари» (надалі - ПП «Львівкульттовари»), в особі директора Хавича Андрія Романовича (надалі - позивач), та Публічним акціонерним товариством «Концерн Хлібпром», в особі генерального директора Хруща Романа Андрійовича (надалі - відповідач), був укладений договір про надання транспортних послуг № 1/3-2-011210/1110 (надалі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору (п.1.1.), ПП «Львівкульттовари» брало на себе обов'язки по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на умовах, обумовлених цим Договором, а ПАТ «Концерн Хлібпром», відповідно, брало на себе обов'язок по оплаті наданих ПП «Львівкульттовари» послуг по перевезенню вантажів.

Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору, вартість перевезення вантажу, зазначену в заявці, замовник (відповідач) зобов'язується сплатити не пізніше 7 банківських днів з дня отримання пакету підтверджуючих документів. Пакет підтверджуючих документів включає в себе: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну (при виникненні податкових зобов'язань), товарно-транспортну накладну з відміткою одержувача вантажу про отримання . Цей перелік є вичерпним і виключається вимога будь-якого документу, не включеного до нього.

Позивач зазначає, що ПП «Львівкульттовари» було надано відповідачу послугу по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується Актом надання послуг № 229 від 30.05.2012 року, що скріплений печатками сторін, за яким сторони визнали, що ПП «Львівкульттовари» були надані транспортні послуги ПАТ «Концерн Хлібпром» на підставі Договору про надання транспортних послуг на суму в розмірі 17 760,00 грн. з ПДВ. В Акті № 229 чітко зазначено, що «замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має». Оплату за отримані послуги, відповідач зобов'язувався здійснити не пізніше 7 банківських днів з дня отримання пакету підтверджуючих документів (п.3.1 вказаного Договору). Однак, відповідач не виконав обов'язку по оплаті за надані йому позивачем послуги в розмірі 17 760,00 грн. з ПДВ, згідно з Актом надання послуг № 229 від 30.05.2012 року, чим порушив п.3.1 вказаного Договору.

Також, позивач зазначає, що залишилася неоплаченою попередня заборгованість за надані відповідачу послуги по перевезенню вантажу, згідно з Актом надання послуг № 228 від 15.05.2012 року, скріпленого печатками сторін, на суму в розмірі 180,00 грн., адже оплата відповідачем здійснювалася не по конкретній сумі, зазначеній в Акті надання послуг, а частинами по вказаному Договору, що підтверджується випискою з банківського рахунку за 13.08.2012 року та випискою з банківського рахунку за 25.09.2012 року.

Позивач вказує, що, на момент звернення позивача до господарського суду, розмір загальної заборгованості відповідача перед позивачем за відповідним Договором про надання транспортних послуг становить 17 940 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп.

Позивач наголошує, що, у зв'язку з неоплатою відповідачем грошових коштів позивачу, відповідач повинен сплатити останньому суму боргу в розмірі - 17 940, 00 грн.

Відповідач, незважаючи на вимоги суду, доказів погашення заборгованості не представив, позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що ним не було направлено заявки на перевезення на суму 17760 грн., а також на те, що Акти надання послуг №228 від 15.05.2012 року та №229 від 30.05.2012 року підписано неуповноваженою особою відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 5 статті 222 ГК України передбачено, що претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, Господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У відповідності із ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на виконання умов Договору №1/3-2-011210/1110 від 01.12.2010 року, позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується Актами надання послуг №228 від 15.05.2012 року на суму 16200 грн. та №229 від 30.05.2012 року на суму 17760 грн., які підписані повноважними представниками сторін, що підтверджується належними печатками підприємств, якими завірено підписи їх представників. Також, цими Актами підтверджується, що замовник, тобто відповідач, претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має, про що зазначено в самих Актах надання послуг №228 від 15.05.2012 року та №229 від 30.05.2012 року.

Крім того, як підтверджується виписками з банківського рахунку за 13.08.2012 року та за 25.09.2012 року, відповідачем частково оплачено послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом позивача згідно Акту надання послуг №228 від 15.05.2012 року, а сума недоплати, після проведення платежів, складає 180,00 грн.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачу транспортні послуги, що підтверджується Актами надання послуг від 15 травня 2012 року №228 на суму 16200,00 грн., з якої залишилось неоплаченою 180,00 грн., та від 30 травня 2012 року №229 на суму 17760,00 грн., однак, відповідач не виконав свої зобов'язання у визначений строк, не оплатив позивачу за надання транспортних послуг. Тобто, незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором - оплати за надання транспортних послуг, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась його заборгованість перед позивачем в розмірі 17940 грн. 00 коп.

Також, не може бути взято до уваги при прийнятті судового рішення твердження відповідача про відсутність заявки на надання послуг з перевезення на суму 17 760, 00 грн., як підстави для звільнення відповідача від виконання свого господарського зобов'язання за Договором перевезення щодо оплати надання позивачем послуг з перевезення вантажу, що підтверджується Актами надання послуг №228 від 15.05.2012 року та №229 від 30.05.2012 року, оскільки умови розрахунків між сторонами визначені п. 3.1. Договору, згідно якого відповідач зобов'язується сплатити за надані позивачем послуги не пізніше 7 банківських днів з дня отримання Пакету підтверджуючих документів, який включає в себе: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортну накладну з відміткою одержувача вантажу при отриманні. При чому, в Договорі зазначено, що цей перелік є вичерпним і виключається вимога будь-якого документу, не включеного до нього. Тому, вищезазначені підстави ухилення відповідача від виконання ним вимог свого господарського зобов'язання за Договором суперечать як умовам Договору, так і вимогам чинного законодавства України.

Крім того, суд не може погодитись з твердженням відповідача щодо наявності підстав ухилення ним від оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів з посиланням на те, що Акти надання послуг, якими підтверджується наявність обставин, що є підставою для звернення з позовом, підписані з боку відповідача неуповноважною особою.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно ч.2 ст. 241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначено вище, доказом визнання відповідачем факту надання послуг позивачем, згідно Акту надання послуг №228 від 15.05.2012 року, є часткова оплата відповідачем цих послуг, про що зазначено вище.

Крім того, згідно ст. 92 ЦК України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, чинне законодавство України передбачає застосування такої норми в разі, якщо відповідач доведе, що позивач був обізнаний про відсутність повноважень у представника відповідача на підписання відповідних Актів.

Як свідчать надані сторонами докази, відповідач не довів, що позивач знав або за обставинами, що стосуються предмету позову, не міг не знати про наявність таких обмежень, тобто відсутність повноважень у представника відповідача, який підписав вищезазначені Акти надання послуг, тим більше, що наявність таких повноважень підтверджується належною печаткою відповідача, якою засвідчено підпис повноважного представника відповідача.

Одночасно слід зазначити, що відповідачу до звернення позивача до суду було відомо про вищезазначені обставини, про що свідчить претензія, що надійшла 14.11.2012 року на адресу відповідача, яка була ним отримана, що підтверджується квитанцією направлення претензії відповідачу від 14.11.2012 року №7901902307365 та відповідним повідомленням про вручення №7901902307365, копії яких долучені до справи. Однак, доказів належного, у відповідності до вимог чинного законодавства України, реагування з боку відповідача на отриману претензію суду не надано.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

13.03.2013 року за вх.№6865/13 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої він просить стягнути тільки суму основного боргу, а в частині стягнення пені та 3 % річних просив такі вимоги не розглядати.

Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 17 940, 00 грн., що підтверджується Актами надання послуг, що підписані повноважними представниками позивача та відповідача, та представленими позивачем платіжними документами. Всього сума боргу відповідача перед ПП «Львівкульттовари», що підлягає стягненню на користь останнього, складає 17 940 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, з урахуванням їх уточнень (зменшення), а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Львівкульттовари» (м. Львів) до Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (м. Львів) про стягнення заборгованості в сумі 17940,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1610 від 29.01.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшенні) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2, код ЄДРПОУ 05511001) на користь Приватного підприємства «Львівкульттовари» (79068, м. Львів, вул. Мазепи, 15/142, код ЄДРПОУ 33285520) - 17 940 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.