Постанова № 29996706, 11.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2013 року 15:19 № 2а-17458/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: Дрозд І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2012 року № 1772/17-20, № 1774/17-20,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2012 року № 1772/17-20, № 1774/17-20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Дормашавто», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Дормашавто», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладеного договору, підтверджується відповідними первинними документами.

Крім того, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне надання послуг, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної із ТОВ «Дормашавто», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання недійсним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у розмірі 44 214,00 грн. та пп.16.1.3. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 23 866,58 грн., оскільки фактично господарських операцій не відбувалося, про що свідчить відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по наданню послуг (перевезенню вантажу).

Як встановлено перевіркою, діяльність від імені прямого контрагента позивача - ТОВ «Дормашавто» здійснювалась невстановленими особами, за фактом чого порушена кримінальна справа; документи, якими оформлені взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, підписані від імені ТОВ «Дормашавто» неуповноваженою на те особою.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Шевченківською районною у місті Києві адміністрацією 06.09.2007 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС з 10.09.2007 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 01.10.2007 НОМЕР_3, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27.08.2012 р. по 07.09.2012 р. ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №1665/17-20/НОМЕР_1 від 21.09.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, 7-28.

05 жовтня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1772/17-20 форми «Р», яким позивачу за порушення пп.7.4.5 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 52 632,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 43 504,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 128,00 грн. (том І, а.с.29);

- №1774/17-20, яким позивачу за порушення пп.16.1.3. 16.1.4 п.16.1 ст.16 п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 29 833,23 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 23 866,58 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 966,65 грн. (том І, а.с.30).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 23 866,58 грн. та податковий кредит у розмірі 30 330,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Дормашавто», яке згідно висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, наданого службовою запискою від 12.03.2011 № 117/26-1/51 має ознаки фіктивності, а саме: підприємство не має складських приміщень, автомобільного або іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Кількість працюючих на вказаному підприємстві - 1 особа. Місцезнаходження підприємства не встановлено.

Досудовим слідством по кримінальній справі №71-00217, порушеній щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.2 ст.205 КК України, встановлено, що невиявлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності вчинили дії по створенню та придбанню ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в числі яких ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493). Використовуючи вказані фіктивні юридичні особи, невстановлені особи отримали можливість розпоряджатися банківськими рахунками, укладати від імені підприємств фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі. ТОВ «Дормашавто» зареєстрований на особу, що не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, згідно реєстраційних документів є громадянином Російської Федерації. Крім того, в постанові про порушення даної кримінальної справи (том І, а.с.166) вказується, що суб'єкти господарювання за адресами реєстрації ніколи не знаходилися, основні фонди та працівники у них відсутні.

Викладене свідчить про відсутність у ТОВ «Дормашавто» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також перевіркою правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не надано до перевірки податкові накладні, попередньо включені до податкового кредиту, за наслідками операцій з ТОВ «Карго-Партс», ТОВ «Спецторг трак», ТОВ «Карго-тек», ТОВ «Мотор сервіс Україна», ТОВ «Спец-автотехніка-М», ТОВ «Технічний центр «Анкотех» та інш. на загальну суму 10 124,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, при порівнянні банківських виписок, даних декларацій, реєстрів отриманих та виданих податкових накладним з ПДВ, та інформації контрагента-покупця ТОВ «ВТП «Промтеххім» перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань встановлено їх заниження в лютому 2011 року на суму 3 760,00 грн., чим порушено пп. 187.1 ст. 187, пп. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ФОП ОСОБА_3:

- пп.7.4.5 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень-вересень 2010 року, січень-лютий, квітень-листопад 2011 року у розмірі 44 214,00 грн.

- пп.16.1.3. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого неправомірно занижено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 866,58 грн. за вересень 2011 року.

Висновки Акту перевірки про порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, на загальну суму 10 124,00 грн., представником позивача в судовому засіданні не заперечувався.

Доводів щодо протиправності доводів Акту перевірки в частині заниження податкових зобов'язань на суму 3 760,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «ВТП «Промтеххім» позивачем у позовні заяві та його представником у судовому засіданні не наводилось.

З приводу висновків податкового органу про неправомірне формування валових витрат у розмірі 23 866,58 грн. та податкового кредиту у розмірі 30 330,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Дормашавто» судом встановлено наступне.

Як вбачається з наданих позивачем документів, ним було підписано договір №010911 від 01 вересня 2011 року з ТОВ «Дормашавто» (Перевізник, в особі заступника директора Ордашева М.Г.), за умовами якого останнє зобов'язувалося забезпечити перевезення вантажів критими автомобілями вантажопідйомністю до 20,50 тон.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.09.2011 р. №ОУ-0000082, від 01.09.2011 р. №ОУ-0000079, від 05.09.2011 р. №ОУ-00309, від 05.09.2011 р. №ОУ-0084, від 05.11.2011 р. №ОУ-0081, від 05.09.2011 р. №ОУ-0083, від 12.09.2011 р. №ОУ-00085, від 12.09.2011 р. №0000089, від 12.09.2011 р. №ОУ-0000086, від 12.09.2011 р. №ОУ-0092, від 19.09.2011 р. №ОУ-0144, від 19.09.2011 р. №ОУ-0145, від 19.09.2011 р. №ОУ-0146, від 24.09.2011 р. №ОУ-0293, №26.09.2011 р. №ОУ-0314, від 27.09.2011 р. №ОУ-0001008, від 28.09.2011 р. №ОУ-0001024 (том І, а.с.172-188), податкові накладні від 05.09.2011 р. №41 на загальну суму 16 468,25 грн., в т.ч. ПДВ - 2 744,71 грн., від 05.09.2011 р. №43 на загальну суму 8 244,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1 374,02 грн., від 05.09.2011 р. №42 на загальну суму 14 178,75 грн., в т.ч. ПДВ - 2 363,13 грн., від 05.09.2011 р. №56 на загальну суму 8 540,50 грн., в т.ч. ПДВ - 1 423,42 грн., від 12.09.2011 р. №137 на загальну суму 12 500,58 грн., в т.ч. ПДВ - 2 083,43 грн., від 12.09.2011 р. №138 на загальну суму 20 507,65 грн., в т.ч. ПДВ - 3 417,94 грн., від 19.09.2011 р. №221 на загальну суму 15 622,15 грн., в т.ч. ПДВ - 2 603,69 грн., від 19.09.2011 р. №222 на загальну суму 13 636,30 грн., в т.ч. ПДВ - 2 272,72 грн., від 19.09.2011 р. №223 на загальну суму 12 471,13 грн., в т.ч. ПДВ - 2 078,52 грн., від 24.09.2011 р. №293 на загальну суму 15 967,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2 661,27 грн., від 26.09.2011 р. №314 на загальну суму 20 534,73 грн., в т.ч. ПДВ - 3 422,45 грн., від 27.09.2011 р. №338 на загальну суму 6 080,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 013,33 грн., від 28.09.2011 р. №354 на загальну суму 1 995,00 грн., в т.ч. ПДВ - 332,50 грн. (том І, а.с.36-48) та товарно-транспортні накладні: від 14.09.2011 р., 25.09.2011 р., 26.09.2011 р., 08.09.2011 р., 10.09.2011 р., 16.09.2011 р. 15.09.2011 р., 13.09.2011 р., 09.09.2011 р., 07.09.2011 р., 06.09.2011 р. та інші (том ІІ, а.с.86-115, том ІІ, а.с.116-250, том ІІІ, а.с.1-41).

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ФОП ОСОБА_3 має право на відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Дормашавто».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з ТОВ «Дормашавто», з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат фізичною особою-підприємцем можна зробити також з положень пункту п.177.4 ст.177 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Статтею 177 Податкового кодексу України врегульовано питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб-підприємців або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у вищевказаному Інформаційному листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Дормашавто», оскільки останнє, як перевізник, не мало трудових ресурсів та основних фондів, зокрема транспортних засобів, необхідних для виконання зобов'язань по перевезенню вантажів за умовами договору від 01.09.2011 №010911, укладеного з позивачем.

Засновник та директор ТОВ «Дормашавто» в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких договорів, та податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, надання транспортних послуг не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Дормашавто».

Так, директором та засновником ТОВ «Дормашавто» згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с.225-226) значиться громадянин Російської Федерації ОСОБА_8.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_8 (том ІІ, а.с.32-34), допитаного в межах розслідування кримінальної справи, останній у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем погодився привезти до міста Києва пакет з документами, зі змістом яких не ознайомлювався, та підписати два документи на українській мові. Зміст підписаних документів йому не був відомий, оскільки ОСОБА_8 не володів українською мовою. Особа, яка супроводжувала ОСОБА_8 пояснила йому, що підписуючи вказані документи він стає представником фірми, яка здійснює вантажоперевезення з Україну в Росію і за це він буде отримувати дивіденди. Наміру використовувати ці документи та наміру здійснювати підприємницьку діяльність гр. ОСОБА_8 не мав, свідоцтво платника ПДВ він не отримував. В Україну приїздив лише з метою передачі та підписання документів за винагороду. Ніяких договорів, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку ОСОБА_8 не підписував, надання послуг перевезення не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Дормашавто». Довіреностей на здійснення реєстрації підприємства в органах державної влади та банківських установах ОСОБА_8 нікому не видавав.

В свою чергу, інший свідок, допитаний у кримінальній справі, ОСОБА_9, пояснила, що ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Дормашавто», були створені та використовувались протягом 2010-2011 років без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним СПД. Поставка товарів та надання послуг від вказаних фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювалось лише по документах, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались. Конвертація грошових коштів полягала в тому, що діючі підприємства, яким потрібна була готівка, замовляли послуги або придбання товарів у перелічених вище фіктивних підприємств. Вподальшому ці кошти перераховувались з рахунків фіктивних підприємств на підприємства, які мали надлишок не облікованої готівки. Вказані операції оформлювались лише по документах, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались. Згідно пояснень ОСОБА_9, вона вела «чорну бухгалтерію» зазначених фіктивних підприємств, на її ноутбуку встановлено бухгалтерію ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «Дормашавто». (том ІІ, а.с. 35-41).

Як вбачається з інформації, наданої Київським міським центром зайнятості, ОСОБА_8 як громадянин Російської Федерації не отримував дозвіл на роботу в Україні (лист від 02.03.2012 №14-1787, том ІІ, а.с.9).

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «Дормашавто» зареєстроване та провадить фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника та керівника, що є ознакою фіктивності даного підприємства.

Так, статтею 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Суд зазначає, що договір від імені ТОВ «Дормашавто» та податкові накладні були підписані від імені товариства Ордашевим Миколою Григоровичем як заступником директора.

В той же час, з пояснень гр. ОСОБА_10 вбачається, що він нікому не доручав вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Дормашавто» та не видавав ніяких довіреностей.

Суд зазначає, що за вимогами пп. 201.6, 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А відповідно до п. 16 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (чинного на момент існування спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Дормашавто», податкові накладні якого стали підставою для формування ФОП ОСОБА_3 валових витрат та податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування валових витрат та віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що його контрагент за договором був зареєстрований як юридична особа на час виписування податкових накладних, оскільки сама по собі наявність державної реєстрації учасників господарської операції за відсутністю реального здійснення господарської операції не є достатньою підставою для підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаній операції.

Як вбачається з наданих позивачем документів, ТОВ «Дормашавто» за умовами договору №010911 від 01 вересня 2011 року надавались послуги з перевезення вантажів у значному обсязі, про що свідчать, зокрема, надані позивачем товарно-транспортні накладні.

В той же час, в ході перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Дормашавто» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, що підтверджується, зокрема, висновком ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, наданого службовою запискою від 12.03.2011 № 117/26-1/51, згідно якого підприємство не має складських приміщень, автомобільного або іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Кількість працюючих на вказаному підприємстві - 1 особа. Місцезнаходження підприємства не встановлено.

Вказане підтверджується також отриманою на запит суду інформацією від державної податкової інспекції за місцем обліку ТОВ «Дормашавто» (том І, а.с. 60-165).

Так, згідно податкової декларації на прибуток підприємств ТОВ «Дормашавто» за ІІ-ІІІ квартал 2011 року випливає, що основні засоби (до складу яких належить також і транспортні засоби) у підприємства відсутні, про що свідчить відсутність амортизаційних відрахувань у рядку 05.1.3 АМ - «Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг» додатку СВ до вказаної декларації (том І, а.с.156).

На запит суду ДПІ у Голосіївському районі м. Києва також повідомлено, що звітність по формі №1-ДФ (податковий розрахунок сум виплачених доходів, нарахованих (сплачених) на користь платник податків і сум утриманих з них податків) вказане підприємство не подавало, що свідчить про відсутність у нього найманих працівників (том І, а.с. 60).

З інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної податкової служби України, вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Дормашавто» анульоване 16.03.2012, причина анулювання - вiдсутнiсть поставок та ненадання декларацiй.

Згідно інформації, наданої Київським МБТІ (вих. № 8846 від 02.03.2012), інформація про реєстрацію за ТОВ «Дормашавто» об'єктів нерухомого майна з період з 01.01.2008 р. по 20.02.2012 р. відсутня (том ІІ, а.с. 12-13).

Проаналізувавши обсяг транспортних послуг, що нібито надавались ТОВ «Дормашавто» згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних (том ІІ, а.с.86-115, том ІІ, а.с.116-250), суд звертає увагу на те, що одна особа не в змозі фізично їх виконати, тим паче, за відсутності основного засобу їх надання - транспортних засобів.

Доказів залучення основних засобів та трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів позивачем суду не було надано.

З наведеного вбачається відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності у сфері вантажних перевезень у зв'язку з відсутністю транспортних засобів та необхідної кількості персоналу, що свідчить про відсутність у ТОВ «Дормашавто» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

При цьому, виходячи із загальних правил та звичаїв щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з перевезення вантажів фактично не мали реального характеру, вони оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене укладеним договорам.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкових накладних та актів виконаних робіт) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору (правочину), укладеного між позивачем та ТОВ «Дормашавто», саме по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум валових витрат та податкового кредиту. Тобто фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Дормашавто».

В свою чергу, як зазначалось вище, висновки Акту перевірки про порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, на загальну суму 10 124,00 грн., представником позивача в судовому засіданні не заперечувався. Доказів, якими б спростовувались висновки акту перевірки про не надання до перевірки податкових накладних, попередньо включених до податкового кредиту, за наслідками операцій з ТОВ «Карго-Партс», ТОВ «Спецторг трак», ТОВ «Карго-тек», ТОВ «Мотор сервіс Україна», ТОВ «Спец-автотехніка-М», ТОВ «Технічний центр «Анкотех» та інш. на загальну суму 10 124,00 грн., позивачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 40 453,83 грн., а також з висновком про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23 866,58 грн. в порушення пп.16.1.3. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

Доводів щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року № 1772/17-20 в частині донарахування податкових зобов'язань на суму 3 760,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «ВТП «Промтеххім» позивачем не наводилось. Відтак, виходячи з підстав та меж позовних вимог, правомірність спірного рішення в даній частині судом не перевіряється.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2012 року № 1772/17-20, № 1774/17-20, то, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 18 березня 2013 року.