Постанова № 29994609, 12.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 року Справа № 812/944/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: Чернобай С.С. (довіреність № б/н від 18.01.2013 року);

від відповідача: Варламової І.В. (довіреність № 16676-10-028 від 23.11.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом приватного виробничого підприємства «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022201 та № 0000012201 від 03.01.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного виробничого підприємства «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» (далі - Позивач або ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ») до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач або ДПІ у м. Сєвєродонецьку) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022201 та № 0000012201 від 03.01.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 07.12.2012 року по 13.12.2012 року відповідачем проведено перевірку ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» за результатами якої складено акт від 20.10.2012 року № 1437/22-31337717 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010».

За результатами розгляду зазначеного акту, відповідачем 03.01.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 59273,74 грн., та № 0000012201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23511,00 грн. Зазначені рішення були отримані ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» 14.01.2013 року.

Позивач вважав, що вказані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки всі доводи податкового органу викладені у акті від 20.10.2012 року №1437/22-31337717 не ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, первинні документи, якими зафіксовані фінансові операції, залишені поза увагою.

Відповідач, робив висновок про те, що реальних господарських операцій між ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» не було, у зв'язку з тим, що ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», не мало транспортних засобів та виробничо-складських приміщень, інших умов необхідних для здійснення господарської діяльності, та зазначають про наявність розбіжностей за результатами автоматичного співставлення даних податкової звітності з ПДВ.

Позивач зазначив, що доводи відповідача про те, що ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» не мало можливості виконувати взяті на себе зобов'язання є суб'єктивними припущеннями ревізора, оскільки на момент здійснення господарських операцій між ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» у серпні, вересні 2011 року, контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичною особи, був платником податку на додану вартість, а відтак у підприємства були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам з вказаним контрагентом.

Позивач стверджував, що всі документи, які підтверджували факти реальності господарської операції між ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» та ТОВ ЛК «Укрстальресурс-2010» є в наявності у ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ», ретельно перелічені в акті перевірки, але не досліджувались і не брались до уваги відповідачем.

На підставі викладених у позові доводів позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000022201 та № 0000012201 від 03.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду аналогічні пояснення викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких, зокрема, посилався на таке.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку була проведена виїзна документальна перевірка ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010».

Як зазначено в акті перевірки, ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» включено до складу валових витрат підприємства та до податкового кредиту суми згідно накладних складених від імені ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010»

До перевірки не було надано документів, які підтверджують залучення третіх осіб при виконанні будівельних робіт.

Свідоцтво ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» про реєстрацію платника ПДВ анульовано, у зв'язку із внесенням в ЄДРПОУ запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

За результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності станом на 06.12.2011 року ТОВ «ЛК «Укрстальресурс 2010» має розбіжності, а саме: в частині заниження податкового зобов'язання за вересень 2011 року - на суму ПДВ 612900,00 грн.; в частині заниження податкового кредиту за вересень 2011 року - на суму ПДВ 168400,00 грн.

Враховуючи наведене, ДПІ встановлено, що ТОВ «ЛК «Укрстальресурс 2010» відноситься до категорії - податкова яма.

Відсутність у ТОВ «ЛК «Укрстальресурс 2010» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст.3 Господарського Кодексу України та відсутність економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та послуг.

Враховуючи наведене відповідач вважав, що фінансово-господарські взаємовідносини ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс 2010» не направлені на здійснення реальних господарських операцій.

За таких підстав, позивач вважав, що у позивача відсутнє право на включення до валових витрат сум по операціях з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс 2010», а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені обґрунтовано.

Обґрунтовуючи свої доводи викладеним у запереченні, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (аркуші справи 123-125).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та відповідні їм правовідносини та надавши оцінку доказам, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - приватне виробниче підприємство «Союзенергоремонт» зареєстроване 28.02.2001 року виконавчим комітеті Сєвєродонецької міської ради Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 28.02.2001 року № 04052057Ю0010315 (аркуш справи 8, 24-39, 45, 46).

Позивач - ПВП «Союзенергоремонт» взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 13.03.2001 року за № 47, станом на 20.12.2012 року перебуває на обліку у відповідача (аркуш справи 9).

З 07.12.2012 року по 13.12.2012 року відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПВП «Союзенергоремонт», за результати проведення якої був складений акт від 20.12.2012 року № 1437/22-31337717 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПВП «Союзенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 03.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс - 2010» (аркуші справи 8-21).

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ПВП «Союзенергоремонт» п.138.1., п.138.2., 138.8., п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України занижено податок на прибуток на загальну суму 23511,00 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року у сумі 23511,00 грн.; п.198.3., 198.6 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість на загальну суму 47418,99 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 35356,92 грн., вересень 2011 року - 12062,07 грн. (аркуш справи 20).

На підставі акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000022201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 59273,74 грн., та № 0000012201 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23511,00 грн. Зазначені рішення були отримані ПВП «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» 14.01.2013 року (аркуш справи 22, 23).

Розглядаючи правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень суд виходить з такого.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8. ст.138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, оскрім інших витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.185.1 ст185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачене, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В ході судового засідання було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010».

На підтвердження формування позивачем податкового кредиту та правильності віднесення валових витрат у перевіряємий період, суду були надані належним чином оформлені копії первинних та бухгалтерських документів.

Так, відповідно до Договору підряду від 15.04.2011 року № 11/04-А про виконання робіт, укладений між ПВП «Союзенергоремонт» (Замовник) та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (Підрядник), Замовник доручав, а Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи по демонтажу гранбашти корпусу № 762. За виконану роботу замовник сплачував підряднику суму в розмірі 45514,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7585,67 грн.) (аркуші справи 120-122).

Крім того, згідно з Договором підряду від 04.05.2011 року № 11/07 про виконання робіт, укладений між ПВП «Союзенергоремонт» (Замовник) та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (Підрядник), Замовник доручав, а Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи. За виконану роботу замовник сплачував підряднику суму в розмірі 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8333,34 грн.) (аркуші справи 116, 117).

А також, згідно з договором підряду від 27.07.2011 року № 11/10 про виконання робіт, укладений між ПВП «Союзенергоремонт» (Замовник) та ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (Підрядник), Замовник доручав, а Підрядник зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи. За таку роботу замовник сплачував підряднику суму в розмірі 300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн.) (аркуші справи 118, 119, 199).

Позивачем надано суду фотографії об'єкту на якому здійснювалися ремонтно-будівельні роботи ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» із зазначенням характеру відповідних робіт (аркуші справи 200-201а).

Відповідно до штатного розпису підприємства позивача від 02.09.2011 року та від 01.08.2011 року на підприємстві рахується директор, бухгалтер та нач. участка (аркуші справи 72, 73). Враховуючи зазначене, позивач будучі ген. підрядником до виконання зазначених будівельно-ремонтних робіт залучив суб. підрядника - ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010».

На виконання умов зазначених договорів від імені ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» були оформлені первинні документи щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт (видатки) за травень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 року (аркуші справи 56, 95, 99, 103, 106, 110, 113); акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 року (аркуші справи 57, 96-98, 100-102, 104, 105, 107-109, 111, 112, 114, 115); відомості використаних ресурсів видатків ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» (видатки - по факту) (аркуші справи 139-145, 148, 149); підсумкова відомість ресурсів (видатки по факту) (аркуш справи 146), відомості використаних ресурсів видатків ПВП «Союзенергоремонт» (видатки - по факту) (аркуші справи 147, 150).

Суд констатує належне декларування позивачем у перевіряємий період показників податкових зобов'язань, податкового кредиту, що підтверджується копіями декларацій з податку на додану вартість ПВП «Союзенергоремонт» (аркуші справи 60, 61, 74, 75, 78, 79).

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу при перевірці та суду під час судового розгляду справи належним чином оформлені податкові накладні за перевіряємий період по контрагенту ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» згідно з якими формувався податковий кредит (аркуші справи 83-88).

Отриманні позивачем від ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» податкові накладні належним чином відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (аркуші справи 59, 76, 77, 80-82).

На підставі рахунків № 10 від 28.09.2011 року, № 871 від 05.09.2011 року, № 865 від 28.08.2011 року, № 874 від 12.09.2011 року та № 870 від 26.09.2011 року (аркуші справи 151-155), позивачем були оплачені ремонтно-будівельні роботи ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», що підтверджується платіжними дорученнями № 25 від 14.05.2011 року, № 88 від 02.09.2011 року, № 86 від 22.08.2011 року, № 68 від 11.08.2011 року, № 65 від 06.08.2011 року, № 87 від 30.08.2011 року, № 94 від 13.09.2011 року, № 95 від 13.09.2011 року, № 99 від 20.09.2011 року, № 124 від 30.09.2011 року (аркуш справи 55, 62-64, 89-94).

Всі зазначені первинні та бухгалтерські документи є безпосередніми доказами отримання послуг від ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», а отже і підтвердженням реальності господарських операцій, що виникли за укладеними договорами.

Крім того, об'єкт відносно якого здійснювались ремонтно-будівельні роботи знаходиться на території охороняємого підприємства ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», на підтвердження допуску на охороняєму території до робіт будівельників, доставки будівельних матеріалів та спеціальної техніки позивачем надано листи-запити № 366 від 23.08.2011 року, від 22.08.2011 року, від 05.09.2011 року, від 05.09.2011 року, № 337 від 10.08.2011 року, від 08.08.2011 року, 26.08.2011 року, від 20.06.2011 року, № 31 від 22.06.2011 року, № 56 від 29.08.2011 року, № 25 від 16.05.2011 року, № 25 від 26.05.2011 року, від 25.05.2011 року, № 315 від 03.08.2011 року, № 382 від 31.08.2011 року, 822/2 від 29.05.2011 року, № 803 від 08.09.2011 року, № 806 від 09.09.2011 року, № 813 від 13.09.2011 року, № 821 від 15.09.2011 року, № 823 від 16.09.2011 року, 837 від 26.09.2011 року, № 142 від 29.09.2011 року, договір на виконання авто-послуг № 15 Т/20-06 від 20.06.2011 року (аркуші справи 65-71, 156-174).

Послуги спеціальної техніки (автокрану) були надані та оплачені відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000140, № ОУ-0000112, № ОУ-0000113, рахунків-фактур № 44/09 від 15.09.2011 року, № 44/06 від 22.06.2011 року та платіжного доручення № 35 від 22.06.2011 року (аркуші справи 176-181). Будівельні матеріали до зазначеного об'єкту були доставлені відповідно до товарно-транспортних накладних № 05/11, 08/11, 09/11, 007, 06/11, 06/12, 09/11, 10/11, 11/11, 13/11, 14/11, 05/11, 16/11, 17/11, 18/11 (аркуші справи 182-198).

Слід також зазначити, що ремонтно-будівельні роботи проводились відповідного до затвердженого проекту виробництва робіт на здійснення заміни зовнішніх стінових панелей механоскладального цеху ЗАТ «Лисичанський машинобудівний завод», який отримав позитивний висновок центру технічної експертизи № 37057031-03-0373.11 від 25.05.2011 року, зазначена експертиза була оплачена позивачем відповідно до рахунку на оплату № 230 від 16.05.11 року, її проведення та виконання підтверджується актом надання послуг № 230/11 та договором № 230 від 16.05.2011 року (аркуші справи 137, 138, 215-234).

Слід враховувати, що ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» на момент вчинення господарської операції із позивачем було зареєстровано у якості юридичної особи та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами (аркуші справи 202-208, 211, 212). ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» має ліцензію серії АВ № 558240 щодо здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури (аркуш справи 207).

Таким чином, у розумінні Закону № 996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, перелічені документи, отримані позивачем як підтвердження господарських відносин із ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» є первинними документами, та мають необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Відтак, сформовані позивачем валові витрати за відповідний звітний період та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачена в ціні наданої ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» послуги (придбаного товару), відповідає вимогам п.198.6 ст.198, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, безпідставним не врахування валових витрат та виключення зі складу податкового кредиту відповідачем сум ПДВ, сплачених позивачем на адресу ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» за надані ремонтно-будівельні послуги.

Крім того, як вбачається із акту перевірки ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» не здійснювало фактичних послуг (робіт) на адресу підприємства позивача. Взаємовідносини позивача із ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» направлені на навмисне ухилення від оподаткування за рахунок формування податкового кредиту по угодам укладеним без мити реального настання правових наслідків. Неспроможність ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» здійснювати відповідні господарські операції із позивачем була зафіксована у актах від 16.11.2011 року № 474/23-00/37177992 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період серпень 2011 року», від 06.12.2011 року № 507/23-20/37177992 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «С-ТЕЛ» за період вересень 2011 року» (аркуші справи 132-136). Однак, судом не приймається до уваги зазначені акти перевірки ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010», оскільки вони не мають жодного відношення до предмету розгляду справи, а також підтверджують лише факт неможливості проведення відповідної перевірки та не можуть бути доказом відсутності господарських операцій із позивачем.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 та ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Взагалі первинні документи тільки фіксують здійснення господарської операції які відбулися та результати яких необхідні відображати в бухгалтерському та податковому обліку. Усі документи оформлені відповідності до вимог законодавства, та відповідно до таких документів на підприємстві здійснюється бухгалтерський та податковий облік.

Перелічені первинні документи, які були надані позивачем як до перевірки так під час розгляду справи відповідають вимогам Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При цьому слід зазначити, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення, документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг.

Жодна норми Податкового Кодексу України, та порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не наділяють посадовим осіб державної податкової служби правом робити висновки про відсутність мети використання придбаних товарів (послуг).

Також, у відповідності до п.5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 «Про затверджена Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяці квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірка первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій у позивача є в наявності, надано до перевірки і суду, та оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчить про те, що при проведенні перевірки податковий орган використовував лише непідтверджену інформацію та припущення. При цьому, не було враховано документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Фактично, акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове значення.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто, повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи із змісту ч.3 ст.228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судової порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків, е висновки про порушення у сфері| податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття неправомірних податкових повідомлень - рішень.

Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючі таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. При формуванні позивачем податкового кредиту, були дотримані передбачені законом підстави.

Крім того, статтею 204 ЦК України передбачена презумпції правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якій його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, які вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону. Жодних норм Закону, якому суперечить укладені з ТОВ «ЛК «Укрстальресурс-2010» правочини не існує.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оспорюванні податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті в супереч вимогам діючого законодавства, не ґрунтуються на первинних документах, та суперечать вимогам Податкового Кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягатимуть скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного виробничого підприємства «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022201 та № 0000012201 від 03.01.2013 року, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000022201 та № 0000012201 від 03.01.2013 року, винесені державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби у відношенні приватного виробничого підприємства «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ».

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного виробничого підприємства «СОЮЗЕНЕРГОРЕМОНТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 827,85 грн.(вісімсот двадцять сім гривень вісімдесят п'ять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15 березня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін