Постанова № 29994579, 06.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року 810/561/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Дьяконова О.М.,

від відповідача - Чабан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2013 № 23.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення порушує його права як платника податків і не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на те, що митним органом неправомірно нараховано податкове зобов`язання за платежем антидемпінгове мито на товари вже після здійснення перевірки задекларованих відомостей під час проходження процедури митного оформлення товарів, які пропущені через митний кордон України і проставлення на ВМД відмітки «Під митним контролем», адже позивачем були сплачені всі суми, які узгоджені відповідачем, про що зазначено у кожній ВМД. Тому, на думку позивача, є безпідставним посилання відповідача у спірному податковому повідомленні-рішенні на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, оскільки повторного визначення податкових зобов'язань контролюючим органом закон не допускає.

Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами перевірки, якою встановлено не сплату позивачем при митному оформленні товару антидемпінгового мита, передбаченого Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД - 216/2009/4402-37. Як стверджує позивач, ним ввозився і розмитнювався товар у період, коли дія вказаного рішення була зупинена, а також коли дане рішення було скасовано судом, тому підприємство не було зобов'язано нараховувати і сплачувати антидемпінгове мито.

У ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив і просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД - 216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» визнано правомірним, тому визначені у даному рішенні антидемпінгові заходи підлягають застосуванню протягом усього строку, на які вони запроваджувались, в тому числі і у періоді зупинення даного рішення судом - з 12.03.2010 по 15.09.2010, і у період його скасування судом з 25.11.2010 по 16.03.2011. Тому, відповідачем правомірно на підставі норм Митного кодексу України проведено перевірку та визначено суму податкового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом, на підставі підпункту 1 пункту 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, наказу Київської регіональної митниці від 11.12.12 № 1457-к «Про тимчасове переведення працівників митниці», наказу Київської регіональної митниці від 14.12.12 № 1225 «Про проведення невиїзної документальної перевірки» посадовими особами Київської регіональної митниці у термін з 18.12.2012 по 27.12.2012 проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ПАТ «Альба Україна» (код ЄДРПОУ 22946976) вимог законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні у Київській регіональній митниці товару за кодом 9018 31 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів «Шприци» походженням з Королівства Іспанія за період з 01.01.2010.по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 28.12.2012 № н/78/12/100000000/22946976 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, в ході її проведення встановлено, що у період з 01.01.2010 по 31.12.2011 позивач імпортував товар - шприци ін'єкційні одноразового застосування «BD DISCARTI™ II» з голками та без голок (об'ємом 2мл, 5мл, 10мл, 20 мл), виробник - «Becton Dickinson S.А.», країна виробництва - Іспанія, за кодом згідно УКТ ЗЕД 9018 31 10 00 (ставка ввізного мита 0%), по 15 вантажним митним деклараціям від 22.06.10 №100000026/2010/840736, 21.07.10 № 100000026/2010/840887, від 02.09.10 №100000026/2010/841115, від 20.10.10 № 100000026/2010/841511, від 11.11.10 №100000026/2010/841685, від 15.11.10 № 100000026/2010/841702, від 01.12.10 №100000026/2010/841850, від 02.12.10 № 00000026/2010/841868, від 28.12.10 №100000026/2010/842087, від 07.02.11 №100130001/2011/380157, від 08.04.11 №100160000/2011/380544, від 04.05.11 № 100160000/2011/380669, від 02.11.11 №100210000/2011/381932, від 02.11.11 №100210000/2011/381934, від 28.12.11 №100210000/2011/382337.

Відповідно до сертифікатів про походження товарів, задекларованих по ВМД, країною походження товарів є Королівство Іспанія.

Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД-216/2009/4402-37 при митному оформленні шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних об'ємом 5 мл, походженням з Королівства Іспанія, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом « 9018311000», необхідно застосовувати остаточні антидемпінгові заходи у вигляді антидемпінгового мита у розмірі 10,54 % від митної вартості товару, об'ємом 10 мл, походженням з Королівства Іспанія, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом « 9018311000», необхідно застосовувати остаточні антидемпінгові заходи у вигляді антидемпінгового мита у розмірі 196,38 % від митної вартості товару.

Не сторінці 3 Акта перевірки, митним органом зазначено, що у березні 2010 року ТОВ «Фогт Медікал Логістік», ТОВ «Медік-О-Планет» та ТОВ «Альянс Фарм» звернулися до суду з позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про визнання протиправним та скасування Рішення № АД - 216/2009/4402-37 від 29.09.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 у справі № 2а-3851/10/2670 зупинено дію вказаного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено та ухвалою від 15.09.2010 скасовано заходи забезпечення адміністративного позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, а рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД - 216/2009/4402-37 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 скасовано, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 залишено в силі.

Враховуючи, викладене, відповідач дійшов висновку, що імпортовані позивачем товари підпадають під дію Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД-216/2009/4402-37, до них мають застосовуватись антидемпінгові заходи, а саме антидемпінгове мито у розмірі 10,54% і 196,38 % від митної вартості товару.

Проте, як виявлено перевіркою, у порушення вимог статті 13 Закону України від 05.02.92 № 2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф» і пункту 2.4 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, за вказаними ВМД ПАТ «Альба Україна» не було нараховано та сплачено антидемпінгове мито, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті антидемпінгового мита у розмірі 1381552,86 грн.

Таким чином, за результатами перевірки, митний орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД - 216/2009/4402-37, статей 4, 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф», а також заниження вказаним суб'єктом податкового зобов'язання на суму антидемпінгового мита 1381552,86 грн. для шприців ін'єкційних з полімерних матеріалів одноразового застосування об'ємом 5 та 10 мл, походженням з Королівства Іспанія, оформлених у митному режимі «імпорт».

Розрахунок несплачених митних платежів за вантажними митними деклараціями визначений у додатку 1 до Акта перевірки, в якому відповідачем наведено перелік ВМД за якими донараховано податкове зобов'язання, а саме:

- ВМД від 22.06.10 №100000026/2010/840736 (вказана двічі з урахуванням розмитнення товару - шприців об'ємом 5 мл. та 10 мл.);

- ВМД від 21.07.10 № 100000026/2010/840887;

- ВМД від 02.09.10 № 100000026/2010/841115;

- ВМД від 11.11.10 №100000026/2010/84168;

- ВМД від 01.12.10 № 100000026/2010/841850 (вказана двічі з урахуванням розмитнення товару - шприців об'ємом 5 мл. та 10 мл.);

- ВМД від 02.12.10 № 100000026/2010/841868;

- ВМД від 28.12.10 № 100000026/2010/842087;

- ВМД від 07.02.11 №100130001/2011/380157.

Представник відповідача також підтвердив в ході судового розгляду ту обставину, що антидемпінгове мито було донараховано позивачу лише по тим ВМД, які зазначені у вказаному розрахунку.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі Акта невиїзної документальної перевірки від 28.12.2012 № н/78/12/100000000/22946976 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 № 23, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито у розмірі 1381552,86 грн.

Не погоджуючись із рішенням прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини між позивачем та митницею виникли з питань нарахування податкових зобов'язань з антидемпінгового мита на товари що ввозяться на митну територію України та оформлення податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки, які у 2010-2011 роках регулювалися нормами Закону України «Про Єдиний митний тариф», Митного кодексу України чинного до 01.06.2012, а також Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 в частині щодо проведення відповідачем перевірки позивача 28.12.2012 року.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний корон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулювалися Митним кодексом України, (чинного в редакції на момент ввезення та митного оформлення товару).

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (чинного в 2010-2011 роках) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пунктом 19 цієї статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Частинами 1, 2 статті 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України (чинного у 2010-2011роках) митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації затверджений наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005, зареєстрованого Міністерством юстиції України № 439/10719 від 27.04.2005 (який був чинним на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття вантажної митної декларації до оформлення та здійснення митного контролю. Кожного разу при оформленні ВМД, пропуску товару у вільний обіг відповідач здійснює митний контроль, який включає в себе, зокрема, згідно пункту 23 вказаного Порядку № 314 перевірку правильності нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за вантажно-митною декларацією та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства згідно з поданими документами.

Отже митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний контроль України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

При цьому, відповідно до статті 60 Митного кодексу України (чинного до 01.06.2012) незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Також, стаття 351 Митного кодексу України, який набрав чинності з 01.06.2012, передбачає, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Таким чином аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Однак, у ході судового засідання представником відповідача не доведено суду наявності обґрунтованої підозри щодо порушення позивачем митного законодавства України під час ввезення вищевказаного товару на територію України у 2010-2011 роках. Адже, як пояснив суду представник відповідача, а також як вбачається зі змісту Акта перевірки, в якому відповідач посилається на лист від 30.03.2011 № 11/2-10.14/5284-ЕП Держмитслужби про відновлення дії рішення, зобов'язання донараховано позивачеві саме у зв'язку з підстав відновлення дії Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД - 216/2009/4402-37. Таким чином, відповідачем не доведено суду обставин наявності вини позивача, яка є обов'язковою умовою відповідальності.

При цьому, надаючи правову оцінку обставинам оскаржена вказаного рішення у судовому порядку відповідач вважає, що ухвала про забезпечення позову, яка була прийнята 12.03.2010 Окружним адміністративним судом м. Києва, лише мала на меті відстрочення виконання цього рішення до встановлення судом правомірності його прийняття.

Проте, такі висновки митного органу про відстрочення виконання вимог Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД - 216/2009/4402-37 ухвалою суду є помилковими, оскільки судами не було відстрочено виконання вимог вказаного рішення, а саме зупинено дію вказаного рішення від 29.09.2009 в порядку забезпечення позову згідно з вимогами статтей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, що не є тотожним поняттю відстрочення виконання вимог рішення.

Крім того, слід зазначити, що забезпечення позову має на меті не відстрочення виконання оспорюваного рішення, а зупинення його дії до вирішення спору по суті у зв'язку з чим зупиняється дія оскаржуваного рішення до вирішення справи по суті, виходячи з вимог статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто у період розгляду даної адміністративної справи, а саме, з моменту прийняття ухвали про забезпечення позову від 12.03.2010 по 15.09.2010 (дата прийняття ухвали про скасування заходів забезпечення позову) оскаржуване Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД - 216/2009/4402-37 не діяло та митниця не мала правових підстав для застосування цього рішення.

Як вбачається із наданих суду копій вантажних митних декларацій, а саме: ВМД від 22.06.10 №100000026/2010/840736; ВМД від 21.07.10 № 100000026/2010/840887; ВМД від 02.09.10 № 100000026/2010/841115, під час здійснення митного контролю у вищевказаний період (з 12.03.2010 по 15.09.2010) позивачем було дотримано чинних нормативних актів щодо нарахування та повноти сплати податків і зборів, у зв'язку з чим відповідачем були здійснені всі необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом проставлення відбитку штампу «Сплачено», «Під митним контролем» та товар був випущений у вільний обіг.

У подальшому, як встановлено судом, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД - 216/2009/4402-37.

25.11.2010 постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-3851/10/2670 було скасовано постанову суду першої інстанції від 15.09.2010, позовні вимоги задоволено та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД - 216/2009/4402-37. Зазначена постанова набрала законної сили у відповідності до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її проголошення, тобто з 25.11.2010р.

14.12.2010 Держмитслужба України листом за № 11/11-10.21/16045-ЕП направила зазначену постанову апеляційної інстанції від 25.11.2010 до регіональних митниць для використання у роботі.

16.03.2011 ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 було скасовано, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 залишено в силі.

Таким чином, у період з 01.11.2010 по 15.03.2011 підстави для застосування вказаного рішення у відповідача були відсутні. Саме у цей період позивачем були оформлені ВМД, зокрема, від 11.11.10 №100000026/2010/84168; від 01.12.10 № 100000026/2010/841850, від 02.12.10 № 100000026/2010/841868; від 28.12.10 № 100000026/2010/842087, від 07.02.11 № 100130001/2011/380157.

Про це також свідчить і лист Державної митної служби України від 03.12.2012 № 11.1/1.2-14/13574-ЕП в якому зазначено, що несплата антидемпінгового мита стала наслідком того, що платники податків діяли відповідно до чинних судових рішень, які відповідно до вимог законодавства підлягали обов'язковому виконанню.

У відповідності до вимог статті 124 Конституції України, статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ході судового розгляду даної справи відповідачем не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення та донарахування зобов'язань позивачеві по сплаті антидемпінгового мита у період зупинення дії, а також скасування Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД-216/2009/4402-37.

При цьому, є безпідставними та не можуть бути покладено в основу даного рішення твердження відповідача про те, що ухвала про зупинення дії оскаржуваного акта має на меті відстрочення виконання вимог такого акта до встановлення судом правомірності його прийняття, оскільки статтею 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-ХІІ встановлено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем ввозився товар на митну територію України саме у період, коли були відсутні правові підстави для застосування положень даного рішення про що також свідчать і дії відповідача щодо пропуску товару через митний кордон України шляхом проставлення відбитків штемпелів «Сплачено», «Під митним контролем» та випуск товару у вільний обіг.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у запереченнях на адміністративний позов на судову практику, а саме, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 у справі № 815/879/13-а, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 у справі № 811/127/13-а, які, на думку позивача, підтверджують правомірність дій митниці з таких підстав.

Стаття 2442 Кодексу адміністративного судочинства встановлює обов'язковість для всіх суб'єктів владних повноважень рішень лише Верховного Суду України, які прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, аналіз судової практики свідчить про те, що судами також приймаються рішення, якими скасовуються податкові повідомлення-рішення митних органів щодо нарахування антидемпінгового мита на підставі Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 № АД-216/2009/4402-37 за ввезення аналогічних товарів, зокрема, це постанова від 22.01.2013 Харківського окружного адміністративного суду у справі № 13732/12/1070 та постанова від 06.02.2013 Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/99/13-а.

Відповідно до статтей 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, при прийнятті зазначеного рішення, суд керується верховенством права, принципом законності відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про те, що спірне податкове повідомлення від 23.01.2013 № 23 прийнято відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та безпідставно, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування коштів суду не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 23.01.2013 № 23.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 березня 2013 р.