Рішення № 29993224, 13.03.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2013 Справа № 920/193/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стара аптека»,

м. Суми

до відповідачів: 1. Сумської міської ради, м. Суми

2. Виконавчого комітету Сумської міської ради

про визнання права власності

СУДДЯ ДЖЕПА Ю. А.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бохонько Н.А. (довіреність б/н від 11.02.13 р.);

Ковтуненко О.О. (довіреність б/н від 11.02.13 р.);

Від відповідачів: 1. не прибув

2. не прибув

При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

Суть спору: Позивач просить суд визнати право власності на нерухоме майно - котельню, розташовану за адресою м. Суми, вул. Троїцька, 28-а.

Представником позивача 08.02.2013 р. було надане клопотання, в якому просить суд виключити з числа відповідачів Сумську міську раду та залучити до справи іншого відповідача - виконавчий комітет Сумської міської ради. З урахуванням обставин справи суд відповідно до вимог ст. 24 ГПК України залучив до участі в справі в якості другого відповідача виконавчий комітет Сумської міської ради.

Представник другого відповідача в судове засідання надав клопотання № 107/07-15/11 від 07.02.2013 р., в якому просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмета спору), обґрунтовуючи тим, що Сумською міською радою не вчинено жодних дій або бездіяльності, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Окрім цього, зазначає, що позивач в позові посилається на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України, причому не у зв'язку з тим, що його право оспорюється або не визнається іншою особою, а внаслідок того, що котельня не була включена до акту прийняття в експлуатацію і в подальшому відповідно не була включена в свідоцтво про право власності.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження в справі. Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволені заявленого представником 2-го відповідача клопотання про припинення провадження в даній справі за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2013 р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати нежиле приміщення - будівлю котельної розміром 4,77х5,70 площею 27 кв. м., позначену в технічному паспорті на громадські будівлі, плані присадибної дільниці за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 28-а, під літерою «Б» - частиною лікувально-оздоровчого комплексу, розташованого за тією ж адресою та визнати на неї право власності позивача.

Представники 1-го та 2-го відповідача в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи вищезазначене, справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

23.04.2002 року позивач одержав від управління ДАБК (Управління державного архітектурно-будівельного контролю при управлінні містобудування та архітектури) Сумської області дозвіл на виконання будівельних робіт, а саме: будівництво лікувально-оздоровчого комплексу на земельній ділянці, розташованій за адресою м. Суми, вул. Дзержинського (район дитячої лікарні), що підтверджується копією дозволу на виконання будівельних робіт № 32 2002 від 23.04.2002 року (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2003 року Державною технічною комісією закінчений будівництвом об'єкт був прийнятий в експлуатацію, що підтверджується копією акту (а.с. 10-11), згідно з яким прийнятий до експлуатації лікувально-оздоровчий комплекс загальною площею 782,8 кв.м. Даний акт затверджений рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 640 від 07.10.2003 року (а.с. 12-13).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради за № 645 від 07.10.2003 року об'єкту була присвоєна поштова адреса: м. Суми, вул. Дзержинського, 28-А (у зв'язку із перейменуванням на час розгляду справи - вул. Троїцька, 28-А), що підтверджується копією вказаного рішення (а.с 14-15).

На підставі вищезазначених рішень виконкому Сумської міської ради позивачу 07.11.2003 р. було видано свідоцтво про право власності (а.с. 16) лише на частину лікувально-оздоровчого комплексу - будівлю загальною площею 782,8 кв.м.

Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» також було зареєстровано право власності позивача лише на нежиле приміщення - будівлю лікувально-оздоровчого комплексу загальною площею 782,8 кв.м, що підтверджується копією технічного паспорту ( а.с. 27-31).

Будівля лікувально-оздоровчого комплексу та котельня розташовані на земельній ділянці площею 0,1100 га за адресою м. Суми, вул. Троїцька, 28-А, яка знаходиться у власності Сумської міської ради і орендується позивачем з 22.05.2012 року, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки з додатками (а.с. 18-20). Строк дії договору до 29.02.2017 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт було включено лише частину нежитлових будівель лікувально-оздоровчого комплексу - будівлю лікувально-оздоровчого комплексу, загальною площею 782,8 кв.м., оскільки комісією при прийнятті в експлуатацію помилково не було включено до Акту прийняття в експлуатацію котельню, площею 27 кв.м, яка розташована за вказаною адресою і яка є невід'ємною частиною лікувально-оздоровчого комплексу, оскільки ця котельня була спроектована разом з основною будівлею оздоровчого комплексу, без цієї котельні державна комісія не прийняла б в експлуатацію сам лікувальний комплекс, оскільки комунікації опалення та водопостачання лікувального комплексу проводиться саме через цю котельню.

В судовому засіданні позивач зазначив, що звертався до виконкому Сумської міської ради з проханням включити до свідоцтва про право власності котельню, проте останній відмовив, посилаючись на те, що у нього відсутні повноваження до вчинення зазначених дій.

Внаслідок помилкового невключення котельні до Акту прийняття в експлуатацію, ця котельня в подальшому не була включена в свідоцтво про право власності лікувального комплексу, тому позивач був змушений звертатися до суду для захисту свого права власності.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно технічного паспорту (а.с. 27-29) та плану присадибної дільниці по вул. Дзержинського (на сьогодні - вул. Троїцькій), 28-А, загальна площа спірного нежитлового приміщення - котельні, позначеної буквою «Б», складає 27 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що казане вище нежитлове приміщення належить до нерухомих речей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 181 ЦК України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Вимогами ч. 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

При цьому, вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в ч. 1 ст. 317 ЦК України, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Підстави набуття права власності визначені положеннями статті 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Стара аптека» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28-А, код 23822986) право власності на нежиле приміщення - будівлю котельної площею 27 кв. м., позначену в технічному паспорті на громадські будівлі, плані присадибної дільниці за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 28-А, під літерою «Б».

Повне рішення складено 18.03.2013 року.

СУДДЯ Ю. А. ДЖЕПА