Рішення № 29991442, 15.03.2013, Алчевський міський суд Луганської області

Справа №406/742/13

№2/406/538/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року м.Алчевськ

Алчевський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Вискребенцева Л.Б.,

при секретарі Бедненко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини , -

В с т а н о в и в :

Сторони в період з 21.10.2000 р. до 28.08.2003 р. перебували у шлюбі та від спільного проживання мають доньку Альону, народження 17.05.2001 р.

Після розірвання шлюбу дитина стала проживати з позивачкою, а з відповідача на її утримання у судовому порядку стягнуті аліменти на користь позивачки у розмірі 25% усіх видів доходів.

Посилаючись на те, що у звязку з навчанням дитини у дитячих музикальній та художній школах та відвідуванням танцювального гуртка, а також з літнім оздоровленням доньки вона несе додаткові витрати, в яких відповідач участі не бере, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

При цьому позивачка просила стягнути додаткові витрати, понесені нею в межах трирічної давності, розмір яких після декількох уточнень вона визначила у 5 962,64 грв.

У судовому засіданні позивачка свої уточнені позовні вимоги підтримала; відповідач позов не визнав.

Вислухавши доводи сторін та пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, суд визнає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

При цьому суд виходив з наступного:

у відповідності до положень ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо).

При цьому розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Приведена норма закону, означає, по-перше, що той з батьків з ким проживає дитина, не звільняється від додаткових витрат, але має право на їх відшкодування від іншого з батьків; по-друге формулює визначення необхідних для цього особливих обставин, а по-третє надає суду право визначати розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, враховуючи при цьому обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які повна посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цих кодексом.

Суд визнає в цілому правомірність віднесення позивачкою до додаткових витрат на дитину витрати, повязані з навчанням у дитячих музикальній та художній школах, відвідуванням танцювального гуртку, а також витрати, повязані з лікуванням та оздоровленням дитини.

Достатніми та переконливими визнаються судом і докази на підтвердження як самИх додаткових витрат так і їх розміру (а.с.10-27, 64-71).

Разом з тим, на переконання суду, частина доведених позивачкою додаткових витрат на дитину, має бути взята позивачкою на себе, адже із змісту ст.185 СК України випливає, що додаткові витрати мають нести обидва із батьків.

Визначаючи розмір участі відповідача у додаткових витратах, суд враховував, що в період за який сформувалися витрати (2010 р. 2012 р.), він сплачував аліменти у середньому розмірі 1300грв. на місяць, сплативши в цілому за вказаний період аліменти на користь позивачки близько 35 тис. грв.

В той же самий період часу середньомісячна заробітна плата позивачки (за її словами) була приблизно співмірною з середньомісячним розміром аліментів.

Таким чином, на переконання суду, участь відповідача в утриманні дитини у матеріальному вимірі була значно вагомішою, ніж участь позивачки.

З урахуванням наведеного, суд визначає розмір участі відповідача у додаткових витратах, як 1\4 від цих витрат, тобто 1 490,66 (5 962,64 грв. : 4 ).

Суд залишає поза своєю увагою посилання позивачки, спрямовані на взяття судом до уваги тієї обставини, що фактично додаткові витрати були значно більшими, ніж вона зібрала доказів на їх підтвердження. Адже врахування цієї обставини, позбавленої конкретності, означало б постановлення рішення не на доказах, а на припущеннях, що є не припустимим.

Суд визнає безпідставним намагання відповідача заперечити належність доказів витрат та їх розміру, на які посилалася позивачка як на додаткові. Адже, як вбачається із положень ст.185 СК України, витрати, повязані з розвитком здібностей дитини та її хворобою, відносяться до додаткових витрат.

Стосовно доказів щодо розміру додаткових витрат, належність яких відповідач ставив під сумнів, суд визнає належними та допустимими.

На підставі наведеного, керуючись ст.185 СК України, ст.213-215 ЦПК України, суд , -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (інн. невідомий), на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації додаткових витрат на дитину 1490,66 грв.

У іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (інн. невідомий) на користь держави судовий збір у суми 229,40 грн. (рах.№31210206700027, Банк одержувача ГУ ДКУ у Луганській області, код ЄДРПО 05380757, отримувач УДК в м.Алчевську, МФО 804013, код платежу 22030001, код ОКРО 37907097).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Суддя Л.Б.Вискребенцев