Постанова № 29990769, 13.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2013 року 11:10 № 2а-15882/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрітех Україна» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нутрітех Україна» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0005552202, № 0005542203, № 0005532203 від 04.07.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бухгалтерський та податкових облік здійснює у відповідності до вимог чинного законодавства. Валові витрати та податковий кредит сформував правомірно, що підтверджується належним чином Вважає винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 05.02.2013 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) № 351 від 26.04.2012 року, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка позивача.

За результатами перевірки складено акт №364/2203/34575942 від 11.06.2012 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Нутрітех Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 (далі - Акт), яким встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 272 937 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього в сумі 273 338 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 50 414 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0005532203 від 04.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 272 938 грн., у тому числі 272 937 грн. за основним платежем та 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№ 0005542203 від 04.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 027 грн., у тому числі 50 414 грн. за основним платежем та 12 613 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№ 0005552203 від 04.07.2012, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 273 338 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням від 16.10.2012 № 3642/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 04.07.2012 № 0005552203, № 0005542203, № 0005532203 та рішення Державної податкової служби у місті Києві прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу ТОВ «Нутрітех Україна» - без задоволення.

Вважаючи винесені відповідачем податкові повідомлення рішення незаконними та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що у перевіряємому періоді позивачем укладено ряд договорів з фізичними особами-підприємцями про надання агентських та посередницьких послуг.

Так, між ТОВ «Нутрітех Україна» в особі генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту та агентом - ОСОБА_2, суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, укладено договори про надання агентських та посередницьких послуг від 01.01.2010 № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 № 01 ПП.

Зазначені договори від позивача та від СПД ОСОБА_2 підписані ОСОБА_2, який одночасно є засновником ТОВ «Нутрітех Україна», володіє часткою 100% статутного фонду та є генеральним директором ТОВ «Нутрітех Україна».

Договори від 01.01.2010 № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 № 01 ПП є ідентичними та передбачають надання агентом послуг щодо комплексного вивчення ринку продажу мінеральних добрив (далі - Товар) з метою визначення потреб споживачів для ефективної реалізації Товару та пошуку потенційних клієнтів усіх організаційно правових форм та вчинення дій щодо складання угод між довірителем та клієнтами.

Згідно пункту 2 договорів від 01.01.2010 № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 № 01 ПП «Обов`язки сторін» агент зобов`язується: проводити комплексне вивчення ринку і розробляти на його основі довгострокові та поточні прогнози потреб споживачів; надавати рекомендації ТОВ «Нутрітех Україна» щодо можливої цінової політики по реалізації товару; визначати і реалізовувати заходи щодо формування попиту і стимулювання продажу товару; проводити пошук потенційних клієнтів для довірителя; проводити та надавати консультації клієнтів, щодо застосування та використання товару; відвідувати семінари, конференції та наукові зібрання на яких розглядаються питання про застосування товару в сільському господарстві; в будь який час проводити зустрічі з керівниками та працівниками СГД з питань результатів застосування товару; протягом 5 днів надавати ТОВ «Нутрітех Україна» інформацію у відповідь на його запити; результати роботи, що проведена за цим договором, оформляти у вигляді письмового звіту та щомісячно подавати його на затвердження ТОВ «Нутрітех Україна»; вчиняти інші дії в інтересах ТОВ «Нутрітех Україна» за його попередньої згоди.

Пунктом 3 договорів від 01.01.2010 № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 № 01 ПП встановлено що агент самостійно організовує свою роботу, використовуючи, позаробочий час, власні або орендовані транспортні засоби, засоби зв`язку, джерела інформації тощо; агент щомісячно до 5 числа місяця, що слідує за звітним, надає ТОВ «Нутрітех Україна» на затвердження письмовий звіт про надані послуги з описом проведеної роботи.

Позивач включив до складу валових витрат витрати у розмірі 100 788 грн., сплачених за договорами від 01.01.2010 № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 № 01 ПП, укладеними з СПД ОСОБА_2

Крім того, ТОВ «Нутрітех Україна» (Замовник) в особі Генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту укладено з ФОП ОСОБА_3 (Виконавець), що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 15.06.2009 договори про надання послуг № 01/БО/10 від 11.01.2010 та № 3 ПП від 05.01.2011.

Суд встановив, що ОСОБА_3 є посадовою особою позивача, а саме - головним бухгалтером.

Відповідно до умов договорів № 01/БО/10 від 11.01.2010 та № 3 ПП від 05.01.2011 ОСОБА_3 зобов`язується надати бухгалтерсько-консультаційні послуги ТОВ «Нутрітех Україна», проводити інформаційно-консультаційну діяльність щодо діяльності ТОВ «Нутрітех Україна».

Згідно пункту 2 договорів «Обов`язки сторін» ФОП ОСОБА_3 діючи в інтересах та під контролем ТОВ «Нутрітех Україна» зобов`язується: проводити перевірку бухгалтерського обліку замовника; формувати звіти по податку на додану вартість та податку на прибуток; формувати звіти по нарахуванню та утриманню соціальних внесків; проводити перевірку та надавати консультації ТОВ «Нутрітех Україна», щодо використання грошових коштів, та формувати звіти про рух грошових потоків; протягом 2 робочих днів надавати ТОВ «Нутрітех Україна» інформацію у відповідь на його запити; вчиняти інші дії в інтересах ТОВ «Нутрітех Україна» за його попередньої згоди на вчинення даних дій.

Пунктом 3 договорів «Передача-отримання наданих послуг» встановлено що ФОП ОСОБА_3 самостійно організовує свою роботу, використовуючи, позаробочий час, власні або орендовані транспортні засоби, засоби зв`язку, джерела інформації тощо; щомісячно до 5 числа місяця, що слідує за звітним, надає ТОВ «Нутрітех Україна» на затвердження письмовий звіт про надані послуги з описом проведеної роботи; звіт про надані послуги вважається прийнятим, якщо протягом 10 робочих днів з моменту його отримання, ТОВ «Нутрітех Україна» не направить письмові заперечення щодо звіту про надані послуги; заперечення ТОВ «Нутрітех Україна» повинні бути розглянуті протягом 3 робочих днів з моменту отримання заперечень; представники сторін після надання конкретної послуги оформлюють акт приймання-передачі виконаних робіт.

Товариством включено до складу валових витрат 76 966 грн., сплачених на виконання договорів №01/БО/10 від 11.01.2010 та № 3 ПП від 05.01.2011, укладених з ФОП ОСОБА_3

Також, між позивачем в особі Генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту та агентом - ОСОБА_4, суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3, укладено договори про надання агентських та посередницьких послуг від 12.01.2010 № 02/ПП/10 та від 05.01.2011 № 02 ПП.

Зазначені договори є ідентичними договорам від 01.01.2010 № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 № 01 ПП, що укладені з СПД ОСОБА_2 і передбачають надання агентом послуг щодо комплексного вивчення ринку продажу мінеральних добрив та мікродобрив (далі - Товар) з метою визначення потреб споживачів для ефективної реалізації Товару та пошуку потенційних клієнтів усіх організаційно правових форм та вчинення дій щодо складання угод між довірителем та клієнтами.

Згідно пункту 2 договорів від 12.01.2010 № 02/ПП/10 та від 05.01.2011 № 02 ПП «Обов`язки сторін» агент зобов`язується: проводити комплексне вивчення ринку і розробляти на його основі довгострокові та поточні прогнози потреб споживачів; надавати рекомендації ТОВ «Нутрітех Україна» щодо можливої цінової політики по реалізації товару; визначати і реалізовувати заходи щодо формування попиту і стимулювання продажу товару; проводити пошук потенційних клієнтів для довірителя; проводити та надавати консультації клієнтів, щодо застосування та використання товару; відвідувати семінари, конференції та наукові зібрання на яких розглядаються питання про застосування товару в сільському господарстві; в будь який час проводити зустрічі з керівниками та працівниками СГД з питань результатів застосування товару; протягом 5 днів надавати ТОВ «Нутрітех Україна» інформацію у відповідь на його запити; результати роботи, що проведена за цим договором, оформляти у вигляді письмового звіту та щомісячно подавати його на затвердження ТОВ «Нутрітех Україна»; вчиняти інші дії в інтересах ТОВ «Нутрітех Україна» за його попередньої згоди.

Пунктом 3 договорів від 12.01.2010 № 02/ПП/10 та від 05.01.2011 № 02 ПП встановлено що агент самостійно організовує свою роботу, використовуючи, позаробочий час, власні або орендовані транспортні засоби, засоби зв`язку, джерела інформації тощо; агент щомісячно до 5 числа місяця, що слідує за звітним, надає ТОВ «Нутрітех Україна» на затвердження письмовий звіт про надані послуги з описом проведеної роботи.

Позивачем включено до складу валових витрат витрати у розмірі 80 214 грн., сплачених за договорами від 12.01.2010 № 02/ПП/10 та від 05.01.2011 № 02 ПП, укладеними з СПД ОСОБА_4

Суд, дослідивши складені на виконання зазначених вище договорів звіти, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

У звітах про послуги агента, складених до договорів від 01.01.2010 № 01/ПП/10 та від 05.01.2011 № 01 ПП, відображено перелік укладених позивачем договорів зі сприяння Агента. Разом з тим, не вказано які саме дії, передбачені пунктом 2 вказаних договорів були здійснені. При цьому, відповідно до п. 3 наведених вище договорів передбачено наявність у письмових звітах про надані послуги опису проведеної роботи.

Враховуючи повну відсутність переліку виконаних послуг у письмових звітах, встановити, що дії ОСОБА_2, саме як агента, сприяли укладанню таких господарсько-правових договорів неможливо.

Аналогічним чином складені звіти про послуги агента на виконання договорів від 12.01.2010 № 02/ПП/10 та від 05.01.2011 № 02 ПП, де також не зазначено перелік послуг, які надавались СПД ОСОБА_4, що унеможливлює встановлення факту, що саме дії ОСОБА_4, як агента, сприяли укладанню господарсько-правових договорів перелічених у звітах.

Зі звітів, складених на виконання договорів №01/БО/10 від 11.01.2010 та № 3 ПП від 05.01.2011 вбачається, що ФОП ОСОБА_3 надав послуги з оформлення та подання декларацій, формування звітів щодо руху грошових коштів, проведення переговорів та виставлення рахунків.

Позивачем не надано обґрунтування необхідності додаткового замовлення надання послуг з подання податкової звітності, формування звітів щодо руху грошових коштів, виставлення рахунків контрагентам та неможливості виконання зазначених функцій ОСОБА_3, як штатним співробітником позивача, а саме головним бухгалтером.

Отже, із зазначених вище звітів, неможливо встановити, чи виконувались взагалі будь-які дії на виконання пунктів 2, 3 договорів, в який час (договорами передбачено організація роботи агентами у позаробочий час), які засоби зв'язку, транспортні засоби, джерела інформації при цьому використовувались, тощо.

За таких обставин такі звіти не можуть бути підтвердженням надання послуг за договорами, укладеними позивачем з ФОП ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся.

Крім того, позивачем не надано матеріали що підтверджують: проведення комплексного вивчення ринку і розробки на його основі довгострокових та поточних прогнозних потреб споживачів; наданих рекомендацій ТОВ «Нутрітех Україна» щодо можливої цінової політики по реалізації товару; визначення і реалізацію заходів щодо формування попиту і стимулювання продажу товару; проведеного пошуку потенційних клієнтів для довірителя; проведені та надані консультації клієнтам, щодо застосування та використання товару; відвідування семінарів, конференцій та наукових зібрань на яких розглядались питання про застосування товару в сільському господарстві; фактів проведення зустрічей з керівниками та працівниками СГД з питань результатів застосування товару; протягом встановленого договорами термінів надання ТОВ «Нутрітех Україна» інформації у відповідь на його запити; результати роботи, що проведена за цим договором, оформлені у вигляді письмового звіту та щомісячні подання їх на затвердження ТОВ «Нутрітех Україна»; інші вчинені дії в інтересах позивача за його попередньою згодою.

Статею 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 (далі - Положення № 88) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Віповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу першого пп. 2.1 п.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Одним із основних реквізитів, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Згідно положень Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва документу (форми); дата та місце складання; назву підприємства, від особи якого складено документ; зміст та об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що приймала участь в здійсненні господарських операцій.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Позивач не надав обґрунтування економічної доцільності понесення витрат на використання послуг вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, які фактично належать до посадових обов'язків цих же осіб як співробітників ТОВ «Нутрітех Україна».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати з отримання агентських і посередницьких послуг на загальну суму 257 968 грн.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 273 338,00 грн. суд встановив наступне.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 136.1.1, п. 136.1, ст. 136, п. 137.1 ст. 137, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України у зв'язку з неправильним визначенням доходу за 2 квартал 2011 року із урахуванням передплати отриманої до 01.04.2011.

Так, відповідно до п. 137.1, ст. 137 Податкового Кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно з пп. 136.1.1, п. 136.1, ст. 136 Податкового Кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховується сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України Розділ ІІІ застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 136.1.1, п. 136.1, ст. 136, п. 137.1 ст. 137, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України у зв'язку із здійсненням ним коригувань суми доходу від операційної діяльності у декларації з податку на прибуток на суму 373 720,00 грн.

Суд встановив, що між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Флора» (Покупець) укладено Договір поставки на умовах 100% передоплати № 05-01-11/01-МД від 05.01.2011 (Т. V, а.с. 176-178).

На виконання умов Договору № 05-01-11/01-МД від 05.01.2011 ТОВ «Флора» 11.03.2011 перерахувало на розрахунковий рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Форум» грошові кошти у розмірі 419 464,51 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

ТОВ «Флора» листом від 31.03.2011 № 31-03/11 просило повернути грошові кошти у розмірі 419 464,51 грн. перераховані за мінеральні добрива (Сикоферт) по рахунку СФ 0000026 від 03.03.2011 у зв'язку з відсутністю товару.

Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Флора» кошти на загальну суму 419 464,51 грн. платежами, здійсненими 31.03.2011 на суму 219 464,51 грн., 100 000,00 грн. та 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

01.04.2011 ТОВ «Флора» знову перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 419 464,51 грн., після чого позивач відвантажив товар (Сикоферт 12 8-3MgO+32SO3+ME) на суму 419 464,51 грн., на підтвердження чого надав копії видаткової накладної № РН-1902 від 19.04.2011, довіреності № 249 від 19.04.2011 на отримання від ТОВ «Нутрітех Україна» товару, товарно-транспортні накладні та акт виконаних робіт № 4067 від 21.04.2011 про надання послуг з перевезення товару. (Т. V а.с. 198-203).

У зв'язку із вищезазначеним поверненням грошових коштів, позивач здійснив відповідні коригування суми доходу від операційної діяльності у декларації з податку на прибуток на суму 373 720,00 грн. (з урахуванням авансу отриманого та оподаткованого за ставкою 25% у І кварталі 2011 року та повернутого у ІІ кварталі 2011 року).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Пунктом 152.3 ст. 152 Податкового Кодексу України передбачено, що доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими розділом ІІІ, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на заниження позивачем задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 353 720 грн. у зв'язку з неправильним визначенням доходу за 2 квартал 2011 року із урахуванням передплати отриманої до 01.04.2011 не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо включення до складу валових витрат у періоді, що перевірявся, суми страхових внесків у розмірі 253 498 грн., суд встановив наступне.

Між позивачем (страхувальник) та ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» (страховик) укладено договори добровільного страхування майна юридичних осіб № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 та № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011.

Відповідно до зазначених договорів страхування, які складено на умовах правил страхування ДМ11-41, страховик приймає на себе обов`язок сплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах страхової суми за шкоду, пов`язану з пошкодженням, знищенням або втратою застрахованого майна, яке належить страхувальнику на праві власності, та знаходиться в межах території України на складах страхувальника, а страхувальник зобов`язується сплачувати страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору та правил.

Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону України і пов`язані із володінням, користуванням та розпорядження майном, зазначеним у додатках до договорів страхування. Страхуванню підлягає майно у межах страхових сум, зазначених у додатках до договорів.

Як вбачається з додатків № 1 до договорів добровільного страхування майна юридичних осіб № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 та № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 об'єктом страхування є мінеральні добрива, що належать позивачу на праві власності та знаходяться в межах території України на складах позивача.

В матеріалах справи наявні копії договорів поставки № SYS/UKR/23/03/10-02 від 23.03.2010, № SYS/UKR/08/04/10-03 від 08.04.2010, № SYS/UKR/14/05/10-12 від 14.05.2010 та контрактів № 048 від 20.01.2011, № 051 від 25.02.2011, № 052 від 02.03.2011, № 056 від 10.03.2011, № 057 від 10.03.2011, № 060 від 21.03.2011, № 061 від 28.03.2011, № 062 від 28.03.2011, № 063 від 28.03.2011, № 066 від 19.04.2011, № 072 від 05.05.2011, № 077 від 25.05.2011, № 119 від 29.02.2012, відповідно до яких позивачем було придбано мінеральні добрива, а також вантажно-митні декларації з відмітками митниці про проходження митного контролю, банківські виписки та посвідчення про державну реєстрацію мінеральних добрив (Т. ІІІ, а.с. 22-172).

Крім того, в матеріалах справи наявні копії договору відповідального зберігання № 09-09-11/18-Л-ВЗ від 09.09.2011, договори складського зберігання № 30-03-11/17-Л-ВВ від 30.03.2011, № 10-03-11/16-Л-ВЗ від 10.03.2011, № 30-04-10/15-Л-ВЗ від 30.04.2010, № 30-04-10/14-Л-ВЗ, № 27-04-10/13-1-Л-ВЗ від 27.04.2010, № 27-04-10/13-Л-ВЗ від 27.04.2010, №23-04-10/12-Л-ВЗ від 23.04.2010, № 13-04-10/10-1-Л-ВЗ від 13.04.2010, № 31 03-10/10-Л-ВЗ від 31.03.2010, № 10-03-10/8-Л-ВЗ від 10.03.2010, № 03-03-10/7-Л-ВЗ від 03.03.2010, № 25-02-10/6-Л-ВЗ від 25.02.2010, № 09-02-10/5-Л-ВЗ від 09.02.2010, а також інші договори складського зберігання, за період з серпня 2007 року по вересень 2011 року (Т. ІІ, а.с. 15-251).

Позивачем також надано на підтвердження перевезення мінеральних добрив довгострокові договори перевезення, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, банківські виписки про оплату послуг з перевезення вантажів (Т. IV, а.с. 5-175).

Дослідивши зазначені первинні документи, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено право власності на майно, що є об'єктом страхування за договорами № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 та № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування майна платника податку.

Згідно п. «г» пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про правомірне включення позивачем до складу валових витрат суми страхових внесків за договорами страхування № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 та № КИ.ДМ11-41.62295 від 04.05.2011 у періоді, що перевірявся у розмірі 253 498 грн.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрат на оренду житлових приміщень суд встановив наступне.

Між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_5 укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 7 від 29.05.2008. Відповідно до умов даного Договору, ПП ОСОБА_5 (Орендодавець) передає, а ТОВ «Нутрітех Україна» (Орендар) приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 204 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення офісу. Строк дії договору - до 17 жовтня 2010 року. Договірна плата за користування орендованим майном становить 35000 грн. на місяць. Відповідно до Додатку №2 до Договору № 7 від 29.05.2008, з 01.06.2009 по 01.06.2010 встановлено розмір орендної плати - 25000грн.

Відповідно до Договору управління майном б/н від 06.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером № 5503, ОСОБА_5 (Установник Управління) передає суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_7 (Управитель) на три роки в управління квартири, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника Управління.

11.10.2010 між позивачем (Орендар) та приватним підприємцем ОСОБА_7 (Орендодавець) укладено Договір оренди нежитлового приміщення б/н, предметом договору є приміщення загальною площею 204 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення офісу. Строк дії договору - до 31.01.2013. Договірна плата за користування орендованим майном становить 25000 грн. на місяць.

31.03.2011 між позивачем (Суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКСУС-ПРО» (Орендар) укладено Договір оренди приміщення № ОП-09. Відповідно до умов даного Договору Орендар передає, а Суборендар приймає в оплатне користування приміщення загальною площею 204 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення та роботи працівників. Договірна плата за користування орендованим майном становить 27500 грн. на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін фактично ТОВ «Нутрітех Україна» знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Позивач в свою чергу зазначив, що за зазначеною адресою знаходиться керівний орган товариства та розташовані робочі місця працівників.

Крім того, суд встановив, що позивачем включено до складу адміністративних витрат витрати на оренду житлового приміщення на загальну суму 140 880 грн. за договорами оренди приміщення б/н від 01.04.2011 укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_8 та б/н від 04.01.2012, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_8.

Так, відповідно до Договорів б/н від 01.04.2011 та б/н від 04.01.2012, позивач (Орендар) приймає в оплатне користування приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площа приміщення 130 м.кв.

Як зазначив позивач, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, він орендував для використання у власній господарській діяльності в якості офісних приміщень.

Відповідно до п. 157.3 ст. 157 Податкового кодексу України передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу. Передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень

Підпунктом 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Пунктом «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Судом встановлено, що позивач використовує орендовані ним приміщення у господарській діяльності, а, отже, правомірно відніс суми сплаченої орендної плати за договорами оренди № 7 від 29.05.2008, б/н від 11.10.2010, № ОП-09 від 31.03.2011, б/н від 01.04.2011 та б/н від 04.01.2012 у розмірі 490 880,00 грн. до складу валових витрат.

Також, судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 50 414,00 грн. за податковими накладними, виданими на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКСУС-ПРО» на підставі Договору оренди приміщення від 31.03.2011 № ОП-09.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ч. 3 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. (п. 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши податкові накладні (Т. І, а.с. 155-175), видані ТОВ «НЕКСУС-ПРО» на адресу позивача, суд встановив, що вони складені у відповідності з порядком, встановленим підпунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про правомірне включення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 50 414,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «НЕКСУС-ПРО» на виконання Договору оренди приміщення від 31.03.2011 № ОП-09.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд, дійшов до висновку, що відповідачем правомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні № 0005532203 від 04.07.2012, у розмірі 64 492 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначена у податковому повідомленні-рішенні № 0005532203 від 04.07.2012 є необґрунтованою. Податкові повідомлення-рішення № 0005542203 від 04.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 027 грн., у тому числі 50 414 грн. за основним платежем та 12 613 грн. - штрафна (фінансова) санкція та № 0005552203 від 04.07.2012, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 273 338 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрітех Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0005532203 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 208 445,00 гривень.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 04.07.2012 № 0005542203 та від 04.07.2012 № 0005552203.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрітех Україна» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський