Постанова № 29990624, 11.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2013 року 12:07 № 826/1760/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій,

за участю:

представника позивача: Самольотова І.І.

представника відповідача: Сидоренко Л.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 11.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо складання висновку про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 77 371 346 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно сформував податковий кредит у відповідності до вимог законодавства на підставі операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, що є об'єктом оподаткування відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак висновки відповідача про завищення відповідачем від'ємного значення є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що позивачем в порушення вимог пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протиправно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з управління активами, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов до наступних висновків.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010.

Так, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року, що включені до податкового кредиту у жовтні та грудні 2010 року, про що складено акт від 17.12.2012 № 114/1-15-30-35077354 (далі - акт перевірки).

Відповідач за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в частині формування податкового кредиту, що, на думку відповідача, призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 77 371 346 грн., а саме: за жовтень 2010 року в розмірі 59 408 285 грн. та за грудень 2010 року в розмірі 17 963 061 грн.

Суд встановив, що позивач здійснює управління активами інститутів спільного інвестування від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Терра» недиверсифікованого виду закритого типу (далі - ПВІФ «Терра» НЗ) та пайового венчурного інвестиційного фонду «Фобос» недиверсифікованого виду закритого типу (далі - ПВІФ «Фобос» НЗ).

Позивачем було здійснено придбання об'єктів нерухомості до складу активів ПВІФ «Терра» НЗ на загальну суму 356 449 711,00 грн. в тому числі ПДВ - 59 408 285,17 грн. з метою їх використання в господарській діяльності за наступними договорами:

- Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 39/88 від 30.09.2010, відповідно до якого позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» нежитлові приміщення загальною площею 261,4 кв.м., розташовані в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11, що знаходиться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90.

- Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 39/89 від 30.09.2010, відповідно до якого позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» нежитлові приміщення загальною площею 732,0 кв.м., розташовані в будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А-11, що знаходиться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90.

- Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 39/90 від 30.09.2010, відповідно до якого позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» нежитлові приміщення в будівлі Торгівельного центру літ. Л-7 з прибудовами літ. Л2-1, Л3-8, Л4-1, Л5-1 загальною площею 33 458,9 кв.м., що знаходяться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90.

- Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 39/91 від 30.09.2010, відповідно до якого позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» нежитлову будівлю прибудови до повітронадувного цеху загальною площею 63,3 кв.м., що знаходяться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90.

- Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 39/92 від 30.09.2010, відповідно до якого позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» нежитлову будівлю протипожежної насосної лі. А-2, площею 867,8 кв.м., що знаходяться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90ж.

- Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 39/93 від 30.09.2010, відповідно до якого позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» нежитлову будівлю складу збірного утепленого літ. П-1, площею 373,7 кв.м., що знаходяться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90.

- Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 39/94 від 30.09.2010, відповідно до якого позивач придбав у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» нежитлову будівлю трансформаторної підстанції літ. Н-2, загальною площею 292,8 кв.м., що знаходяться у місті Донецьку по вулиці Кірова, буд. 90.

Відповідно до умов зазначених договорів, придбання нежитлових приміщень було здійснено від імені ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф» за рахунок ПВІФ «Терра» НЗ.

Крім того, позивачем було здійснено придбання об'єктів нерухомості до складу активів ПВІФ «Фобос» НЗ на загальну суму 107 778 370,71 грн. в тому числі ПДВ - 17 963 061,79 грн. з метою їх використання в господарській діяльності, а саме: між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір купівлі-продажу б/н від 28.12.2010, відповідно до якого позивач придбав мегамаркет «Арсен», загальною площею 13 275,4 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Миколайчука Івана (вулиця Муравйова Батареї), будинок № 2. Придбання нежитлових приміщень було здійснено від імені ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф» за рахунок ПВІФ «Фобос» НЗ.

Оплата вартості майна, придбаного позивачем відповідно до зазначених договорів купівлі-продажу підтверджується платіжними дорученнями, та виписками з банку щодо руху коштів, які наявні в матеріалах справи (Т. І а.с. 104-116).

На підставі вказаних договорів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» видано позивачу податкові накладні:

- від 28.12.2010 № 147 на загальну суму 107 778 370,71 грн. в т.ч. ПДВ 17 963 061,79 грн.;

- від 30.09.2010 № 147 на загальну суму 609 034,00 грн. в т.ч. ПДВ 101 505,67 грн.;

- від 30.09.2010 № 145 на загальну суму 199 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 200,00 грн.;

- від 30.09.2010 № 149 на загальну суму 1 076 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 179 400,00 грн.;

- від 30.09.2010 № 151 на загальну суму 4 364 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 727 400,00 грн.;

- від 30.09.2010 № 150 на загальну суму 2 047 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 341 200,00 грн.;

- від 30.09.2010 № 152 на загальну суму 5 919 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 986 600,00 грн.;

- від 30.09.2010 № 153 на загальну суму 342 233 877,00 грн. в т.ч. ПДВ 57 038 979,50 грн.

На підставі зазначених податкових накладних позивач включив до податкового кредиту суму сплаченого в ціні придбаного нерухомого майна податку на додану вартість у розмірі 77 371 346 грн., а саме: за жовтень 2010 року у розмірі 59 408 285 грн. та за грудень 2010 року у розмірі 17 963 061 грн.

Суд встановив, що відповідачем було здійснено перевірку правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 59 417 410 грн. за рахунок придбання нежилих приміщень у м. Донецьку та за рахунок оплати послуг охорони, за результатами якої порушень не встановлено, про що складено Довідку від 25.02.2011 № 29/2 23 30-35379813 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Податковим органом було перевірено також правомірність віднесення позивачем податкового кредиту у розмірі 17 963 062 грн., задекларованого у податковій декларації за грудень 2010 року на підставі здійснення операцій з придбання нежилого приміщення - мегамаркету «Арсен», в результаті якої порушень не встановлено, про що складено Довідку від 25.04.2011 № 385/2-07-20/35379813 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КУА «ІЗІ Лайф» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду за грудень 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, придбане за договорами № 39/88 від 30.09.2010, № 39/89 від 30.09.2010, № 39/90 від 30.09.2010, № 39/91 від 30.09.2010, № 39/92 від 30.09.2010, № 39/93 від 30.09.2010, № 39/94 від 30.09.2010 та б/н від 28.12.2010 позивач обліковує як інвестиційну нерухомість, тобто нерухомість, яка утримується з метою продажу та надання в оренду.

Так, суд встановив, що позивачем укладені наступні договори оренди нерухомого майна:

- Договір оренди мегамаркету «Арсен» № 3 від 16.03.2011, на підставі якого позивач (Орендодавець) передав у строкове оплатне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (Орендар) мегамаркет «Арсен», загальною площею 13 275,4 кв.м.

- Договір оренди нежитлового приміщення № 12-112а від 01.03.2012, на підставі якого позивач (Орендодавець) передав у строкове оплатне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» (Орендар) нежитлове приміщення, розташоване в Торговому центрі, літ. 7, що знаходиться за адресою: Україна, 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, 90.

- Договір оренди нежитлового приміщення № 5-а-040215а/2012 від 02.04.2012, на підставі якого позивач (Орендодавець) передав у строкове оплатне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (Орендар) нежитлове приміщення, розташоване в будівлі трансформаторної підстанції, літ. Н-2, що знаходиться за адресою: Україна, 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, 90.

- Договір оренди нежитлового приміщення № 13/1-Н від 01.08.2012, на підставі якого позивач (Орендодавець) передав у строкове оплатне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (Орендар) частину даху будівлі Торгівельного центру, літ. Л-7, що знаходиться за адресою: Україна, 83037, м. Донецьк, вул. Кірова, 90.

Сплата ТОВ «ТРК «Євротек», ТОВ «ТриМоб», ТОВ «Сервіс-Інвест», ТОВ «Астеліт» орендної плати відповідно до зазначених договорів оренди підтверджується наявними в матеріалах справи дублікатами платіжних доручень.

Правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами визначає Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 року № 2299-ІП.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

У відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» визначено:

активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування;

інвестиційний сертифікат - цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді;

інститут спільного інвестування (ICI) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість;

компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ICI на підставі ліцензії, що видається Комісією;

кошти спільного інвестування - кошти, залучені від інвесторів ICI, доходи від здійснення операцій з активами ICI та доходи, нараховані за активами ICI.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Статтею 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)» встановлено, що пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у єдиному реєстрі інститутів спільного інвестування.

Облік результатів діяльності з управління активами пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку результатів її господарської діяльності та обліку результатів діяльності інших ICI, активи яких перебувають в її управлінні.

При укладанні договорів за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, про що вона обов'язкове повідомляє - третіх осіб, оскільки згідно із ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Нерухоме майно, що становить активи пайового інвестиційного фонду, реєструється в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з відповідною відміткою.

Компанія з управління активами є розпорядником цього нерухомого майна.

Згідно з п. 4 Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.07.2005 року № 362 облік активів пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від результатів її господарської діяльності відповідно до статті 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Компанія з управління активами складає окремі баланси відповідно до норм ПБО 2 за результатами власної діяльності та діяльності зі спільного інвестування кожного із заснованих нею пайових інвестиційних фондів.

Управління активами ICI здійснює компанія з управління активами, якою може бути юридична особа. При цьому поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється (ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством».

Пунктом 5 частини 1 статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначено, що діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ та (або) приросту вартості чистих активів ІСІ. Максимальний розмір винагороди компанії з управління активами (в тому числі премії) та порядок її нарахування встановлюються Комісією. Винагорода компанії з управління активами виплачується грошовими коштами.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Разом з тим, операції з купівлі-продажу нерухомого майна не віднесені законодавством до операцій, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковуються на загальних підставах за ставкою 20%.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності з вимогами пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість», право на нарахування податку на додану вартість, складання та надання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону.

Відповідно до п. 1.6 та п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з пп. 7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулась раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника у як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість»)

Суд встановив, що на підставі договорів купівлі-продажу № 39/88 від 30.09.2010, № 39/89 від 30.09.2010, № 39/90 від 30.09.2010, № 39/91 від 30.09.2010, № 39/92 від 30.09.2010, № 39/93 від 30.09.2010, № 39/94 від 30.09.2010 та б/н від 28.12.2010 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» видано позивачу належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту суму сплаченого у вартості придбаного нерухомого майна податку на додану вартість.

Відповідач не заперечує той факт, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задекларував та сплатив нарахований за зазначеними договорами з купівлі-продажу нерухомого майна податок на додану вартість. Зазначене також підтверджується складеними відповідачем довідками від 25.02.2011 № 29/2-23-30-35379813 та від 25.04.2011 № 238/2-07-20-35379813, якими не встановлено розбіжностей між задекларованими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та податковим кредитом позивача за жовтень та грудень 2010 року.

Виходячи з вищевикладеного, висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, викладені в акті перевірки від 17.12.2012 року № 114/1-15-30-35077354 про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 77 371 346 грн. в тому числі за жовтень 2010 року у розмірі 59 408 285 грн. та грудень 2010 року у розмірі 17 963 061 грн. є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В даному спорі відповідачем є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, а отже відсутні підстави для стягнення судових витрат з місцевого бюджету, що вказує на безпідставність позовних вимог в цій частині.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись положеннями статтями 2, 6, 7, 17, 69, 70, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби щодо складання висновку про завищення від'ємного значення по ПДВ у розмірі 77 371 346 грн.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 34,41 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський