Ухвала суду № 29988878, 06.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19182/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 21.02.2011 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В період з 19.05.2011 року по 01.07.2011 року відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка ТзОВ «Сканія Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено Акт № 185/23-20/30107866 від 08.07.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення: п.п. 4.1.1 пп. 4.1 ст. 4, пп. 5.1, п.п. 5.2.1 пп. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.5, пп. 5.3, п.п. 5.6.1 пп. 5.6 ст. 5, пп. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток; на загальну суму 1 300 719 грн.; п.п. 4.1.1 п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.5. п.п. 5.3, п.п. 5.6.1 п.п. 5.6 ст. 5, пп. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 835 345 грн.; п.п. 7.3.1 пп. 7.3, п.п. 7.4.1 пп. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" пп. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188, пп. 189.1 ст. 189 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, на загальну суму 1 492 154 грн.

27.07.2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001892360, яким визначено ТзОВ «Сканія Україна» податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1 300 719 грн. за основним платежем та 325 179,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000902303, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на 915 120 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн., № 00019002360, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 492 154 грн. та 243 284,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТзОВ «Сканія Україна» оскаржувало зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПА у м. Києві, яка рішенням № 9861/10/25-114 від 04.10.2011 року задовольнила скаргу частково, зменшивши суму донарахованих зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення проживання своїх працівників ТзОВ «Сканія Україна» придбавало послуги з оренди житлових приміщень.

Перевіркою встановлено, що у бухгалтерському обліку позивача, придбання зазначених послуг з оренди відображено на рахунку «Витрати на найм житлових приміщень для іноземних працівників» та у податковому обліку зазначені послуги включені до складу валових витрат у розмірі 1 270 299 грн.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що ТзОВ «Сканія Україна» не включено до складу валових доходів суму послуг по проживанню без стягнення плати або будь-яких інших видів компенсацій, всього на 1 344 327 грн.

З приводу даних доводів відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій трудових договорів від 01.01.2008 року та 01.07.2009 року між ТзОВ «Сканія Україна Україна» та ОСОБА_2, ОСОБА_6, яких призначено на посаду директора та генерального директора, компанія зобов'язалась орендувати помешкання працівникам згідно їх вибору з оплатою в місяць і крім того сплачувати рахунки за комунальні послуги, (п. 2.2 договору від 01.01.2008 року та п. 5.3 договору від 01.07.2009 року).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що товариство придбавало послуги по оренді житлових приміщень для власних потреб для забезпечення проживання працівників (що зазначено також у акті перевірки). Доказів того, що між товариством та його директором чи генеральним директором існували договірні відносини з приводу оренди та останнім здійснювалась сплата за оренду не надано.

Доказів того, що товариство отримало фактично дохід в розумінні ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем також не надано.

З огляду на те, що товариство не отримувало доходів від зазначеної господарської операції (оскільки виступало отримувачем послуг оренди та сплачувало за це кошти), то у відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутній об'єкт оподаткування, внаслідок чого податкові повідомлення рішення, якими донараховано зобов'язання прийнято безпідставно.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Сканія Україна», укладено однотипні договори з дилерами, а саме: ТзОВ «Проскан», договір б/н від 01.10.2007 року, ТзОВ фірма «Журавлина» договір б/н від 23.06.2005 року, ТзОВ «Донбас-Скан-Сканія» договір б/н від 01.01.2007 року, ТзОВ «Київ-Скан», договір б/н від 05.06.2008 року), ТзОВ «Технофорум» та ТзОВ «Дніпро-Скан-Сканія», договір № 002/2011 від 27.01.2011 року.).

Відповідно до Додатку № 2 до договору ТзОВ «Сканія Україна» надає дилеру неексклюзивне (невиключне) право збуту продукції ТзОВ «Сканія Україна». Предметом договорів є призначення ТзОВ «Сканія Україна» дилера, неексклюзивним (нєвиключним) дилером з реалізації продукції у тих регіонах України, які визначені у додатках, а також надає дилеру, неексклюзивне (невиключне) право маркетингу продукції на території та придбання продукції або в інших призначених ТзОВ «Сканія Україна» дистриб'юторів або постачальників.

Відповідно до п. 2 договорів, дилер купує і продає продукцію за власний рахунок, від власного імені і на власний ризик та не може брати на себе будь-яких зобов'язань від імені ТзОВ «Сканія Україна». Якщо договір купівлі-продажу було укладено замовником безпосередньо із ТзОВ «Сканія Україна», то останнє сплачує дилеру його агентську винагороду. Розмір агентської винагороди встановлювався у додатках до цих договорів.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Сканія Україна» до складу валових витрат віднесено плату вищевказаним дилерам у вигляді комісії за реалізацію автомобілів, причепів марки Scania, тощо, в розмірі 6 116 442,26 грн., а також до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 1 223 288, 45 грн.

Також перевіркою встановлено, що ТзОВ «Сканія Україна» (як продавець) було самостійно укладено договори купівлі-продажу з покупцями: ТзОВ «Метал і полімери», ТзОВ «Західна Енергетична Компанія», ТзОВ «Дніпровська транспортна компанія», ТзОВ «Сканія Кредит Україна», ТзОВ «Транс-логістік», ТзОВ «ІНГ Лізинг Україна», ТзОВ «Обербетон-Інвест» та інші.

Згідно з умовами договорів купівлі-продажу складених із зазначеними покупцями, ТзОВ «Сканія Україна» виступає як продавець зобов'язується передати у власність покупів автомобілі марки Scania, причепи, як нові, так і бувші в експлуатації.

Згідно ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно умов дилерських договорів, якщо договір купівлі-продажу було укладено замовником безпосередньо із позивачем, то позивач сплачує дилеру його агентську винагороду, розмір якої встановлюється у додатку агентської угоди. Крім цього, зобов'язаннями агента є пошук покупців продукції, супроводження укладення та виконання договорів купівлі-продажу. До складу агентських послуг не включаються послуги з юридичного характеру щодо укладення та виконання договорів купівлі-продажу, агент не має права самостійно від свого імені укладати з покупцем будь-які договори купівлі-продажу.

Агентська винагорода (комісія), виплачується позивачем агенту після надання звіту, який містить інформацію про агентські послуги, відносно кожного конкретного договору купівлі-продажу продукції. Звіт містить наступні дані: номер шасі продукції, щодо якої укладено відповідний договір купівлі-продажу; найменування покупця продукції. До звіту надається специфікація. Також в підтвердження факту надання агентом/дилером агентських послуг слугує відповідний Акт прийому-передачі.

Факт надання послуг дилерами підтверджується складеними первинними та іншими документами (договори купівлі-продажу, дилерські угоди, акти виконаних послуг, специфікації, докази оплати).

Судом встановлено, що за рахунок наданих дилерами послуг позивач здійснював реалізацію продукції.

Згідно з п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З врахуванням того, що наявні в справі докази підтверджують зв'язок понесених позивачем витрат на послуги дилерів із господарською діяльністю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно включено суми оплат по агентських договорах до валових витрат та враховано при формуванні зобов'язання з податку на прибуток.

26.07.2010 року між ТзОВ «Сканія Україна» (довіритель) та СПДФО ОСОБА_3 (повірений) укладено договір № 1, згідно якого довіритель доручив повіреному надати наступні послуги: технічні консультації потенційним клієнтам продукції фірми, переговори відносно цін та комплектації продукції, телефонні переговори, пошук потенційних клієнтів та робота з ними, повний комплекс послуг по укладанню договору купівлі-продажу між потенційним клієнтом та ТзОВ «Сканія Україна».

Пунктом 2 договору обумовлено обов'язки повіреного, а саме: виконувати дане йому доручення власними силами; ставити до відома довірителя кожну неділю про хід виконання доручення; негайно після укладання договору повідомити довірителя про підписання, контракту і передати довірителю екземпляр контракту підписаного покупцем; передати довірителю всі повноваження в зв'язку з виконанням доручення в термін 14 днів.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Сканія Україна» до складу валових витрат віднесено вартість послуг придбаних у СПДФО ОСОБА_3 на загальну суму 222 234,98 грн.

Також перевіркою встановлено, що ТзОВ «Сканія Україна» самостійно здійснювало реалізацію автомобілів.

Згідно до ст. 1000 Цивільного кодексу за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно до ст. 1007 Цивільного кодексу, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення, довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Податковий орган дійшов висновку, що акти виконаних робіт отриманих від СПДФО ОСОБА_3 не містять інформації про час, місце та характер послуги, відсутні документи щодо передачі повіреному повноважень на вчиненні дій, звітів, догорів укладених в межах довіреності, тому вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 222 274,98 грн.

Згідно ч. З ст. 243 ЦК України повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Як вбачається з договору від 26.07.2010 року обсяг повноважень повіреного та обов'язки визначені договором.

За результатами виконання договору сторонами підписувались акти здачі-приймання виконаних робіт. Оплата здійснювалась на підставі виписаних повіреним рахунків-фактур.

Копії первинних документів, номери шасі, що зазначені в актах виконаних робіт із агентами, звітах повіреного співпадають із номерами шасі в укладених ТзОВ «Сканія Україна» договорах купівлі-продажу продукції із третіми особами.

З врахуванням того, що за рахунок наданих повіреним послуг позивач здійснював реалізацію продукції, колегія суддів вважає, що позивач вірно відносив вартість отриманих послуг на валові витрати у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього, податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги ст. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Вказане порушення на думку відповідача мало місце у зв'язку з тим, що позивач у періоді, що перевірявся, відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 268 865 грн. сплачені у зв'язку з придбанням агентських послуг.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи, що вказані агентські послуги були придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, є безпідставним висновок податкового органу про порушення ТзОВ «Сканія Україна» п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім цього, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.1 та в п. 3.1.2 розділу 3 акту перевірки (задекларовані суб'єктом господарювання показники у рядку 01.1, 04.1, 04.13 Декларації за 2009 року) та в порушення пункту 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при перевірці повноти визначення податку на прибуток встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 3 544 181 грн. за 2009 року та відповідно на суму 708 836 грн. у 3 та 4 кварталах 2010 року.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем було зроблено висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 691 753 грн.

Враховуючи, що порушення вказані в п. 3.1.1 та п. 3.1.2 акту перевірки не мали місце, відповідно висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 691 753 грн. є безпідставним.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.