Ухвала суду № 29988690, 04.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2677/12/2770

04.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "АкваСтоп"- Демидович Юлія Миколаївна, довіреність № б/н від 01.11.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 10/9/10-025 від 12.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 13.12.12 у справі № 2а-2677/12/2770

за позовом Приватного підприємства "АкваСтоп" (вул. Юмашева, 3, кв. 215, місто Севастополь, 99040)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.12.2012 адміністративний позов Приватного підприємства «АкваСтоп» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000100222 від 06.07.2012.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство "АкваСтоп"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000100222 від 06.07.2012про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40812,50 грн., з яких: 32650,00 грн.-основний платіж, 8162,50 грн.-штрафні санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо збільшення суми бюджетного відшкодування позивачу та застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 40 812,50 грн., тому податкове повідомлення-рішення № 0000100222 від 06.07.2012 підлягає визнанню протиправним та скасування.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 06.07.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000100222/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40812,50 грн., з яких: 32650,00 грн.-основний платіж, 8162,50 грн.-штрафні санкції.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40812,50 грн.став акт від 22.06.2012 № 511/22-212/32987618/17 документальної позапланової невиїзної перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з БВП "Строитель-Плюс"за вересень 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів; пункт 198.1,пункт 198.2, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 32650,00 грн.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 22.08.2011 між позивачем(замовник) та ТОВ"Техноінжінірінг"(підрядник)було укладено договір підряду № 2208, згідно з яким замовник поручає, а підрядник зобов'язується виконати наступні послуги: будівельно-монтажні роботи; 29.08.2011 між позивачем (замовник) та БВП "Строітель Плюс"(підрядник) укладено договір № 2908/1142, згідно з яким підрядник зобов'язується надати, а замовник сплатити та прийняти послуги на умовах даного договорі, найменування та ціна "послуг": постачання будівельних матеріалів за заявкою "замовника". 05.09.2011 між позивачем(замовник) та БВП "Строітель Плюс"(підрядник) укладено договір підряду № 0409, згідно з яким замовник поручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт: пристрій бетонного покриття за адресою: вул. Промислова, 9а під технічним наглядом замовника та з матеріалу замовника.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що з податкових накладних за вересень 2009 року, які видані позивачу БВП "Строитель-Плюс",вбачається, що податкові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. У зв'язку з виконанням підрядних робіт між позивачем та БВП "Строитель-Плюс"складена та підписана обов'язкова типова форма № КБ-2в Акту приймання виконаних робіт за вересень 2011 року та № КБ-3 - довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року, які також підтверджують вартість та виконання підрядних робіт з використанням будівельних матеріалів, яки були предметом договору між позивачем та ПП "Строитель-Плюс".

Отже, позивач виконав усі передбачені Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту, зокрема,платіжне доручення № 0409 від 04.09.2011підтверджує фактичну сплату ПП "АкваСтоп" БВП "СтроительПлюс"за договорами: № 2908 від 29.08.2011,№ 0409 від 04.09.2011.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що реальність подальшої господарської діяльності позивача, а саме: виконання робіт щодо пристрою бетонного покриття по вул. Промислова, 9а, підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2011 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі про неможливість встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у зв'язку з неможливістю провести зустрічну перевірку БВП "Строитель-Плюс",оскільки добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), податок на додану вартість до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається,-позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування з боку позивача визначено правомірно, на підставі податкових накладних, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства на підставі договорів постачання та купівлі-продажу. Відносини позивача з контрагентом з приводу правочинів, на підставі якого заявлено відшкодування з бюджету податку на додану вартість, підтверджено відповідними письмовими доказами у повному обсязі.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на матеріали кримінальної справи, оскільки матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України. За відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та БВП «Строитель-Плюс», визначених актом перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару, робіт від БВП «Строитель-Плюс» та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару, робіт саме від БВП «Строитель-Плюс» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Оскільки судом встановлено помилковість збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32650,00 грн. за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні штрафних санкцій в сумі 8162,50грн. слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо збільшення суми бюджетного відшкодування позивачу та застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 40 812,50 грн., отже податкове повідомлення-рішення № 0000100222 від 06.07.2012 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.12.2012 у справі № 2а-2677/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко