Постанова № 29988555, 24.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. справа № 2а/0470/10081/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «РТО»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року ПП «РТО»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та неодноразово уточнюючи позовні вимоги просило суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 13.07.2011 року документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «РТО»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року та проведення 25.07.2011 року документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «РТО»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо висновків, викладених у акті документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «РТО»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року від 13.07.2011 року №2357/23-307/37004613 та у акті документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «РТО»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року від 25.07.2011 року №2482/23-307/37004613.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо висновків, викладених у акті документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «РТО» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року від 13.07.2011 року №2357/23-307/37004613 та у акті документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «РТО»з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року від 25.07.2011 року №2482/23-307/37004613. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню а постанова суду скасуванню, в частині задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 893 від 15.07.2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «РТО»з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року (а.с. 120). На підставі наказу № 788 від 23.06.2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «РТО»з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року (а.с. 123).

Згідно зазначених наказів підставою призначення перевірки є п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст. 79 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акти № 2357/23-307/37004613 та №2482/23-307/37004613 (а.с. 21-100).

На підставі зазначених актів перевірки будь-яких податкових повідомлень-рішень щодо позивача контролюючим органом не виносилось.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.2, 3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»затвердженого Наказом Державної податкової служба України N 984 від 22.12.2010 року документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Таким чином, перевірки з питання правильності формування податкових зобов'язань були здійснені відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

Відносно, висновків суду першої інстанції, стосовно визнання дії відповідача щодо висновків, викладених в актах перевірки протиправними, апеляційний суд зазначає наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (п.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі (Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами).

Оскаржуваний акт перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Згідно з приписами ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дії або бездіяльність за будь-яких обставин повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору про визнання незаконними дій контролюючого органу з викладення висновків у акті перевірки, слід встановити, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач жодних податкових повідомлень-рішень щодо позивача не виносив.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог відсутні.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -

П О С ТА Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби -задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року -скасувати в частині задоволення позовних вимог.

В задоволенні позовних Приватного підприємства «РТО»відмовити в повному обсязі.

В іншій частині постанову суду залишити без змін

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.

Повний текст виготовлено 4 березня 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов