Постанова № 29986316, 12.03.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 5002-15/3359-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, довіреність №20-3/6378/7 від 27.12.12, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго";

відповідача ОСОБА_3, довіреність № 1423 від 31.05.11, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;

третьої особи не з'явився, комунальне підприємство "Молодіжне плюс";

розглянувши апеляційну скаргу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 14 січня 2013 року у справі №5002-15/3359-2012

за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, м.Сімферополь, 95000)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 97513)

3-тя особа комунальне підприємство "Молодіжне плюс" (вул. Шкільна, 3, смт.Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97501)

про стягнення 13650,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію у розмірі 13 650,72 грн.

Під час розгляду справі від позивача до суду надійшло клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог (а.с. 58).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року у справі №5002-15/3359-2012 (суддя Іщенко І.А.) позов орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 13 650,72 грн. задоволено частково.

Провадження у справі в частині стягнення 4 071,98 грн. основного боргу припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" судовий збір у розмірі 480,09 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати прийняте рішення в частині відмови від позову і прийняти нове рішення, в якому позовні вимоги в частині стягнення 9 578,74 грн. задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що акт про тимчасове відключення від центрального опалення, складений представниками відповідача та комунального підприємства "Молодіжне плюс" від 10.01.2012 є недопустимим доказом у справі.

Представник позивача орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

01.10.2011 між орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 2078 (а.с. 5-10) на приміщення площею 153,7 кв. м, власником яких є фізична особа-підприємець ОСОБА_4, відповідно до договору купівлі - продажу полуподвального приміщення у АДРЕСА_3 (а.с. 92-93).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець взяв на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції в залежності від температури зовнішнього повітря, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її за встановленими тарифами у передбачені договором строки.

Крім того, сторони зобов'язались керуватися Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання" та іншими діючими нормативно-правовими актами України та Автономної Республіки Крим.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що теплова енергія надається покупцю згідно "Відомостям щодо будівель (споруд) та потребами у тепловій енергії покупця" (додаток № 1 до цього договору) (а.с.11).

Початком опалювального періоду відповідно до пункту 2.2 договору вважається осінній період року при середньодобовій температурі зовнішнього повітря, що не перевищує протягом трьох діб 8 °C, а кінець - весняна пора року при підвищенні середньодобової температури протягом трьох діб 8 °C та вище. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається органами місцевого самоврядування. Тривалість опального періоду складає 158 календарних днів.

Згідно пункту 2.6 договору, межі балансової і експлуатаційної належності і відповідальності продавця і покупця визначаються відповідно до "Схеми балансової і експлуатаційної належності (відповідальності) теплової мережі" (додаток №2 до договору) (а.с. 12).

Розділом 3 договору сторони обумовили права і обов'язки покупця, зокрема, згідно пункту 3.2.2 договору, покупець зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах і строки, передбачені даним договором. З цією метою завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 5.3 договору фактичне споживання теплової енергії за приладами обліку тепла і гарячої води підтверджується актом - довідкою, підписаною повноважними представниками сторін, зданої покупцем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, що є невід'ємною частиною даного договору.

При неподанні відповідачем актів - довідок щомісяця в установлений строк або відмову від підписання таких актів - довідок без аргументованого обґрунтування позивач має право провести розрахунок споживання теплової енергії розрахунковим способом по проектним тепловим навантаженням або за нормами фактичного споживання гарячої води без подальшого перерахунку.

Розрахунки за куповану теплову енергію виробляються в грошовій або іншої, не забороненої чинним законодавством формі, щомісяця (п.6.1 договору).

Підставою для оплати відповідачем теплової енергії є рахунки позивача (п. 6.7 договору).

Як вбачається з пункту 10.1 договору даний договір укладено строком на 5 років і діє з 01.10.2011 до 30.09.2016., а в частині грошових зобов'язань покупця перед продавцем - до повного їх виконання.

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" у своєму позові зазначає, що свої зобов'язання згідно договору виконало у повному обсязі, передавши відповідачу теплову енергію на загальну суму 13 650,72 грн.

Позивачем відповідачу до сплати були виставлені рахунки:

- № 1212078 від 10.01.2012 за період з 01.12.2011 до 31.12.2011 на суму 4071,98 грн. (а.с. 32),

- № 122078 від 10.02.2012 за період з 01.01.2012 до 31.01.2012 на суму 2746,16 грн. (а.с. 33),

- № 222078 від 10.03.2012 за період з 01.02.2012 до 29.02.2012 на суму 3615,20 грн. (а.с. 34),

- № 322078 від 10.04.2012 за період з 01.03.2012 до 31.03.2011 на суму 2525,50 грн. (а.с. 35),

- № 422078 від 10.05.2012 за період з 01.04.2011 до 30.04.2012 на суму 691,88 грн. (а.с. 36), на загальну суму 13 650, 72 грн.

03.01.2012 відповідач звернувся з заявою до комунального підприємства "Молодіжне Плюс" що є балансоутримувачем з проханням провести тимчасове відключення опалюваної системи магазину від системи централізованого опалення, у зв'язку з необхідністю заміни непридатної системи опалювання (а.с. 42).

04.01.2012 посадовими особами комунального підприємства "Молодіжне Плюс" складено акт обстеження підвалу будинку АДРЕСА_3 згідно якого встановлено, що опалювальна система (труби й регістри) знаходяться в аварійному стані та має потребу в терміновому ремонті (а.с. 43).

10.01.2012 комунальним підприємством "Молодіжне Плюс" тимчасово були відключені теплові регістри (батареї) від системи централізованого опалення в нежитловому підвальному приміщенні у кількості п'яти штук, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, про що свідчить відповідний акт тимчасового відключення від тепломережі (а.с. 91).

20.03.2012 відповідач на адресу позивача направив заяву про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії у зв'язку з тимчасовим відключенням теплових регістрів (батарей) від системи централізованого опалення та її непостачанням нежитловому підвальному приміщенні, розташованого за адресою по АДРЕСА_3 (а.с. 44).

30.03.2012 відповідач направив на адресу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" заяву, згідно якої сповістив позивача про намір відключення від системи централізованого опалення, у зв'язку з необхідністю проведення ремонту у приміщенні (а.с. 45).

Листом від 09.04.2012 №22-3/2397 позивач надав відповідь на заяви відповідача від 20.03.2012 та 30.03.2012 та повідомив йому, що внутрішньобудинкові системи центрального опалення належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Самовільне відключення від систем централізованого опалення забороняється. Самовільне відключення радіаторів не є підставою для зменшення оплати за надані послуги (а.с. 47). У своєму листі позивач також повідомляє відповідача, що згідно Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.05 № 76 п. 1.4.4, переобладнання систем централізованого опалення не допускається. Таким чином, договір № 2078 від 01.11.11 позивач вважає чинним і пропонує погасити заборгованість за отриману теплову енергію згідно з виставленими рахунками.

Під час розгляду справи, позивач надав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем суми боргу у розмірі 4 071,98 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи банківською випискою (а.с. 58-59).

Отже, невиконання відповідачем взятих договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати одержаної теплової енергії за договором стало причиною звернення позивача з позовом до суду про стягнення суми боргу з відповідача.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 2078 від 01.10.2011 р.(а.с. 5-10).

Договір не визнаний недійсним, не розірваний.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією і її споживання можливо виключно на підставі договору.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання статі 655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

В силу частини першої, сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

В силу ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець взяв на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції в залежності від температури зовнішнього повітря, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її за встановленими тарифами у передбачені договором строки.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що теплова енергія надається покупцю згідно "Відомостям щодо будівель (споруд) та потребами у тепловій енергії покупця" (додаток № 1 до цього договору) (а.с.11).

Розділом 3 договору сторони обумовили права і обов'язки покупця, зокрема, згідно пункту 3.2.2 договору, покупець зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах і строки, передбачені даним договором. З цією метою завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 5.3 договору фактичне споживання теплової енергії за приладами обліку тепла і гарячої води підтверджується актом - довідкою, підписаною повноважними представниками сторін, зданої покупцем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, що є невід'ємною частиною даного договору.

При неподанні відповідачем актів - довідок щомісяця в установлений строк або відмову від підписання таких актів - довідок без аргументованого обґрунтування позивач має право провести розрахунок споживання теплової енергії розрахунковим способом по проектним тепловим навантаженням або за нормами фактичного споживання гарячої води без подальшого перерахунку.

Розрахунки за куповану теплову енергію здійснюються в грошовій або іншій, не забороненої чинним законодавством формі, щомісяця (п.6.1 договору).

Підставою для оплати відповідачем теплової енергії є рахунки позивача (п. 6.7 договору).

Оскільки відповідачем не представлялися та не направлялися акти - довідки про фактичне споживання теплової енергії, як того вимагають умови укладеного між сторонами договору, відповідно до п. 5.3 позивач самостійно зробив розрахунок споживання теплової енергії.

Позивачем відповідачу до сплати були виставлені рахунки:

- № 1212078 від 10.01.2012 за період з 01.12.2011 до 31.12.2011 на суму 4071,98 грн. (а.с. 32),

- № 122078 від 10.02.2012 за період з 01.01.2012 до 31.01.2012 на суму 2746,16 грн. (а.с. 33),

- № 222078 від 10.03.2012 за період з 01.02.2012 до 29.02.2012 на суму 3615,20 грн. (а.с. 34),

- № 322078 від 10.04.2012 за період з 01.03.2012 до 31.03.2011 на суму 2525,50 грн. (а.с. 35),

- № 422078 від 10.05.2012 за період з 01.04.2011 до 30.04.2012 на суму 691,88 грн. (а.с. 36), на загальну суму 13 650, 72 грн.

Отже, вбачається, що строк виконання зобов'язання щодо оплати теплової енергії за січень 2012 р., лютий 2012 р., березень 2012 р., квітень 2012 р. на суму 13 650,72 грн. настав.

Оскільки позивачем зобов'язання за договором стосовно поставки теплової енергії виконані, а відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати теплової енергії не виконав, позовні вимоги у сумі 9 578,74 грн. підлягають задоволенню с урахуванням часткової оплати боргу у сумі 4 071,98 грн.

Свою відмову в оплаті 9 578,74 грн. відповідач мотивує наступними обставинами.

03.01.2012 відповідач звернувся з заявою до комунального підприємства "Молодіжне Плюс", що є балансоутримувачем, з проханням провести тимчасове відключення опалюваної системи магазину від системи централізованого опалення у зв'язку з необхідністю заміни непридатної системи опалювання (а.с. 42).

04.01.2012 посадовими особами комунального підприємства "Молодіжне Плюс" складено акт обстеження підвалу будинку АДРЕСА_3 згідно якого встановлено, що опалювальна система (труби й регістри) знаходяться в аварійному стані та має потребу в терміновому ремонті (а.с. 43).

10.01.2012 комунальним підприємством "Молодіжне Плюс" тимчасово були відключені теплові регістри (батареї) від системи централізованого опалення в нежитловому підвальному приміщенні у кількості п'яти штук, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, про що свідчить відповідний акт тимчасового відключення від тепломережі (а.с. 91).

20.03.2012 відповідач на адресу позивача направив заяву про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії у зв'язку з тимчасовим відключенням теплових регістрів (батарей) від системи централізованого опалення та її непостачанням нежитловому підвальному приміщенні, розташованого за адресою по АДРЕСА_3 (а.с. 44).

Але доказі розірвання договору у матеріалах справи відсутні. У встановленому законом порядку договір не визнаний недійсним, отже договір між сторонами продовжує свою дію.

30.03.2012 відповідач направив на адресу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" заяву, згідно якої сповістив позивача про намір відключення від системи централізованого опалення у зв'язку з необхідністю проведення ремонту у приміщенні (а.с. 45).

Проте судова колегія не приймає дані обставини як підставу звільнення відповідача від обов'язку оплачувати теплову енергію з огляду на наступне.

12.10.2011 р. між головним інженером комунального підприємства "Молодіжне Плюс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 підписаний акт обстеження опалюваної системи підвального приміщення будинку АДРЕСА_3, в якому зазначено, що опалювальна система знаходиться у робочому стані (а.с. 63).

В апеляційної скарзі позивач посилається на те, що він не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач фактично не отримував теплову енергію з 10.01.2012 р. у зв'язку з тим, що приміщення відповідача були відключені від системи центрального опалення.

У зв'язку з цим слід врахувати наступне.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної

та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630, надає споживачам право відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Це - загальна правова норма, переважному застосуванню перед якою підлягають спеціальні правові норми, що встановлені п. 25 названих Правил.

Відповідно до цих правових норм відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва,

а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку або його окремих приміщень при відмові споживачів від послуг централізованого опалення і гарячого водопостачання визначає Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.

Згідно п. 1.2 названого Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення і гарячого водопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, призначає голову та затверджує її

склад, затверджує положення про роботу комісії.

Для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про

влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем здійснено самовільне відключення від мереж централізованого опалення, проте договір продовжував свою дію.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з тим, що у приміщенні відповідача були відключені теплові регістри (батареї) від системи централізованого опалення, то відповідач фактично не отримував теплову енергію у період з 10.01.2012, у зв'язку з чим позов в частині стягнення з відповідача залишку заборгованості у розмірі 9578,74 грн. не підлягає задоволенню.

При цьому суд не врахував, що чинне законодавство не дає споживачам права на самовільне відключення від мереж теплопостачання і встановлює спеціальну процедуру відключення приміщень від систем теплопостачання в багатоквартирних будинках.

Відповідач ці положення законодавства ігнорував, а тому не міг отримати права на звільнення від обов'язку здійснювати платежі відповідно до укладеного договору.

У зв'язку з частковою оплатою спожитої теплової енергії позивачем під час розгляду справи було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до цього судом першої інстанції провадження у справі в частині стягнення 4 071,98 грн. основного боргу припинено.

Але, відповідно до п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи, при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Наведене привело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення, тому воно підлягає скасуванню, апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 1,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2013 року у справі №5002-15/3359-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 97513, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3 - А, м.Сімферополь, АР Крим, ЄДРПОУ 03358593) заборгованість у сумі 9 578,74 грн., судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 97513, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3 - А, м.Сімферополь, АР Крим, ЄДРПОУ 03358593) судовий збір за апеляційне оскарження у розмірі 860,25 грн.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а,Сімферополь,95000)

2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3. Комунальне підприємство "Молодіжне плюс" (вул. Шкільна, 3,Молодіжне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97501)

4. Господарський суд Автономної Республіки Крим