Постанова № 29986246, 14.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р.Справа № 5016/2595/2012(1/113) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ященко Р.Ю. довіреність №14-328 від 16.03.2012р.

від відповідача: Ходикін М.М. довіреність №09/11 від 06.03.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2013 р.

по справі №5016/2595/2012(1/113)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль"

про стягнення 20147,02 грн.

В С Т А Н О В И В :

Згідно із поштовою печаткою на конверті, в якому надійшла позовна заява з доданими матеріалами, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту ПАТ „НАК „Нафтогаз України") 13.11.12 р. звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі по тексту ПАТ „Миколаївська ТЕЦ") на підставі договору № 14/2286/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 р. 20147,02 грн. заборгованості, з яких: 4942,71 грн. інфляційних втрат, 2461,56 грн. - 3% річних, 12742,75 грн. - пені. за прострочення оплати основного боргу за поставлений газ у жовтні, грудні 2011 р.

15.01.2013р. від відповідача до суду 1 інстанції надійшло клопотання про зменшення розміру пені з посиланням на ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" відповідно із положеннями постанови КМ України від 03.12.08 р. №1082 не має можливості самостійно розпоряджатися коштами, що надходять на спеціальний рахунок із спеціальним режимом використання, а тому це призводить до затримки розрахунку із позивачем за поставлений газ. Крім того, 83% теплової енергії постачалося населенню, борг якого станом на 01.04.12 р. складав 19565133 грн. За 9 місяців 2012 р. згідно із фінансовою звітністю ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" зазнало збитків від звичайної діяльності у сумі 4 863 000 грн. та непокритий збиток за балансом на 30.09.12 р. склав 52 320 000 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що у випадку сплати штрафних санкцій зачіпаються не лише майнові інтереси відповідача, а й можливість постачання теплової енергії населенню.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.01.13 р. (суддя Васильєва Л.І.) позов ПАТ „НАК „Нафтогаз України" задоволено частково, з ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" стягнуто 4926,04 грн. інфляційних втрат, 2329,85 грн. - 3% річних, 1000,00 грн. - пені, а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн. В решті позову відмовлено.

Часткове задоволення позову місцевим господарським судом обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно сплачував борг за поставлений у жовтні, грудні 2011 р. газ, а тому з останнього відповідно із ст.ст. 525, 526, 625, 549 ЦК України підлягають стягненню 3% річних, інфляційні втрати та пені. При цьому з відповідача стягнуто 3% річних у сумі 2329,85 грн., інфляційні втрати у сумі 4926,04 грн., тобто у сумах, які є меншими ніж позивачем заявлено до стягнення, з огляду на те, що позивач невірно визначив дату, з якої починається прострочення оплати основного боргу. За висновком суду відповідно із п.6.1 договору останнім днем для остаточного розрахунку є 14-те число, а прострочка виконання зобов'язання по оплаті починається з 15 числа, а не з 14-го, як визначив позивач.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 12742,75 грн. суд 1 інстанції відповідно із п.3 ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшив її розмір та стягнув 1000 грн. пені з посиланням на матеріальні інтереси сторін, а також те, що сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, прострочення її оплати є вкрай незначним.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду в частині відмови у стягненні 11742,75 грн. - пені, 16,61 грн. інфляційних втрат та 131,71 грн. - 3% річних, оскільки зазначене рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" посилається на те, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про те, що останнім днем оплати відповідачем за поставлений йому позивачем природний газ є 14 число, оскільки умовами Договору №14/2286/11 на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011р. передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Крім того, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив заяву відповідача про зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не надано жодних доказів щодо винятковості обставин за яких господарський суд має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погодився з її доводами і просив залишити її без задоволення з підстав, зазначених у цьому відзиві.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.11), 30.09.2011р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2286/11 (далі по тексту Договір).

Відповідно п.1.1. Договору позивач зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно із актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2011р., який складено, підписано та скріплено печатками сторін (а.с. 19) ПАТ „НАК „Нафтогаз України" передало, а ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" прийняло імпортований природний газ для власних потреб у жовтні (з 11.10.11р. по 31.10.11р.) 2011р. на загальну суму 2 935 548,00 грн.

З акту приймання - передачі природного газу складеного, підписаного та скріпленого печатками сторін 31.12.2011р. (а.с. 20) вбачається, що ПАТ „НАК „Нафтогаз України" передало, а ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" прийняло імпортований природний газ для власних потреб у грудні 2011р. на загальну суму 13 270 964,40 грн.

Таким чином, ПАТ „Миколаївська ТЕЦ" у жовтні, грудні 2011 р. отримало від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" природного газу на загальну суму 16 206 512,40 грн., що не оспорюється сторонами.

Пунктом 6.1. передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, в порушення вимог договору, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з порушенням встановленого для сплати строку, що також не оспорюється сторонами.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Як вбачається з наявних матеріалів справи позивач згідно із поштовою печаткою на опису вкладення у цінному листі (а.с.21-23) направив відповідачу вимогу про сплату пені лише 24.10.12 р., тобто строк оплати пені за період з 15.11.2011 р. по 01.12.2011 р. у сумі 10896,95 грн., а також за період з 15.01.2012 р. по 18.01. у сумі 1845,81 грн. повинен обчислюватися з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату пені.

Однак, в наявних матеріалах справи були відсутні докази отримання відповідачем вказаної вимоги про сплату пені, у зв'язку із цим судова колегія зобов'язала представника скаржника надати такі докази.

В судовому засіданні апеляційного суду представник скаржника надав витяг пошуку поштових відправлень по електронній базі поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта", згідно якого поштове відправлення - вимога 0100197458270 було отримано відповідачем 21.11.2012 р.

Таким чином, відповідно із умовами п.7.2 договору обов'язок відповідача по сплаті пені, яку вимагає позивач, виникає після 21.11.12 р. протягом 3-х банківських днів, і з цього моменту у позивача виникає об'єктивне право на подання позову до господарського суду, так як порушуються його права щодо отримання пені.

Відповідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто вказана стаття ЦК України передбачає захист лише порушеного права.

При цьому порядок захисту порушеного права для суб'єктів господарювання встановлено, у тому числі ст.1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Із змісту наведеної статті ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент коли у юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи порушено їх права і тільки в цьому випадку їх права можуть бути захищені судом, у зворотному випадку у позові слід відмовляти незважаючи на те, що в ході розгляду спору по суті права позивача вже були порушені.

Така правова позиція судової колегії ґрунтується на тому, що у випадку задоволення позову, поданого до того як права позивача були порушені, втрачають сенс положення статті 1 ГПК України і складається практика коли позивачі можуть звертатися до суду задовго до порушення їх прав, що надає можливість зловживання сторонами своїми процесуальними правами, оскільки в залежності від тривалості строку розгляду справи може залежати вирішення спору по суті, а не від поданих сторонами доказів. Так при наявності доказів, підтверджуючих борг відповідача на певну дату і при вирішенні спору до того як настане дата порушення прав позивача в позові необхідно відмовляти, а при вирішенні спору на дату, коли права позивача вже порушені, при тих же доказах, позов необхідно задовольняти.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що права позивача щодо стягнення пені на дату подання позову (13.11.2012 р.) не були порушені, оскільки право вимоги пені у позивача виникло після спливу 3 банківських днів з 21.11.12 р., а відповідно із цим і об'єктивне право на подання позову з цими вимогами.

За вищенаведених обставин позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" щодо стягнення пені підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно із 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вимог вищенаведеної статті ЦК України та наявності прострочення відповідачем оплати основного боргу, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача збитків від інфляції, 3% річних.

При цьому судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що нарахування пені, 3% річних за прострочення оплати поставленого має починатися з 15 числа місяця наступного за місяцем поставки газу є правильним, оскільки це відповідає умовам п.6.1 договору.

Так, частиною 2 п. 6.1. Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У даному випадку перебіг строку прострочки остаточного розрахунку за фактично переданий газ за умовами п.6.1 договору пов'язано не з подією, а з календарною датою - 14 числом місяця наступного за місяцем поставки, а відповідно із цим першим днем прострочки є 15 число, тобто наступний день після 14 числа.

Таким чином, остаточний розрахунок за поставлений у жовтні 2011 р. газ є 14.11.11 р.

Відповідно із ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищенаведене, останнім днем остаточного розрахунку за газ, поставлений у грудні 2011 р. є 16.01.12 р. - перший робочий день після двох вихідних днів - 14 та 15.01.12 р., а відповідно із цим першим днем прострочення остаточного розрахунку за газ, поставлений у грудні 2011 р. є 17.01.2012 р.

За таких обставин згідно із розрахунком апеляційного суду, який здійснений за допомогою законодавчої бази „Законодавство" і додається до матеріалів справи, 3% річних за прострочення відповідачем оплати основного боргу за жовтень, грудень 2011 р. у спірний період складають 1296 грн. 23 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, згідно із розрахунком апеляційного суду, який також здійснений за допомогою законодавчої бази „Законодавство" і додається до матеріалів справи, інфляційні втрати за прострочення відповідачем оплати основного боргу за жовтень 2011 р. підлягають стягненню лише за листопад 2011 р. і складають 1700 грн. 62 коп., оскільки останній платіж за поставлений газ у жовтні 2011 р. здійснений відповідачем 01.12.2011 р.. У зв'язку із цим інфляційні втрати у позивача за грудень 2011 р. відсутні.

Згідно із позовною заявою ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та розрахунком 3% річних за прострочення відповідачем оплати основного боргу за жовтень 2011 р. за період - листопад 2011 р. позивач просить стягнути з відповідача 1700,62 грн.

Враховуючи вказані позовні вимоги та перерахунок судом інфляційних втрат, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за листопад 2011 р. у сумі 1700,62 грн.

Щодо інфляційних втрат за прострочення остаточного розрахунку за фактично поставлений газ у грудні 2011 р., які позивач просить стягнути з відповідача, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач здійснив остаточний розрахунок за цей місяць 18.01.2012 р., тобто із прострочкою в два дні, а відповідно із цим за два дні прострочки інфляційні втрати згідно із листом Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97 не нараховуються.

За таких обставин апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2013р. - частковому скасуванню, позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" також частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір за подачу позовної заяви покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а за подачу апеляційної скарги - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2013р. - скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Миколаїв, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) втрати від інфляції - 1700 (тисячу семисот) грн. 62 коп., три відсотки річних - 1296 (тисячу двісті дев'яносто шість) грн. 23 коп., судовий збір за подачу позову - 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 33коп.

Видати наказ.

В решті позову відмовити."

2. Видачу наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.03.2013 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.