Рішення № 29986140, 12.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/19109-2012 12.03.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

До Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 3 559,26 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Сіняк Д.В. представник за довіреністю № 224 від 23.05.12.

Від відповідача: Куценко О.В. представник за довіреністю № б/н від 08.01.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення 3 559,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на підставі Полісу № ВЕ/2804938 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.10. (далі - Поліс № ВЕ/2804938) було застраховано цивільно-правову відповідальність Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Страхувальник). В подальшому, на підставі страхового акту № 30624/1 за страховим випадком згідно з Полісом № ВЕ/2804938 позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 559,26 грн. СК «Альфа Страхування», вигодонабувач - Максименко Олена Олександрівна - потерпіла особа у ДТП, що сталася 26.04.10. у м. Києві за участю в т.ч. водія відповідача - Коваля Михайла Михайловича, якого було визнано винним у спірній ДТП. Посилаючись на приписи пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на момент ДТП). Таким чином, на думку позивача, у нього, як Страховика, після виплати спірного страхового відшкодування наявне право подати регресний позов до Страхувальника - Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки відповідач не повідомив позивача про ДТП протягом трьох робочих днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.12. порушено провадження у справі № 5011-30/19109-2012, розгляд справи було призначено на 22.01.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконання ними вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 05.02.13.

В судовому засіданні 05.02.13. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Комунальне підприємство «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судових засіданнях 05.02.13. та 26.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 26.02.13. та до 05.03.13. відповідно.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.13. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

05.03.13. позивачем через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 05.03.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.03.13.

11.03.13. від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 12.03.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.13. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/19109-2012.

В судовому засіданні 12.03.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.10. між позивачем (Страховик), та відповідачем (Страхувальником) було укладено Поліс № ВЕ/2804938, яким застрахований транспортний засіб Skoda Roomster, д.р.н. АА8234АА.

06.04.10. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на бульварі Т. Шевченка в м. Києві, автомобіль марки Lexus GX 470, д.р.н. АІ0027ВК під керуванням Бірюка М.П. (власник - Максименко О.О.) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою УДАІ ГУМВС України в місті Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Skoda Roomster, д.р.н. АА8234АА Ковалем Михайлом Михайловичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.06.10. в адміністративній справі № 3-6471/10.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля марки Lexus GX 470, д.р.н. АІ0027ВК, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 3133 від 12.05.10. (з врахуванням додаткового огляду, оформленого звітом № 3133/1 від 07.06.10.), складеним суб'єктом оціночної діяльності, становить 4 898,77 грн. (надалі -звіт про оцінку вартості збитку № 42/11/11 від 23.11.2011 р.).

Позивач страховим актом № 30624/1 від 11.05.11. визнав нанесення майнової шкоди автомобіль марки Lexus GX 470, д.р.н. АІ0027ВК внаслідок ДТП у розмірі 3 559,26 грн. страховим випадком та сплатив вказану суму страховику потерпілої особи (ПАТ «СК «Альфа Страхування») платіжним дорученням № 4809 від 19.05.11.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і надалі - в редакції, чинній станом на момент ДТП) передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (підпункт ґ) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Приписами статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначені дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так, відповідно до підпунктів 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення вищенаведених приписів пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомив позивача про ДТП протягом трьох робочих днів.

Судом на підставі Полісу № ВЕ/2804938 встановлено, що транспортний засіб Skoda Roomster, д.р.н. АА8234АА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди власнику автомобіля Lexus GX 470, д.р.н. АІ0027ВК Максименко О.О., страховику якого позивачем виплачено страхове відшкодування, був застрахований у позивача відповідачем - Комунальним підприємством «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). При цьому належність зазначеного транспортного засобу відповідачеві останній фактично не оспорив.

Зі змісту Полісу № ВЕ/2804938 судом також встановлено, що даний поліс є договором І типу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн., строк дії даного полісу з 14.04.10. по 13.04.11., а отже станом на 26.04.10. (скоєння ДТП) наведений поліс був діючим.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача, викладених в письмовому відзиві стосовно того, що на момент скоєння ДТП Поліс № ВЕ/2804938 не був чинним, з огляду на наступне.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Державтоінспекцією МВС України під час проведення державного технічного огляду, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

При цьому, ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами водіями, які зокрема не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Факт вчинення особою такого правопорушення підтверджується відповідними документами, а саме протоколом про вчинення адміністративного правопорушення та постановою по справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.06.10. в адміністративній справі № 3-6471/10 встановлено вину Коваля М.М. лише в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а не ст. 126 КУпАП.

Тобто, при притягненні Коваля М.М. до адміністративної відповідальності в судовому порядку не встановлено та сторонами не доведено, що вказана особа на час скоєння ДТП та нанесення шкоди автомобілю Lexus GX 470, д.р.н. АІ0027ВК керувала транспортними засобом без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Твердження відповідача також спростовуються пунктом 2.1.5. Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 673 від 27.10.11., яким передбачено, що внутрішній договір страхування набирає чинності з моменту, зазначеного в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчує укладання такого договору.

Далі, відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Коваль Михайло Михайлович станом на день скоєння ДТП експлуатував автомобіль марки Skoda Roomster, д.р.н. АА8234АА на законних підставах, що підтверджується наказом відповідача № 91к від 13.06.07. та подорожнім листом службового автомобіля серії ПЗС 093374 від 26.04.10.

Судом встановлено, що в порушення приписів підпунктів 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні спірної ДТП ані водій транспортного засобу відповідача, ані сам відповідач не вжили заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди та не надали страховику (позивачу), з яким укладено Поліс ВЕ/2804938, письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також не надали відомостей про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу у строк, який передбачений у підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 наведеного Закону, а саме: не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригод.

Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а рівно відповідач відповідні докази суду не подав та не надіслав.

Судом також не встановлено, що у водія транспортного засобу відповідача та у відповідача були наявні поважні причини, у зв'язку з якими б вони не мали змоги виконати вищезазначений обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду у визначений законом строк, оскільки відповідні документальні підтвердження суду не подані та не надіслані.

Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем приписів підпунктів 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що в свою чергу, відповідно до п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 наведеного Закону є підставою для подачі позивачем, після виплати страхового відшкодування, регресного позову до відповідача, як особи, яка застрахувала цивільно-правова відповідальність згідно Полісу № ВЕ/2804938 при експлуатації транспортного засобу, яким фактично було спричинено спірне ДТП.

Отже, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу з відповідача підлягала сума в розмірі 3 559,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач претензією № 301/01-12 від 27.08.12. звернувся до відповідача з вимогою про виплату вищевказаної суми в порядку регресу (надалі - регресна вимога), яка була отримана відповідачем 30.08.12., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати в розмірі 3 559,26 грн. в порядку регресу в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 559,26 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 143; 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 31, корпус 2; ідентифікаційний код 26199708) 3 559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 26 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.13.

Суддя Т.М. Ващенко