Постанова № 29984900, 18.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 р. Справа №805/1594/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 00 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.,

за участю

представника позивача - Кондрацького О.Г. - на підставі довіреності,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Артемівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

встановив:

08 лютого 2013 року Артемівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Позивач або Центр зайнятості) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з Відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 450,61 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що 09 лютого 2011 року ОСОБА_2 зареєстрований у Центрі зайнятості як шукаючий роботу. У зв'язку з відсутністю підходящої роботи 16 лютого 2011 року Відповідачу наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю. 16 січня 2012 року ОСОБА_2 знятий з обліку Центру зайнятості з тієї причини, що відмовився від другої пропозиції походження професійної підготовки. При здійсненні розслідування страхового випадку та обґрунтованості матеріального забезпечення безробітному Позивачем встановлено, що, перебуваючи на обліку в Центрі зайнятості як безробітний, в період з 01 липня 2011 року по 15 січня 2012 року Відповідач перебував у трудових відносинах з ДП ДГ АДСР ІС НААН.

За відсутності правових підстав в період з 01 липня 2011 року по 15 січня 2012 року Відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 450,61 грн.

Посилаючись на порушення ОСОБА_2 вимог законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Центр зайнятості просив стягнути з Відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовні й заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що на час розгляду справи безпідставно отримана допомога по безробіттю в сумі 942,17 грн. Відповідачем не повернута.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду не надав, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, проте 13 березня 2013 року поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою підприємства поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.22).

Враховуючи приписи ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

16 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання про її працевлаштування з виплатою допомоги по безробіттю. Відповідач зазначив, що на час звернення до Центру зайнятості не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не є членом особистого селянського господарства. Крім того, ОСОБА_2 підтвердив особистим підписом, що в разі подання до Центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Зазначені обставини встановлені на підставі заяви Відповідача та даних персональної картки особи, яка звернулася до Центру зайнятості (а.с.6-7).

Відповідно до наказу від 16 лютого 2011 року № НТ110216 ОСОБА_2 наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

Згідно з наказом від 16 січня 2012 року № НТ120116 Відповідачу припинена виплата допомоги по безробіттю і він знятий з обліку в Центрі зайнятості, що вбачається зі змісту Витягу із наказів про прийняті рішення по особі (а.с.26-27).

З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття посадовими особами Центру зайнятості проведене перевірка достовірності даних, виявлених під час звірки з ОДПІ за третій квартал 2011 року, про отримані особами, які перебувають або перебували на обліку в Центрі зайнятості, доходи безпосередньо у роботодавців, за результатами якої складений акт від 06 листопада 2012 року № 404 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.9-10).

Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в Центрі зайнятості в період з 16 лютого 2011 року по 16 січня 2012 року отримав дохід від Державного підприємства «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» у третьому кварталі 2011 року.

01 липня 2011 року ОСОБА_2 уклав цивільно-правовий договір на виконання сільськогосподарських робіт з Державним підприємством «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» (а.с.12).

За умовами вказаного договору замовник доручив, а виконавець - Відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з догляду за сільськогосподарськими культурами (п.1.1. договору № 573), за виконаний обсяг робіт замовник виплачує виконавцю винагороду за розцінками, затвердженими у господарстві, виплата винагороди здійснюється грошовими коштами по закінченню терміну проведення робіт з догляду та після здавання виконаного об'єму (п.3.2. договору № 573), договір діє з моменту укладання до 15 липня 2011 року (п.4.2. договору № 573).

Згідно з наданою Державним підприємством «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» на запит Центру зайнятості відповіддю ОСОБА_2 виконував роботи за цивільно-правовим договором в період з 01 липня 2011 року по 15 липня 2011 року та отримав винагороду в сумі 737,00 грн., що вбачається зі змісту листа від 29 жовтня 2012 року за № 70-10/2012 (а.с.11).

Факт виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю за спірний період в розмірі 450,61 грн. підтверджений наданою Центром зайнятості довідкою від 15 березня 2013 року № 05/1211 (а.с.25).

Відповідно до розрахунку повернення матеріального забезпечення за період з 01 липня 2011 року по 15 липня 2011 року, ОСОБА_2 має повернути Центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 450,61 грн., в тому числі 434,95 грн. - 80% від 70% середньої заробітної плати, яка за повний місяць становила 898,90 грн., та 15,66 грн. - індексація 3,6% (а.с.15).

27 листопада 2012 року рекомендованою поштовою кореспонденцією Центр зайнятості надіслав на адресу Відповідача лист за № 6080, датований 26 листопада 2012 року, з вимогою повернути Позивачу неправомірно отримані у вигляді допомоги по безробіттю кошти в сумі 450,61 грн. (а.с.13-14).

Наведене вище обумовлює висновок, що на час перебування на обліку в Центрі зайнятості у якості безробітного, Відповідач працював за цивільно-правовим договором, отримав за виконану роботу грошову винагороду, отримуючи при цьому допомогу по безробіттю.

Докази, які б спростовували зазначені обставини, рівно, як і докази повернення Відповідачем безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

На час виникнення спірних правовідносин відносини зайнятості в Україні регулювалися Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 2003 року № 803-ХІІ (далі - Закон № 803-ХІІ), який втратив чинність з 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 803-ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення,

професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Ч.2 ст.19 Закону № 308-ХІІ визначала, що Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533-ІІІ) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Допомога по безробіттю є одним з видів забезпечення, що надаються згідно з Законом № 1533-ІІІ, про що свідчить зміст абз.2 ч.1 ст.7 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, що передбачено абз.1 ч.3 ст.36 Закону № 1533-ІІІ.

Ст.39 Закону № 1533-ІІІ визначено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На підставі системного аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Центр зайнятості виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у сфері публічно-правових відносин поданий адміністративний позов.

Відповідно до ст. 1 Закону № 803-ХІІ, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб та така, що приносить доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (далі - Порядок).

Згідно з п.2 Порядку незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості, в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки».

Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.

Відповідно до п.12 Порядку для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Отже, ОСОБА_2 внаслідок набуття статусу безробітного зобов'язаний був повідомляти Центр зайнятості про наявність обставин, які впливають на надання йому матеріального забезпечення та соціальних послуг як безробітній особі, зокрема про укладання цивільно-правового договору про виконання сільськогосподарських робіт та про отриману ним винагороду за виконання робіт за цим договором.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Порядок № 60/62).

Цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.16 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ч.3 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, що передбачено п.п.1-2 Порядку № 60/62.

Згідно з п.п.6-8 Порядку № 60/62 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абз.1 п.132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що Відповідач, виконуючи роботу за цивільно-правовим договором і отримуючи за це грошову допомогу, отримав допомогу по безробіттю, що виявлено Позивачем. Доказів повернення ОСОБА_2 Центру зайнятості безпідставно отриманої допомоги по безробіттю суду не надано.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, оскільки вимоги Позивача є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Артемівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Артемівського міського центру незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 61 коп. на розрахункових рахунок № 37173300901015, одержувач - Артемівський міський центр зайнятості, ЄДРПОУ 25103706, банк одержувача ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 18 березня 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 18 березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.